Рішення № 43792143, 20.04.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.04.2015 Справа № 920/414/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стара аптека», м. Суми

до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області, м. Суми

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департамент фінансів Сумської обласної державної адміністрації, м. Суми

про визнання продовженим договору оренди нерухомого майна

Суддя Б.І. ЛИХОВИД

За участі представників сторін:

від позивача: Плевако В.А., довіреність від 24.03.2015р.

від відповідача: Ладиченко О.М., довіреність № 26 від 28.01.2015р.

від третьої особи: Федірко Н.Б., довіреність № 02-01-30 від 14.04.2015р.

Крестенкова А.С., довіреність № 02-01-30 від 17.04.2015р.

у судовому засіданні брала участь секретар судового засідання Ейсмонт М.О.

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд визнати договір оренди державного нерухомого майна № 1735 від 30.11.2011р., укладений між ТОВ фірма «Стара аптека» та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області, предметом якого є нежитлові приміщення загальною площею 98,1 кв. м., розташовані на першому поверсі чотирьохповерхової адміністративної будівлі за адресою: м. Суми, площа Незалежності, 3, продовженим на той самий строк, на який він був укладений, а саме на 2 (два) роки і 11 (одинадцять) місяців - до 29 вересня 2017 року включно, на тих самих умовах. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму витрат по сплаті судового збору.

30.03.15р. до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач відмовляється від стягнення з відповідача витрат по сплаті судового збору, а позовні вимоги підтримує повністю.

30.03.2015р. представник відповідача подав у судове засідання відзив на позовну заяву за № 10-03-01204, в якому посилається на ч. 3 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та зазначає, що для продовження строку дії договору оренди державного нерухомого майна необхідний дозвіл від органу, уповноваженого управляти даним держаним майном. Відповідач звертався до відповідних органів з листом про надання дозволу на продовження дії строку спірного договору, проте на даний момент дозвіл з боку органу, уповноваженого управляти державним майном, відповідачу не надано. Крім цього, відповідач у відзиві зазначає, що позивач є добросовісним платником орендної плати до держаного бюджету, заборгованість по договору оренди державного майна від 30.11.2011р. за № 17365 у позивача перед відповідачем відсутня, проте Департамент фінансів Сумської обласної державної адміністрації, який є органом, уповноваженим управляти державним майном, повідомив регіональне відділення про те, що орендар не сплачує рахунки за надані комунальні послуги.

У дане судове засідання представник позивача подав заяву, в якій просить суд долучити до матеріалів справи докази направлення третій особі копії позовної заяви та доданих до неї документів, а також доказів сплати орендної плати за спірним договором та комунальних платежів. Дані документи оглянуті судом та долучаються до матеріалів справи.

Представник відповідача у дане судове засідання подав пояснення № 10-03-38521 від 20.04.2015р., в якому зазначає, що позивач, у відповідності до ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», має переважне право на укладення договору оренди на новий термін. Також відповідачем у поясненнях зазначено, що на день розгляду справи у нього відсутнє погодження Міністерства фінансів України щодо укладення договору про продовження строку дії договору № 1735.

Представник третьої особи у дане судове засідання подав пояснення за № 02-01-30/398 від 16.04.2015р., а якому заперечує проти позовних вимог, зазначаючи, що позивач використовує орендоване майно не за цільовим призначенням, а також про відсутність погодження щодо продовження терміну дії спірного договору органу, уповноваженого управляти майном. Крім того, представник третьої особи у поясненнях зазначає, що позивачем оплата комунальних послуг за електроенергію та теплопостачання була здійснена з порушенням строків, встановлених умовами договору, а тому третя особа вважає, що після передачі функцій управління державним майном до Сумської обласної державної адміністрації та у разі розірвання спірного договору, державне майно може бути передано в оренду під вищу орендну ставку більш сумлінному орендареві, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін та третьої особи, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Стара аптека» (позивач, орендар) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області (відповідач, орендодавець) 30.11.2011 року був укладений договір оренди державного майна № 1735, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 98,1 кв. м., розташоване на першому поверсі чотирьохповерхової адміністративної будівлі за адресою: м. Суми, площа Незалежності, 3, що перебуває на балансі Головного фінансового управління Сумської обласної державної адміністрації - балансоутримувач (на день розгляду справи Департамент фінансів Сумської обласної державної адміністрації), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку майна 31.07.2001р. і становить за незалежною оцінкою 404 900 грн. 00 коп.

Майно передано в оренду з метою розміщення аптеки, що реалізує готові ліки (п.1.2. договору).

Строк чинності договору визначено пунктом 10.1, згідно якого договір укладено строком на 2 роки і 11 місяців, що діє з 30 листопада 2011 року до 29 жовтня 2014 року включно.

У відповідності до пункту 10.4, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно пункту 10.10 договору, у разі припинення або розірвання цього договору майно (приміщення) протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

Пунктом 10.11 договору визначено, що майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання.

Позивач, в обґрунтування позовних вимог зазначає, що після 29 жовтня 2014 року (дата закінчення строку дії спірного договору оренди), а також протягом місяця після вказаної дати, за відсутності заперечень відповідача (орендодавця), продовжує користуватися орендованим майном, вносити орендну плату у розмірі, визначеному договором. За таких обставин, позивач вважає, що строк дії договору оренди продовжено на той самий строк, на який він укладався, на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». На думку позивача, оскільки відповідач, протягом місяця після закінчення строку дії договору, не заперечував щодо його продовження, то відповідач визнав пролонгацію договору та згоден на подальше використання позивачем (орендарем) спірного приміщення.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем відповідачу надсилався лист за № 130 від 09.12.2014р. з пропозицією укласти додаткову угоду про продовження строку оренди. Проте, відповідач листом № 11-09-00717 від 20.02.2015р. відмовився укладати з позивачем додаткову угоду до договору для продовження строку дії договору оренди, внаслідок чого позивач і звернувся до суду з позовом про визнання договору оренди продовженим.

Згідно зі ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Спірні правовідносини врегульовані ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Аналогічна норма міститься і в ч. 2 ст. 291 ГК України.

Відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У відповідності до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, Закон пов'язує продовження терміну дії договору оренди з відсутністю заяв сторін про припинення дії договору саме протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору.

Зазначена норма є імперативною та підлягає обов'язковому застосуванню до спірних відносин незалежно від відповідних умов договору та обставин повідомлення орендаря про припинення договору до закінчення терміну його дії, або повідомлення про це після спливу місячного терміну з дати закінчення терміну дії договору.

Спірний договір оренди було укладено на строк до 29.10.2014р., а тому саме у період з 30.10.2014р. по 29.11.2014р. сторони мали повідомити одна одну про припинення орендних відносин, чого, як вбачається з матеріалів справи, ними зроблено не було.

Наведене узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», згідно з яким зі змісту статей 759, 763, і 764 ЦК України, ч. 2 ст. 291 ГК України, ч. 2 ст. 17 та ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та у письмових поясненнях, наявних в матеріалах справи, зазначає про добросовісне виконання позивачем своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати за спірним договором оренди, а тому фактично не заперечує проти позовних вимог, а лише зазначає про необхідність дозволу від органу, уповноваженого управляти даним держаним майном для продовження строку дії договору, посилаючись на ч. 3 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Представник третьої особи у своїх поясненнях також зазначає про відсутність дозволу уповноваженого органу.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відсутність дозволу на продовження терміну дії договору оренди від уповноваженого органу, пов`язана, перш за все, з процедурою передачі функцій управління майном до головних розпорядників бюджетних коштів, якими, відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2014 рік» та Закону України «Про державний бюджет на 2015 рік» для місцевих фінансових органів визначено відповідні місцеві державні адміністрації. Тобто позивачу фактично не було відмовлено у наданні дозволу на продовження строку дії договору оренди ні відповідачем, ні уповноваженим управляти орендованим майном органом, а відсутність дозволу є суто організаційною процедурою, пов`язаною з передачею функцій управління майном від одних органів до інших. Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість заперечень третьої особи.

Крім того, заперечення третьої особи щодо несвоєчасної сплати позивачем послуг за електроенергію та теплопостачання орендованого приміщення та про можливість розірвання спірного договору у зв`язку з нецільовим використанням позивачем орендованого приміщення, судом не приймаються, оскільки вказані питання не є предметом розгляду даного спору.

Статтею 32 ГПК України встановлено, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі вищевикладених норм права, враховуючи відсутність заперечень з боку орендодавця протягом місяця після закінчення строку дії спірного договору оренди щодо продовження строку його дії, суд приходить до висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог, у зв`язку з чим задовольняє їх.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 44, 47-1, 49, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати договір оренди державного нерухомого майна № 1735 від 30.11.2011р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Стара аптека» (40022, м. Суми, вул. Троїцька, 28-А, код 23822986) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області (40024, м. Суми, вул. Харківська, 30/1, код 21124686), предметом якого є нежитлові приміщення загальною площею 98,1 кв. м., розташовані на першому поверсі чотирьохповерхової адміністративної будівлі за адресою: м. Суми, площа Незалежності, 3, продовженим на той самий строк, на який він був укладений, а саме на 2 (два) роки і 11 (одинадцять) місяців - до 29 вересня 2017 року включно, на тих самих умовах.

Повне рішення складене 24.04.2015р.

СУДДЯ Б.І. ЛИХОВИД