Постанова № 43819763, 22.04.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2015 року Справа № 904/6665/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Іванов О.Г., Прокопенко А.Є.

секретар судового засідання Погорєлова Ю.А.

представники сторін:

від позивача: Харламов Д.І., довіреність б/н від 12.12.14, представник

від відповідача: не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2014р. у справі №904/6665/14

за позовом Приватного підприємства "МТЦ-Запоріжжя", м.Запоріжжя

до Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ

про розірвання договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2014р. у справі №904/6665/14 (суддя Мілєва І.В.) позов Приватного підприємства "МТЦ-Запоріжжя" задоволено, розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений 19.01.2006р. між Приватним підприємством "МТЦ-Запоріжжя" та Дніпропетровською міською радою, зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 28.02.2006р. за №040610400202. Стягнуто з Дніпропетровської міської ради на користь Приватного підприємства "МТЦ-Запоріжжя" 1218,00 грн. судового збору.

Приймаючи означене рішення місцевий господарський суд виходив з наявності підстав для розірвання договору внаслідок набуття права власності на будівлі, які знаходяться на спірній земельній ділянці, іншою особою.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням, Дніпропетровська міська рада звернулась з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2014р. у справі №904/6665/14 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи скаргу тим, що судом порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, обставини, які встановив суд є недоведеними.

Обґрунтовуючи свої вимоги, відповідач зазначає, що встановлення судом розташування нерухомого майна на орендованій земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:03:051:0033 є недоведеним, оскільки жодним правовстановлюючим документом, дослідженим судом на відчужене нерухоме майно не зазначений розмір та кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташовані вказані об'єкти нерухомого майна. Скаржник вважає, що позивач не мав правових підстав для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки. Підстави припинення договору оренди землі шляхом його розірвання передбачено не ст. 31 Закону України "Про оренду землі", на яку послався суд, а ст. 32 цього Закону. Відповідач також посилається на залишення судом поза увагою тієї обставини, що законодавством України не передбачена така підстава для дострокового розірвання договору оренди землі як відчуження нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці, і законодавством не передбачений автоматичний перехід до набувача майна права користування земельною ділянкою на умовах оренди від відчужувача майна, адже виникнення такого права у набувача можливе лише за рішенням власника землі, що перебуває у державній чи комунальній власності. Позбавлення судом виключного права Дніпропетровської міської ради на вирішення питань стосовно регулювання земельних відносин є таким, що порушує ч. 1 ст. 8 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий захист.

Приватне підприємство "МТЦ-Запоріжжя" у відзиві проти апеляційної скарги Дніпропетровської міської ради заперечує, доводи скаржника, які зазначені в апеляційній скарзі, в свою чергу, вважає безпідставними та необґрунтованими. Просить апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

В судових засіданнях представник позивача заперечував на задоволенні апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач був належним чином сповіщений про час і місце розгляду справи, але участі свого представника в судових засіданнях не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом брати участь в судових засіданнях та на засадах змагальності доводити суду обґрунтованість своїх вимог та заперечень, а неявка представника відповідача не перешкоджає дослідженню та оцінці наявних матеріалів справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути по суті в цьому судовому засіданні в порядку ст.ст. 75, 99 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що докази у справі дозволяють визначитись відносно законності оскаржуваного рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами, згідно вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено із матеріалів справи, 19.01.2006р. між Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) і Приватним підприємством "МТЦ-Запоріжжя" (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (договір), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0826 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, бульвар Слави, 21 (Жовтневий район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:03:051:0033.

За умовами п. 1.2 договору, цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.11.6. (інша комерційна діяльність).

Пунктом 1.3. договору встановлено, що підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 30.11.2005р. №287/31.

Відповідно до п. 3.1. договір укладено на п'ятнадцять років.

Згідно з пунктом 5.1. договору земельна ділянка передається в оренду: по фактичному розміщенню приміщень ресторану "Старий лоцман".

Орендар зобов'язався у разі переходу права власності або права користування на будівлі чи споруди, які розташовані на наданій земельній ділянці, у 10-ти денний строк з моменту настання таких змін письмово повідомити про це Орендодавця (п. 9.4. договору).

Договір припиняється у випадках, передбачених законом (п. 12.4. договору).

В пункті 12.5. договору передбачені випадки, коли дія договору припиняється шляхом його розірвання, серед яких, зокрема, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення чи пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, передбачених законом.

Договір був посвідчений 19.01.2006р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П. і зареєстрований в реєстрі за №300. Договір пройшов державну реєстрацію 28.02.2006р. і зареєстрований за №040610400202.

22.12.2011р. між Приватним підприємством "МТЦ-Запоріжжя" та фізичною особою-підприємцем Цимбал Валерієм Олександровичем було укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна - нежитлової будівлі (салон-магазин непродовольчих товарів), розташованої на земельній ділянці площею 0,2885 га (кадастровий номер 121010100000:03:051:0006) за адресою: м.Дніпропетровськ, бульвар Слави, будинок 17, та нежилого приміщення (салон-магазин непродовольчих товарів), розташованого на земельній ділянці площею 0,0826 га (кадастровий номер 1210100000:03:051:0033) за адресою: м.Дніпропетровськ, бульвар Слави, будинок 21.

Договір купівлі - продажу посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко В.Г. і зареєстрований в реєстрі за №1391.

Зазначені відомості про перехід права власності на вищезазначене нерухоме майно до Цимбала Валерія Олександровича підтверджуються витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №22959551 від 13.06.2014р.

У зв'язку з продажем об'єктів нерухомого майна, позивач заявою від 17.01.2012р. вих. №02 звернувся до голови міської ради про розірвання договору оренди землі (а.с. 20).

У відповідь Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради листом №6/8-9 від 23.02.2012р. повідомив позивача про необхідність надання відповідних документів для підготовки договорів про розірвання договорів оренди земельних ділянок, зокрема рішення міської ради щодо припинення права користування земельною ділянкою (а.с. 21).

З нотаріально посвідченої заяви ПП "МТЦ-Запоріжжя" від 06.03.2012р. на ім'я міського голови м. Дніпропетровська вбачається, що позивач не заперечує проти вилучення з користування ПП "МТЦ-Запоріжжя" земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Дніпропетровськ, бульвар Слави, 21 та надання її у користування на умовах оренди новому власнику нерухомого майна - Цимбал Валерію Олександровичу (а.с. 22).

Зі своєї сторони відповідач рішення про вилучення означеної земельної ділянки не прийняв, своєї згоди на розірвання договору шляхом складання та підписання сторонами додаткової угоди не надав, що й стало причиною виникнення цього спору у суді.

Згідно ст. 148 Господарського кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до Земельного кодексу України та інших законів.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно статей 651, 652 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, останній може бути розірваний або змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Пунктами "а", "е" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, у тому числі, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (ч. 3 ст. 31 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Статтею 188 Господарського кодексу України також встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Враховуючи, що станом на день розгляду спору позивач не є власником об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці, яка є предметом спірного договору оренди і позивач неодноразово заявляв відповідачу про добровільну відмову від користування зазначеною земельною ділянкою, але ця пропозиція не була прийнята останнім і додаткова угода про дострокове розірвання спірного договору між сторонами не укладена за відсутності дійсних перешкод до цього, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність законних підстав та обґрунтованість позовних вимог позивача про розірвання означеного договору оренди земельної ділянки в судовому порядку.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні повно встановлені фактичні обставини справи, яким надана вірна оцінка, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального законодавства, і підстав для скасування або зміни цього рішення, передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, нема. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведених висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2014р. у справі №904/6665/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено - 27.04.2015р.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя А.Є. Прокопенко