Рішення № 43869824, 29.04.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/20/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 квітня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючої - Боднар О.В.

суддів - Кеміня М.П., Джуги С.Д.

при секретарі - Маринець Д.М.

з участю - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2, що діє від імені ОСОБА_3, на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 29 січня 2014 року справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

у с т а н о в и л а :

У грудні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №MKH0SE00000328 від 01 липня 2005 року, станом на 03 вересня 2013 року у розмірі 41 247,69 грн., з яких:

-3 052,66 грн. - заборгованість за кредитом,

-13 819,24 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом,

-899,88 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом,

-21 035,54 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором,

штрафи, відповідно до п.5.3 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт):

-500,00 грн. - штраф (фіксована частина),

-1 940,37 грн. - штраф (процентна складова),

та судові витрати у розмірі 412,48 грн.

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 29 січня 2014 року (а.с. 35-37) позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № MKH0SE00000328 від 01 липня 2005 року у розмірі 41 247,69 грн., з яких 3 052,66 грн. - заборгованість за кредитом, 13 819,24 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 899,88 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 21 035,54 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1 940,37 грн. - штраф (процентна складова), та судовий збір у розмірі - 412,48 грн., а всього загальну суму - 41 660,17 грн.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 02 березня 2015 року заяву ОСОБА_2, що діє від імені ОСОБА_3, про перегляд заочного рішення цього ж суду від 29 січня 2014 року залишено без задоволення (а.с. 72-73).

В апеляційній скарзі представник відповідачки просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції. Застосувати позовну давність, про сплив якої було заявлено відповідачкою. Відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (а.с. 76-80).

Зазначає, що відповідачка не отримувала жодних повідомлень про час і місце розгляду справи, а наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень від 17 та 27 січня 2014 року є неналежними та недопустимими письмовими доказами для ухвалення рішення. Судом було безпідставно ухвалено заочне рішення, оскільки на час його ухвалення у суду не було доказу належного повідомлення відповідача про судове засідання призначене на 29 січня 2014 року.

Вказує на те, що між сторонами був укладений договір споживчого кредиту, до якого застосовуються положення Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, кредитний договір був укладений строком на 2 роки. Строк позовної давності обчислюється для позивача з 02 липня 2007 року, а звернувшись до суду з позовом у січні 2014 року позивач пропустив строк позовної давності на 4 роки.

Повідомлень, листів, претензій чи інших документів банк відповідачці не надсилав.

Вважає, що оскільки відповідачка була позбавлена можливості захистити свої права у суді першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати сплив позовної давності, заявлений у спорі, як підставу для відмови у позові.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України справа розглядається за відсутності відповідачки та її представника, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи (повідомлення містяться у матеріалах справи).

Розглянувши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд визнав, що скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01 липня 2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (змінило найменування на ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_5 був укладений договір № MKH0SE00000328 (а.с. 7-9), за умовами якого банк надає позичальнику строковий кредит на розвиток домашнього господарства в розмірі 6 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2 % на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту і щомісячною сплатою комісії у розмірі 1% від суми виданого кредиту, з кінцевим терміном погашення кредиту до 02 липня 2007 року.

Погашення заборгованості за кредитом та відсотками повинно здійснюватися позичальником з «20» по «25» число кожного місяця згідно з погодженим графіком, для чого банк відкриває позичальнику відповідні рахунки (п.1.2. договору).

Для забезпечення виконання зобов'язань за договором позичальник передав банку в заставу майно, перелік якого наведений у п.2.1 договору.

Внаслідок неналежного виконання відповідачкою своїх зобов'язань за договором утворилась заборгованість, яка відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 03 вересня 2013 року становить 41 247,69 грн., з яких:

-3 052,66 грн. - заборгованість за кредитом,

-13 819,24 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом,

-899,88 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом,

-21 035,54 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором,

штрафи, відповідно до п.5.3 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт):

-500,00 грн. - штраф (фіксована частина),

-1 940,37 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Інститут заочного провадження спрямований забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинство більш ефективно, а також на розвиток ч. 3 ст. 27 ЦПК про те, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Таким чином, заочне провадження є додатковою гарантією позивачеві від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу, дотримання судами строків розгляду справи

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка 17 січня 2014 року була повідомлена про судове засідання, призначене на 22 січня 2014 року, що підтверджується її підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 30), однак в судове засідання не з'явилася та не надала суду заяви про розгляд справи за її відсутності.

28 січня 2014 року до суду надійшла заява представника позивача, в якій він просив розглянути справу без його участі та зазначав, що не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с. 32).

У судове засідання 29 січня 2014 року, коли було проголошено оскаржуване заочне рішення, сторони не з'явилися. Відповідачка 27 січня 2014 року була повідомлена про розгляд справи 29 січня 2014 р., що підтверджується її підписом на рекомендованому повідомлені. Та обставина, що зазначене повідомлення надійшло до суду вже після ухвалення заочного рішення, не свідчить про неналежність повідомлення відповідачки про час і місце розгляду справи і не є підставою для скасування заочного рішення суду (а.с. 39).

За таких обставин, суд першої інстанції з дотриманням вимог ст.224 ЦПК України ухвалив заочне рішення, оскільки матеріали справи містять відомості щодо належного повідомлення відповідача та письмову згоду позивача на проведення заочного розгляду.

Що стосується строку позовної давності, про застосування якого відповідачка заявила у заяві про перегляд заочного рішення суду, поданій в порядку ст.228 ЦПК України (а.с.47-50), та в апеляційній скарзі (а.с.76-80), то суд апеляційної інстанції виходить з того, що за загальним правилом, встановленим п.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема, у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим судом (п.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №13 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).

Враховуючи, що апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції вимог цивільного процесуального законодавства при ухваленні заочного рішення, зокрема, щодо належності повідомлення відповідачки про час і місце розгляду справи, заява відповідачки про застосування строку позовної давності апеляційним судом задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до укладеного між сторонами договору та статей 1049, 1050, 1054 ЦК України позивальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідачка належним чином умови договору не виконувала, внаслідок чого станом на 3.09.2013 р. виникла заборгованість за кредитом - 3 052,66 грн.; по відсотках, порядок нарахування яких та їх сплати позичальником передбачений пп. 3.1, 3.2 договору, - 13 819,24 грн., та комісії у сумі 899,88 грн., що стверджується розрахунком заборгованості за договором (а.с. 4-6,). Іншого розрахунку, на спростування наданого позивачем, відповідачка не надала.

Тому в цій частині заочне рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.ст. 213-215 ЦПК України щодо законності та обгрунтованості і підстав для його зміни чи скасування в цій частині немає.

Відповідно до п. 3.2 договору у разі невчасної сплати заборгованості по відсотках та комісії банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню у розмірі 0,15 % від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно з наданим позивачем розрахунком пеня була нарахована за період з 20.08.2005 р. по 3.09.2013 р. у сумі 51 387,59 грн., з яких 30 352,05 грн. було списано банком, а щодо залишку у сумі 21 035,54 грн. пред'явлено вимоги про стягнення (а.с.4-6).

Для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) п.1 ч.2 ст.258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік.

Однак позовна давність, як загальна, так і спеціальна є диспозитивною, а не імперативною в застосуванні (постанова ВСУ від 18.03.2015, справа № 6-25цс15), а тому у зв'язку з неподанням відповідачкою без поважних причин заяви про застосування позовної давності, як щодо вимог про стягнення тіла кредиту та процентів, так і щодо вимог про стягнення пені, до винесення судом першої інстанції рішення, та, як уже зазначалося, відсутністю підстав для застосування позовної давності судом апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав, передбачених ст.ст.549, 550 ЦК України для стягнення пені.

Разом з тим, ч.3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, ч.3 ст. 551 ЦК України дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків (постанова ВСУ від 03.09.2014 р., справа № 6-100цс14).

З розрахунку заборгованості за договором вбачається, що розмір пені є неспівмірно високим порівняно з розміром заборгованості за кредитом (3 052,66 грн.) та відсотками (13 819,24 грн.)

Враховуючи, що розмір пені, яка пред'явлена банком до стягнення, значно перевищує суму заборгованості за кредитним договором, колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням положень ст.3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства, ч.4 ст.10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав відповідно до ч.3 ст.551 ЦК розмір пені слід зменшити до 5 000,00 грн.

Крім цього, позивач просив стягнути штраф, нарахований відповідно до п. 5.3. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка»), (Стандарт), у розмірі 500,00 грн. (фіксована частина) та 1 940,37 грн. (процентна складова).

Проте, умовами договору № MKH0SE00000328 не передбачено, що його складовою частиною є Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка»), (Стандарт). Такі Умови не підписані відповідачкою.

За таких обставин, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення штрафу (фіксованої частини та процентної складової), а тому в цій частині відповідно до пп. 1, 3 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 500,00 грн. (фіксована частина) та 1 940,37 грн. (процентна складова).

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а отже у зв'язку зі зменшенням суми стягнення за договором підлягає зменшенню і сума судового збору з 412,48 грн. до 227,72 грн.

Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, 258, 267, 549-551, 1054 ЦК України, колегія суддів, -

р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, що діє від імені ОСОБА_3, задовольнити частково.

Заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 29 січня 2014 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 500,00 грн. (фіксована частина) та 1 940,37 грн. (процентна складова), скасувати.

У позові Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення штрафу у розмірі 500,00 грн. (фіксована частина) та 1 940,37 грн. (процентна складова) відмовити.

Заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 29 січня 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, мешканки АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299), пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором № MKH0SE00000328 від 01 липня 2005 року, станом на 03 вересня 2013 року та судового збору змінити, зменшивши суму стягнення пені з 21 035,54 грн. до 5 000 грн. та судового збору з 412,48 грн. до 227,72 грн.

В частині стягнення 3 052,66 грн. заборгованості за кредитом, 13 819,24 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 899,88 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 29 січня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

с у д д і :

Кемінь М.П. Боднар О.В.Джуга С.Д.