Ухвала суду № 43845898, 29.04.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 1522/6767/11

Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Абухін Р. Д.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

23.11.2011 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити певні дії, в якому просить суд зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу разову грошову допомогу, яка виплачується щорічно до 05 травня у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком за 2009, 2010, 2011 роки з урахуванням раніше проведених виплат, а також стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 400 грн., мотивуючи це тим, що відповідно до положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком як учасник бойових дій. На думку позивача, Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради виплачуючи щорічну разову грошову допомогу до 5-го травня в розмірах, встановлених положеннями постанови КМУ № 183 від 12 березня 2008 року «Про розміри разової грошової допомоги, відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та постанови КМУ № 211 від 18 березня 2009 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», діяли неправомірно та порушили його права, оскільки стаття 22 Конституції України забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту існуючих прав і свобод.

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити певні дії, за період з 01.01.2007 року по 01.01.2011 року та стягнення з відповідача суми недоплаченої допомоги ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14.02.2012 року, залишену без змін в даній частині ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2014 року залишено без розгляду в зв'язку з пропуском, встановленого вимогами ч.2 ст.99 КАС України, шестимісячного строку звернення до суду за захистом порушених прав.

Позивач до суду не з'явився, надав заяву з проханням розглядати справу у його відсутність.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням в матеріалах справи.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради перерахувати та виплатити ОСОБА_2, як учаснику бойових дій щорічну одноразову грошову допомогу до 5-го травня згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в п'ятикратному розмірі мінімальної пенсії за віком з 23.05.2011 року, за відрахуванням проведених раніше виплат. В задоволенні іншої частини вимог - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради звернувся з апеляційною скаргою на зазначену постанову, просить скасувати постанову Приморського районного суду м. Одеси від 18.07.2014 року.

Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, проте про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_2 є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 від 13.06.1999 року (а.с. 18). Отже, ОСОБА_2 є особою, на яку розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову частково.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Підпунктом 1 пункту 20 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» була викладена в іншій редакції та визначено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Але рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 вказані положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до вимог ст.152 Конституції України, Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23 грудня 2010 року № 2857-VI будь-яких змін до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які б зменшували розмір виплат, не вносилось.

Проте, відповідач, при нарахуванні та виплаті позивачеві разової грошової допомоги до 5 травня керувався постановою Кабінету Міністрів України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» від 04 квітня 2011 року № 341.

Згідно з положеннями ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами при визначенні розміру разової грошової допомоги до 5 травня застосуванню підлягає ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не постанова Кабінету Міністрів України від 04 квітня 2011 року № 341, на підставі якої була нарахована допомога позивачу, оскільки остання істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Відповідно до вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року (зі змінами та доповненнями) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Вимогами ст.17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно до вимог ст.17-1 вказаного Закону щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених вимогами ст.ст.12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків.

Відповідно до вимог ст.17-1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 19.06.2003 року № 968-ІV виплату разової грошової допомоги ветеранам війни до 5 травня здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок утримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Вимогами Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженим Постановою Верховної Ради України від 25.12.1998 року, № 367- XIV передбачено, що порядок виплати разової грошової допомоги ветеранам війни визначається Кабінетом Міністрів України. А Кабінет Міністрів України, в свою чергу, щорічно у проекті Державного бюджету України на відповідний рік, передбачає цільові кошти, необхідні для виплати разової грошової допомоги ветеранам війни.

Відповідно до вимог ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до вимог ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити як учаснику бойових дій щорічну разову грошову допомогу до 5-го травня згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача кошти, витрачені на правову допомогу в розмірі 400 грн. - задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Законом України від 20.12.2011 року № 4191-VI встановлено граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати в місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи у суді.

Ні позивачем, ні представником позивача до суду першої та апеляційної інстанцій не надано розрахунку витрат часу, витраченого представником позивача на вивчення справи в суді, на участь у судовому розгляді та вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача участі в судових засіданнях суду першої та апеляційної інстанцій не брав, справа розглядалась за відсутності позивача та його представника.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в даній частині заявлених вимог.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян

Суддя: О.І. Шляхтицький