Рішення № 43819319, 21.04.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2015 р. Справа № 918/258/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (далі - Товариство) до державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" (далі - Підприємство) про стягнення заборгованості в сумі 112 429 грн. 30 коп.,

за участі представників:

позивача: Антіпової Р.М. за дов. від 31 грудня 2014 року № 101,

відповідача: Ціпана Я.О. (директора),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2015 року Товариство звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору про постачання електричної енергії № 64, укладеного 22 вересня 2008 року між закритим акціонерним товариством "Ей-І-Ес Рівнеенерго", правонаступником якого є позивач, та Підприємством, останньому протягом червня 2014 року - березня 2015 року була поставлена електрична енергія. Крім того, на підставі даної угоди у період з листопада 2014 року по березень 2015 року Підприємству була нарахована плата за перетікання реактивної електроенергії. Оскільки відповідач взяте на себе зобов'язання щодо оплати вищезазначеної електроенергії у встановлений договором строк виконав не у повному обсязі, позивач, посилаючись на статті 173, 193, 216, 218, 222, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 26, 27 Закону України "Про електроенергетику", просив суд стягнути з Підприємства 102 291 грн. 82 коп. заборгованості за активну електроенергію, 3 297 грн. 95 коп. заборгованості за перетоки реактивної електроенергії, а також 4 307 грн. 26 коп. пені та 2 532 грн. 27 коп. інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 18 березня 2015 року порушено провадження у справі № 918/258/15, розгляд якої було призначено на 31 березня 2015 року.

Ухвалою суду від 31 березня 2015 року розгляд справи відкладено на 14 квітня 2015 року.

До початку судового засідання 14 квітня 2015 року через канцелярію суду надійшла заява позивача від 14 квітня 2015 року № 825 (а.с. 92), в якій останній зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з Підприємства 100 807 грн. 96 коп. заборгованості за поставлену активну електроенергію, 2 910 грн. 49 коп. заборгованості за перетоки реактивної електроенергії, що виникла з листопада 2014 року по лютий 2015 року включно, 4 271 грн. 74 коп. пені та 3 955 грн. 42 коп. інфляційних втрат. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 14 квітня 2015 року оголошувалася перерва до 21 квітня 2015 року.

У судовому засіданні 21 квітня 2015 року представник Товариства підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням заяви від 14 квітня 2015 року № 825, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 21 квітня 2015 року визнав позовні вимоги Товариства та не заперечував проти задоволення даного позову.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій документів поданим учасниками процесу оригіналам цих документів, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22 вересня 2008 року між Підприємством та закритим акціонерним товариством "Ей-І-Ес Рівнеенерго", правонаступником якого згідно з пунктом 1.1 статуту Товариства є позивач, був укладений договір про постачання електричної енергії № 64, за умовами якого, з урахуванням додатків № 4 та № 8 до нього, останнє взяло на себе зобов'язання постачати відповідачу електричну енергію для забезпечення потреб його електроустановок, а Підприємство, у свою чергу, - оплачувати вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору (а.с. 10-25).

Вказаний договір, а також додатки до зазначеного правочину, підписані уповноваженими представниками їх сторін та скріплені печатками цих суб'єктів господарювання.

Відповідно до пункту 2.3.3 договору на відповідача покладений обов'язок оплачувати постачальнику (позивачу) вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 до цього договору "Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків", підписаного споживачем 22 вересня 2008 року (а.с. 21-22).

За пунктом 8.1 договору оплата електричної енергії та інших платежів здійснюється споживачем самостійно шляхом перерахування коштів на відповідні розрахункові рахунки постачальника в терміни, визначені додатком № 4 "Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків".

Пунктом 1 вищезазначеного додатку встановлено, що розрахунковим вважається період з 21 числа кожного місяця і триває до 21 числа наступного місяця, і за який проводиться розрахунок вартості відпущеної електроенергії. Розрахунковий період прирівнюється до календарного місяця.

Відповідно до пункту 2 вказаного додатку покази засобів обліку відповідно до переліку об'єктів і точок комерційного обліку споживача фіксуються споживачем 21 числа кожного місяця о 00-00 год. та вибірково контролюються (знімаються) постачальником. Після зняття показів засобів обліку споживач оформляє звіт про використану електроенергію, який складається у 2-х примірниках, по одному для кожної сторони та надає постачальнику нарочним не пізніше наступного робочого дня після зняття показів і одночасно отримує рахунок за фактично спожиту електроенергію.

У разі неможливості отримання постачальником даних про використану електричну енергію в зазначений термін (незалежно від причин), визначення обсягу спожитої електричної енергії здійснюється самостійно постачальником за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період. У разі наявності зафіксованих постачальником показників засобів обліку споживачеві виписується рахунок у відповідності до таких показників.

Згідно з пунктом 8.5 договору тривалість періоду для оплати отриманого рахунку не має перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально-відокремлену головну організацію.

Пунктом 4 додатку до спірного договору № 4 "Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків" передбачено, що відповідно до визначеної згідно пункту 5 цього додатку величини коштів за фактично спожиту електричну енергію, постачальник виписує споживачу рахунок на оплату електричної енергії, який має бути оплачений протягом 5 операційних днів від дня отримання споживачем рахунку.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивач протягом грудня 2014 року - лютого 2015 року поставив відповідачу активну електричну енергію на загальну суму 94 846 грн. 31 коп. Зокрема, у грудні 2014 року позивач поставив Підприємству активну електроенергію загальною вартістю 43 332 грн. 47 коп., у січні 2015 року - 39 842 грн. 72 коп. Крім того, у лютому 2015 року Товариство, з урахуванням підписаного між сторонами двостороннього акту приймання-передавання електричної енергії за лютий 2015 року № А-8068535205 (а.с. 107) поставило Підприємству активну електричну енергію на загальну суму 11 671 грн. 12 коп. Даний факт підтверджується наявними у матеріалах справи копіями відповідних рахунків за активну електроенергію, актів прийняття-передавання електричної енергії та актів про електроспоживання відповідача (а.с. 53-67).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії від 22 вересня 2008 року № 64 року також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Водночас Підприємство взятий на себе за спірним договором обов'язок щодо своєчасної оплати поставленої йому у грудні 2014 року - лютому 2015 року активної електричної енергії виконало лише частково, сплативши Товариству грошові кошти у розмірі 764 грн. 99 коп., які були направлені позивачем на погашення заборгованості відповідача за електроенергію, поставлену йому в грудні 2014 року. Вказаний факт підтверджується наявною у матеріалах справи копією підписаного між сторонами акту звірки взаєморозрахунків (а.с. 108), письмовими поясненнями Товариства від 20 квітня 2015 року № 907 (а.с. 104-105), а також усними поясненнями представників сторін, наданими у судовому засіданні 21 квітня 2015 року.

Відтак судом встановлено, що заборгованість Підприємства перед Товариством по оплаті активної електроенергії у період з грудня 2014 року по лютий 2015 року за договором про постачання електричної енергії від 22 вересня 2008 року № 64 на момент розгляду справи становить 94 081 грн. 32 коп.

Крім того, судом встановлено, що 28 липня 2014 року між Підприємством та Товариством був укладений договір про розстрочку виконання зобов'язань № 7000024422, за умовами якого відповідач зобов'язався та гарантував, зокрема, повне погашення заборгованості за електроенергію, яка була поставлена йому в попередній період згідно вищезазначеного договору (а.с. 99-100).

Даний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

У додатку № 2 до вказаного договору сторони погодили графік погашення заборгованості, відповідно до якого відповідач, зокрема, до 12 січня 2015 року зобов'язався перерахувати Товариству суму заборгованості у розмірі 6 726 грн. 64 коп., яка виникла за спірним договором у попередні періоди.

Водночас судом встановлено, що Підприємство взятий на себе обов'язок щодо своєчасної сплати вказаної суми не виконало, заборгувавши таким чином Товариству 6 726 грн. 64 коп. Даний факт підтверджується підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 108). Крім того, цей факт був визнаний представником відповідача у судовому засіданні 21 квітня 2015 року, про що у протокол даного судового засідання були внесені відповідні відомості (а.с. 109).

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За частиною 7 цієї статті оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Частиною 4 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як було зазначено вище, за умовами пункту 4 додатку до спірного договору № 4 "Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків" рахунок на оплату електричної енергії має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів від дня його отримання.

Судом встановлено, що рахунок від 23 грудня 2014 року № 9998786231, виставлений позивачем Підприємству на оплату вартості активної електроенергії за грудень 2014 року (а.с. 53), був отриманий уповноваженим представником відповідача 23 грудня 2014 року; рахунок від 20 січня 2015 року № 8016682471 на оплату вартості активної електроенергії за січень 2015 року (а.с. 56), був отриманий уповноваженим представником відповідача 26 січня 2015 року; рахунок від 26 лютого 2015 року № 8067459324 на оплату вартості активної електроенергії за лютий 2015 року (а.с. 60), був отриманий уповноваженим представником відповідача 26 лютого 2015 року. Вказані обставини підтверджуються підписами уповноваженої особи Підприємства у відповідних графах вищезазначених рахунків.

З огляду на наведені положення спірної угоди суд дійшов висновку про те, що кінцевим строком для добровільної оплати відповідачем вартості активної електроенергії, наданої йому в грудні 2014 року, є 30 грудня 2014 року, тобто 5-й операційний день від дня отримання вищезазначеного рахунку; кінцевим строком для добровільної оплати вартості перетоків реактивної енергії, наданої у січні 2015 року - 27 січня 2015 року; кінцевим строком для добровільної оплати вартості перетоків реактивної енергії, наданої у лютому 2015 року - 5 березня 2015 року.

Відтак судом встановлено, що заборгованість Підприємства перед Товариством по оплаті спірної активної електроенергії на час розгляду даної справи становить 100 807 грн. 96 коп.

Враховуючи те, що наявність у Підприємства боргу за договором про постачання електричної енергії від 22 вересня 2008 року № 64 за спожиту протягом грудня 2014 року - лютого 2015 року активну електричну енергію в сумі 94 081 грн. 32 коп., а також боргу за попередні періоди у розмірі 6 726 грн. 64 коп., встановлену договором про розстрочку виконання зобов'язань від 28 липня 2014 року № 7000024422, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, не оспорюється відповідачем, і останній на момент прийняття рішення не надав документів, що свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог Товариства про стягнення з Підприємства 100 807 грн. 96 коп. заборгованості за активну електроенергію.

Крім того, позивач, з урахуванням заяви від 14 квітня 2015 року № 825, просив суд стягнути з відповідача плату за перетікання реактивної електроенергії у розмірі 2 910 грн. 49 коп., нараховану на підставі спірної угоди протягом листопада 2014 року - лютого 2015 року.

Пунктом 17 додатку № 8 до спірного договору передбачено, що плата за перетікання реактивної електроенергії проводиться споживачем на підставі документів для платежів протягом 5 днів від дня їх отримання. Кошти оплати за перетікання реактивної електроенергії перераховуються споживачем на поточний рахунок постачальника електричної енергії.

Судом встановлено, що рахунок від 24 листопада 2014 року № 9949208327, виставлений позивачем Підприємству на оплату вартості перетоків реактивної електроенергії у розмірі 1 272 грн. 61 коп. за листопад 2014 року (а.с. 50), був отриманий уповноваженим представником відповідача 24 листопада 2014 року; рахунок від 23 грудня 2014 року № 9998786231 на оплату вартості перетоків реактивної електроенергії у розмірі 671 грн. 23 коп. за грудень 2014 року (а.с. 53), був отриманий уповноваженим представником відповідача 23 грудня 2014 року; рахунок від 20 січня 2015 року № 8016682471 на оплату вартості перетоків реактивної електроенергії у розмірі 686 грн. 18 коп. за січень 2015 року (а.с. 56), був отриманий уповноваженим представником відповідача 26 січня 2015 року; рахунок від 26 лютого 2015 року № 8067459324 на оплату вартості перетоків реактивної електроенергії у розмірі 667 грн. 93 коп. за лютий 2015 року (а.с. 60), був отриманий уповноваженим представником відповідача 26 лютого 2015 року. Вказані обставини підтверджуються підписами уповноваженої особи Підприємства у відповідних графах вищезазначених рахунків.

Відтак, з огляду на наведені положення спірної угоди суд дійшов висновку про те, що кінцевим строком для добровільної оплати відповідачем вартості перетоків реактивної енергії, наданої йому в листопаді 2014 року, є 29 листопада 2014 року, тобто 5-й день від дня отримання вищезазначеного рахунку; кінцевим строком для добровільної оплати вартості перетоків реактивної енергії, наданої в грудні 2014 року - 28 грудня 2014 року; кінцевим строком для добровільної оплати вартості перетоків реактивної енергії, наданої у січні 2015 року - 25 січня 2015 року; кінцевим строком для добровільної оплати вартості перетоків реактивної енергії, наданої у лютому 2015 року - 3 березня 2015 року.

Проте з матеріалів справи вбачається, що Підприємство вказаний обов'язок не виконало, у зв'язку з чим у останнього перед позивачем утворилася заборгованість, яка, з урахуванням підписаного між сторонами двостороннього акту приймання-передавання електричної енергії за лютий 2015 року від 31 березня 2015 року № А-8068535205 (а.с. 107), становить 2 910 грн. 49 коп. Відтак, позовна вимога Товариства про стягнення з відповідача даної суми є законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням Підприємством обов'язку щодо своєчасної оплати вартості поставленої йому активної електроенергії та її реактивних перетоків, позивач, з урахуванням заяви від 14 квітня 2015 року № 825, просив суд стягнути з відповідача 4 271 грн. 74 коп. пені, нарахованої на відповідні суми основного боргу у період з 30 листопада 2014 року по 5 березня 2015 року згідно наданого Товариством розрахунку (а.с. 97). Зокрема, з них: 66 грн. 63 коп. - пеня, нарахована з 30 листопада 2014 року по 5 лютого 2015 року на суму вартості перетоків реактивної електроенергії у листопаді 2014 року в розмірі 1 272 грн. 61 коп., 35 грн. 40 коп. - пеня, нарахована з 6 лютого 2015 року по 3 березня 2015 року на суму вартості перетоків реактивної електроенергії у листопаді 2014 року в розмірі 1 272 грн. 61 коп., 4 грн. 17 коп. - пеня, нарахована з 4 березня 2015 року по 5 березня 2015 року на суму вартості перетоків реактивної електроенергії у листопаді 2014 року в розмірі 1 272 грн. 61 коп., 20 грн. 15 коп. - пеня, нарахована з 29 грудня 2014 року по 5 лютого 2015 року на суму вартості перетоків реактивної електроенергії у грудні 2014 року в розмірі 671 грн. 23 коп., 18 грн. 67 коп. - пеня, нарахована з 6 лютого 2015 року по 3 березня 2015 року на суму вартості перетоків реактивної електроенергії у грудні 2014 року в розмірі 671 грн. 23 коп., 2 грн. 20 коп. - пеня, нарахована з 4 березня 2015 року по 5 березня 2015 року на суму вартості перетоків реактивної електроенергії у грудні 2014 року в розмірі 671 грн. 23 коп., 5 грн. 81 коп. - пеня, нарахована з 26 січня 2015 року по 5 лютого 2015 року на суму вартості перетоків реактивної електроенергії у січні 2015 року в розмірі 686 грн. 18 коп., 19 грн. 08 коп. - пеня, нарахована з 6 лютого 2015 року по 3 березня 2015 року на суму вартості перетоків реактивної електроенергії у січні 2015 року в розмірі 686 грн. 18 коп., 2 грн. 25 коп. - пеня, нарахована з 4 березня 2015 року по 5 березня 2015 року на суму вартості перетоків реактивної електроенергії у січні 2015 року в розмірі 686 грн. 18 коп., 1 234 грн. 54 коп. - пеня, нарахована з 31 грудня 2014 року по 5 лютого 2015 року на суму вартості поставленої у грудні 2014 року активної електроенергії у розмірі 43 332 грн. 47 коп., 1 205 грн. 50 коп. - пеня, нарахована з 6 лютого 2015 року по 3 березня 2015 року на суму вартості поставленої у грудні 2014 року активної електроенергії у розмірі 43 332 грн. 47 коп., 142 грн. 13 коп. - пеня, нарахована з 4 березня 2015 року по 5 березня 2015 року на суму вартості поставленої у грудні 2014 року активної електроенергії у розмірі 43 332 грн. 47 коп., 276 грн. 11 коп. - пеня, нарахована з 28 січня 2015 року по 5 лютого 2015 року на суму вартості поставленої у січні 2015 року активної електроенергії у розмірі 39 842 грн. 72 коп., 1 108 грн. 42 коп. - пеня, нарахована з 6 лютого 2015 року по 3 березня 2015 року на суму вартості поставленої у січні 2015 року активної електроенергії у розмірі 39 842 грн. 72 коп., 130 грн. 68 коп. - пеня, нарахована з 4 березня 2015 року по 5 березня 2015 року на суму вартості поставленої у січні 2015 року активної електроенергії у розмірі 39 842 грн. 72 коп.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України передбачено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У пункті 4.2.1 договору про постачання електричної енергії від 22 вересня 2008 № 64 сторони погодили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цієї угоди з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,05 % за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

У той же час оскільки заявлений до стягнення розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої позивачем на відповідні суми основного боргу, які включали в себе вартість як активної електроенергії, так і перетоків реактивної електроенергії, не перевищує розрахованого судом обґрунтованого до стягнення з відповідача розміру цієї санкції у даний період, а також не оспорюється відповідачем, позовна вимога про стягнення з Підприємства 4 271 грн. 74 коп. пені також підлягає задоволенню.

Крім того, на підставі статті 625 ЦК України Товариство, з урахуванням заяви від 14 квітня 2015 року № 825, просило суд стягнути з відповідача 3 955 грн. 42 коп. інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми основного боргу з грудня 2014 року по березень 2015 року згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 98).

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений до стягнення розмір інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми також підлягає задоволенню в повному обсязі.

Слід також зазначити, що з наявної у матеріалах справи копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що ухвалою господарського суду Рівненської області від 10 лютого 2006 року у справі № 9/10 було порушено провадження у справі про банкрутство Підприємства.

Водночас оскільки спірні вимоги Товариства до відповідача виникли після порушення провадження у справі про банкрутство Підприємства, останні в силу приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є поточними вимогами та підлягають розгляду господарським судом в порядку позовного провадження.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору, зокрема, повертається в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 вищезазначеної статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (частина 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір").

Згідно з частиною 2 статті 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду (частина 1 вищезазначеної статті).

Оскільки позовна вимога Товариства (з урахуванням заяви від 14 квітня 2015 року № 825) про стягнення з Підприємства грошових коштів у загальному розмірі 111 945 грн. 61 коп. носить майновий характер, позивач на підставі вищезазначеної статті Закону мав сплатити судовий збір у розмірі 2 238 грн. 91 коп.

Водночас з наявних у матеріалах справи платіжних доручень від 5 лютого 2015 року № 2002544312 та від 10 березня 2015 року № 2002576531 (а.с. 7-8) вбачається, що за подачу даної позовної заяви позивач перерахував до Державного бюджету України судовий збір у загальному розмірі 2 252 грн. 00 коп.

Відтак, переплачена сума судового збору в розмірі 13 грн. 09 коп. підлягає поверненню позивачу.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" (34609, Рівненська область, Березнівський район, село Зірне, вулиця Зірненська, будинок 7, ідентифікаційний код: 00375036) на користь публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (33013, місто Рівне, вулиця Князя Володимира, будинок 71, ідентифікаційний код: 05424874) 100 807 (сто тисяч вісімсот сім) грн. 96 коп. заборгованості за спожиту активну електроенергію, 2 910 (дві тисячі дев'ятсот десять) грн. 49 коп. заборгованості за перетоки реактивної електроенергії, 4 271 (чотири тисячі двісті сімдесят одну) грн. 74 коп. пені, 3 955 (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 42 коп. інфляційних втрат, а також 2 238 (дві тисячі двісті тридцять вісім) грн. 91 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Ухвалою суду повернути публічному акціонерному товариству "Рівнеобленерго" (33013, місто Рівне, вулиця Князя Володимира, будинок 71, ідентифікаційний код: 05424874) 13 (тринадцять) грн. 09 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27 квітня 2015 року

Суддя Є.В. Павленко