Постанова № 43790365, 07.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 квітня 2015 року № 826/19290/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши у письмовому провадження адміністративну справуза позовомНовоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській областідоОСОБА_1простягнення заборгованості, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Новоград-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Новоград-Волинська ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області, позивач) з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, відповідач) про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковий борг перед Державним бюджетом України виник у зв'язку з порушенням відповідачем норм податкового законодавства України з орендної плати з фізичних осіб, який станом на день розгляду справи не сплачено, а тому підлягає стягненню.

Представник позивача у судове засіданні не з'явився, подав клопотання в якому просив провести розгляд справи без його участі та зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.

Відповідач (ОСОБА_1.) заперечувала проти задоволення адміністративного позову та просила відмовити в його задоволенні, з посиланням на часткову сплату податкової заборгованості.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою позивача у судове засідання, суд дійшов висновку про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) (далі - ОСОБА_1.) зареєстрована за адресою: 03187, АДРЕСА_2.

На підставі рішення міської ради № 223 від 16 лютого 2012 року, між Новоград - Волинською міською радою, в особі голови Загривого Володимира Івановича, та ОСОБА_1 27 лютого 2012 року укладено попередній договір оренди землі № 17, яким надано в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в АДРЕСА_1.

Відповідно до нормативно грошової оцінки земельної ділянки, відсоткової ставки та індексу інфляції зазначеної в договорі Новоград-Волинською ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області нараховано плату за землю у розмірі 68 428, 44 грн.

19 червня 2014 року Новоград-Волинською ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області сформовано податкове повідомлення - рішення № 747-25, яким визначено загальну суму податкового зобов'язання 68 428, 44 грн.

Податкове повідомлення- рішення від 19 червня 2014 року № 747-25 направлено за адресою ОСОБА_1, та отримано останньою 26 червня 2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Також судом встановлено, що позивачем враховуючи вимоги статті 59 Податкового кодексу України, виставлено податкову вимогу від 27 серпня 2014 року № 4644-25 на суму 67 985, 86 грн.

Податкова вимога від 27 серпня 2014 року № 4644-25 направлена за адресою ОСОБА_1, та отримано останньою 30 вересня 2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

У зв'язку з самостійним непогашенням відповідачем суми податкового боргу, що урахуванням несплаченої пені та штрафних санкцій на суму - 181, 23 грн. та часткового погашення заборгованості на суму - 7 442, 58 грн., становить - 61 167, 09 грн., позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва частково погоджується з доводами Новоград-Волинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області, виходячи з наступного.

Згідно із підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України під податковим зобов'язанням розуміється сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Так, згідно з пунктом 288.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.

Відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно пункту 287.5 статті 287 Податкового кодексу України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.3 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 59.4 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 Податкового кодексу України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відтак, враховуючи, що сума податкового зобов'язання не була сплачена своєчасно, вона набула статусу податкового боргу.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Доказів оскарження податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та погашення податкового боргу в повному обсязі відповідачем суду не надано.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Під час розгляду вказаної справи, відповідачем подано до суду квитанції на підтвердження здійснення часткового погашення заборгованості з орендної плати з фізичних осіб (27 жовтня 2014 року, від 26 грудня 2014 року, від 05 січня 2015 року, від 05 березня 2015 року в розмірі, відповідно 3 500, 00 грн., 4 000, 00 грн., 1 000, 00 грн., 3 000,00 грн.)

Факт вказаної сплати також підтверджується наданим позивачем зворотнім боком облікової картки з орендної плати фізичних осіб станом на 31.03.2015 року.

Окрім цього, з вказаної облікової картки також вбачається, що станом на 31.03.2015 року сума заборгованості відповідача становить 54 214, 22 грн.

Виходячи з положень підпункту 14.1.137 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (щодо визначення органів стягнення), підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (щодо права ДПІ на звернення до суду з приводу стягнення податкового боргу), пункту 41.5 статті 41 Податкового кодексу України (щодо органу стягнення), пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України (щодо права податкових органів звертатися до суду про стягнення податкового боргу та звернення стягнення в першу чергу на кошти боржника), пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України (щодо стягнення податкового боргу за рішенням суду), податкові органи мають право звертатися до суду щодо стягнення з платників податку податкового боргу.

Беручи до уваги вищевикладені положення законодавства та встановлені по справі обставини, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 суми податкової заборгованості в розмірі 54 214, 22 грн.

Відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 69 - 71, статтею 94, статтями 158-163, статтею 186, статтею 254, статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( місцезнаходження 03187, АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (місцезнаходження: 11700, Житомирська область м. Новоград - Волинський, вулиця Ушакова, будинок 3, код ЄДРПОУ 38613415) суму податкової заборгованості з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 54 214, 22 грн. (п'ятдесят чотири тисячі двісті чотирнадцять гривень, 22 коп).

3. В іншій частині позовних вимог Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко