Постанова № 43790366, 03.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 квітня 2015 року 10:14 № 826/2525/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:

головуючого судді Аблова Є.В.,

судді Амельохіна В.В.,

судді Шулежка В.П.,

при секретарі судового засідання Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача - Копейчикова М.В.,

представника відповідача - Дяк Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Антонов» до Державної фінансової інспекції України про зобов'язання вчинити дії та визнання неправомірною вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Державне підприємство «Антонов» до Державної фінансової інспекції України про зобов'язання вчинити дії та визнання неправомірною вимоги, мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідач, не прийнявши обґрунтовані доводи ДП «Антонов» щодо безпідставності та протиправності висновків Акту ревізії та прийнявши вимогу, допустив порушення прав та інтересів ДП «Антонов» і законодавчо закріплених принципів державного нагляду (контролю). При цьому, позивач зазначив, що висновки та інформація, викладені в Акті позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Антонов» за період з 01.01.2006 року по 30.09.2014 року № 05-21/143 від 28.11.2014 року є безпідставними, недостовірними та не відповідають фактичним обставинам.

У позовній заяві позивач просить суд зобов'язати Державну фінансову інспекцію України (ідентифікаційний код юридичної особи 37393358) визнати правильними обґрунтування Державного підприємства «Антонов», викладені у запереченнях Державного підприємства «Антонов» до акту від 28.11.2014 року №05-21/143 позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Антонов» за період з 01.01.2006 р. по 30.09.2014 р., надіслані листом від 10.12.2014 р. №35/9342, а саме:

- Державне підприємство «Антонов» має право бути учасником Компанії «Ruslan Salis GmbH» (Федеративна Республіка Німеччини) та Компанії «Ruslan International Limited» (Великобританія), внаслідок володіння часткою участі, що складає 50% у статному капіталі Компанії «Ruslan Salis GmbH» (Федеративна Республіка Німеччини) та цінними паперами Компанії «Ruslan International Limited» (Великобританія);

- Частка участі Державного підприємства «Антонов» у Компанії «Ruslan Salis GmbH» (Федеративна Республіка Німеччини), що складає 50% у статному капіталі Компанії «Ruslan Salis GmbH» (Федеративна Республіка Німеччини) та цінні папери, емітовані Компанією «Ruslan International Limited» (Великобританія), якими володіє Державне підприємство «Антонов», не належить до корпоративних прав Держави України;

- Державне підприємство «Антонов» не зобов'язано перераховувати до Державного бюджету України дивіденди, отримані від Компанії «Ruslan Salis GmbH» (Федеративна Республіка Німеччини) та Компанії «Ruslan International Limited» (Великобританія);

- Державним підприємством «Антонов» збитків Державному бюджету України на суму 44708,00 тис. грн. дивідендів, отриманих від Компанії «Ruslan Salis GmbH» (Федеративна Республіка Німеччини) та Компанії «Ruslan International Limited» (Великобританія), не завдано;

- Державне підприємство «Антонов» порушень умов Державного контракту №07-01 з оборонного замовлення на закупівлю озброєння та військової техніки від 02.04.2001 та додаткових угод до нього не допускало;

визнати неправомірною і скасувати вимогу Державної фінансової інспекції України від 30.12.2014 р. №05-14/1664.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, зазначивши, що висновки ревізії є законними.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до Ухвали Печерського районного суду м. Києва від 22.10.2014 за справою № 757/30356/14-к та на підставі направлень від 27.10.2014 №№ 1958, 1959 та від 03.11.2014 №№ 2008, 2007 виданих заступником Голови Держфінінспекції України Дибою М.І., начальниками відділів Шевчуком С.І. та Дорошем Р.А., та головними державними фінансовими інспекторами Шаховою В.С. та Ждан О.О. проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Антонов» за період з 01.01.2006 по 30.09.2014 року, за результатами якої складено Акт позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Антонов» за період з 01.01.2006 року по 30.09.2014 року № 05-21/143 від 28.11.2014 року.

В зазначеному акті ревізії містяться результати ревізії з таких питань дотримання вимог законодавства: під час отримання ДП «Антонов» у власність та володіння у період з 2006 року по теперішній час акцій та часток у компаніях «Ruslan Salis GmbH» та «Ruslan International Limited»; при розподілі дивідендів (доходів) на частку, що належить ДП «Антонов» у компаніях «Ruslan Salis GmbH» та «Ruslan International Limited»; при оформленні прав власності держави на компанії «Ruslan Salis GmbH» та «Ruslan International Limited»; під час використання бюджетних коштів на виготовлення літаків АН-70 за контрактом оборонного замовлення №07-01 від 02.04.2001 року; щодо своєчасності вжиття заходів з повернення коштів, які належали ДП «Антонов», з ПАТ «Брокбізнесбанк»; при виготовленні та поставці літаків АН-148-100В за контрактом №084/934/10-643 від 30.07.2010 року, укладеним з ВАТ «Ілюшин Фінанс Ко»; під час закупівлі у ВАТ «Ілюшин Фінанс Ко» двигунів виробництва ВАТ «Мотор Січ»; під час укладення та виконання договорів поставки запчастин, укладених з ТОВ «Промтехрезерв».

В Акті ревізії, зокрема, зазначено, що ДП «Антонов» всупереч вимогам частини першої та другої статті 3 Закону України «Про господарські товариства» та частини 2 пункту 6 Декрету Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 № 24-92 «Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств» було учасником «Ruslan International Limited» та «Ruslan Salis GmbH», і розмір збитків, завданих Державному бюджету України, що є наслідком вказаного порушення, становить 44 708,0 тис. грн. (75 255,4 тис. грн.. - 30 547,4 тис. грн.).

Також зазначено, що ДП «Антонов» несвоєчасно виконало зобов'язання за Контрактом №07-01 з виготовлення літаків АН-70 на суму 111 885 073,82 грн., чим порушено вимоги ст. ст. 526, 527, ч. 1 ст. 530 та п. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України ст. 193 Господарського кодексу України.

Крім того, Державною фінансовою інспекцією України за №05-14/1664 видано вимогу від 30.12.2014 року, у якій Відповідач вимагає від позивача в строк до 27.02.2014 року усунути порушення, а саме - вжити «заходи щодо оформлення права держави на акції RUSLAN INTERNATIONAL Limited та долю в RUSLAN SALIS GmbH».

Державне підприємство «Антонов», вважаючи наведені вище висновки Акту ревізії такими, що не відповідають фактичним обставинам та законодавству України, просило визнати правильними обґрунтування Державного підприємства «Антонов», викладені у запереченнях Державного підприємства «Антонов» до акту від 28.11.2014 року №05-21/143 позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Антонов» за період з 01.01.2006 по 30.09.2014, надіслані листом від 10.12.2014 №35/9342, зокрема: Державне підприємство «Антонов» має право бути учасником Компанії «Ruslan Salis GmbH» (Федеративна Республіка Німеччини) та Компанії «Ruslan International Limited» (Великобританія), внаслідок володіння часткою участі, що складає 50% у статутному капіталі Компанії «Ruslan Salis GmbH» (Федеративна Республіка Німеччини) та цінними паперами Компанії «Ruslan International Limited» (Великобританія); частка участі Державного підприємства «Антонов» у Компанії «Ruslan Salis GmbH» (Федеративна Республіка Німеччини), що складає 50% у статутному капіталі Компанії «Ruslan Salis GmbH» (Федеративна Республіка Німеччини) та цінні папери, емітовані Компанією «Ruslan International Limited» (Великобританія), якими володіє Державне підприємство «Антонов», не належать до корпоративних прав Держави Україна; Державне підприємство «Антонов» не зобов'язано перераховувати до Державного бюджету України дивіденди, отримані від Компанії «Ruslan Salis GmbH» (Федеративна Республіка Німеччини) та Компанії «Ruslan International Limited» (Великобританія); Державним підприємством «Антонов» збитків Державному бюджету України на суму 44 708, 00 тис. грн. дивідендів, отриманих від Компанії «Ruslan Salis GmbH» (Федеративна Республіка Німеччини) та Компанії «Ruslan International Limited» (Великобританія), не завдано; Державне підприємство «Антонов» порушень умов Державного контракту №07-01 з оборонного замовлення на закупівлю озброєння та військової техніки від 02.04.2001 та додаткових угод до нього не допускало.

Незгода позивача з вимогою зумовила звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

За договором дарування частки участі в компанії «Ruslan Salis GmbH» від 26.07.2006 р. №1657 Державне підприємство «Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова» (попереднє найменування позивача) отримало в дарунок від громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 долю участі в компанії «Ruslan Salis GmbH» (Німеччина) номінальною вартістю 12 500 євро, або 50% статутного капіталу компанії.

Згодом за договором дарування акцій від 15.09.2006 р. ДП "АНТОНОВ" в якості дарунку було отримано 490 акцій «Ruslan International Limited» (Великобританія) номінальною вартістю 1 фунт стерлінгів за одну акцію на загальну суму 490 фунтів, або 49 відсотків статутного капіталу компанії.

Держава Україна в особі державних органів влади та ДП «АНТОНОВ» як суб'єкт господарювання державного сектору економіки внесків у статутний капітал вищезазначених компаній не здійснювали та не набували статуту засновників вказаних компаній.

Питання правомірності участі ДП «Антонов» як учасника/акціонера компаній «Ruslan Salis GmbH» та «Ruslan International Limited» було предметом судового розгляду. Так, в рішенні від 05.02.2014 року у справі №2-1033/14 Солом'янський районний суд м. Києва встановив, що отримавши в дарунок акції та частку у статутному капіталі вказаних компаній, ДП «Антонов» не набувало статусу засновника іноземних юридичних осіб «Ruslan Salis GmbH» та «Ruslan International Limited» в розумінні законодавства України.

Правомірність набуття ДП «Антонов» зазначених корпоративних прав та акцій також досліджувалась під час розгляду Голосіївським районним судом м. Києва справ за заявами генерального директора позивача про встановлення факту наявності повноважень на укладення зазначених вище договорів дарування (рішення від 14.08.2006 р. та від 13.06.2006 р.).

Суд також вважає обґрунтованим твердження позивача про те, що будучи самостійним суб'єктом господарювання та здійснюючи господарську діяльність на підставі договорів відповідно до ст.ст. 62, 67, 68 Господарського кодексу України ДП «Антонов» має право самостійно займатися зовнішньоекономічною діяльністю, а ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» не передбачає для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності дозволу будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації, і за таких обставин ДП «Антонов» мало право у зовнішньоекономічних відносинах вступити від свого імені в будь-які договірні відносини із будь-яким контрагентом на власний вибір та за власним рішенням з урахуванням вимог та обмежень, встановлених законодавством України.

Нормативно-правові акти України, що діяли станом на момент укладення ДП «АНТОНОВ» договору дарування від 26.07.2006 р. №1657 долі участі в «Ruslan Salis GmbH» (Німеччина) та договору дарування акцій «Ruslan International Limited» (Великобританія) від 15.09.2006 р., не забороняли укладення державними підприємствами від власного імені правочинів, спрямованих на безоплатне набуття майна такими підприємствами.

Декретом Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 року №24-92 «Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств», на порушення якого позивачем посилається відповідач в акті ревізії та вимозі, державне підприємство позбавлено права бути засновником підприємств будь-яких організаційних форм та видів, господарських товариств, кооперативів.

Разом з тим, суд погоджується з тим, що компанії «Ruslan International Limited» та «Ruslan Salis GmbH», які не є зареєстрованими або такими, що здійснюють свою діяльність в Україні, не можна вважати господарськими товариствами в розумінні законодавства України.

Відповідно до ст. ст. 25, 26 Закону України «Про міжнародне приватне право», особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи; цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи, тобто, правовий статус юридичної особи визначається правом держави місцезнаходження цієї особи, і за таких умов надання іноземним юридичним особам, якими є компанії «Ruslan International Limited» та «Ruslan Salis GmbH», правового статусу, який визначений законодавством України, суперечить вказаним нормам Закону «Про міжнародне приватне право» і є необґрунтованим.

За таких умов, суд не погоджується з висновком відповідача про те, що компанії «Ruslan International Limited» та «Ruslan Salis GmbH» є господарськими товариствами в розумінні законодавства України.

Законом України «Про управління об'єктами державної власності» передбачено, що корпоративні права держави як об'єкт управління державної власності мають бути включені до Реєстру корпоративних прав держави, що є складовою Єдиного реєстру об'єктів державної власності, який веде Фонд державного майна України.

Відповідно до Порядку надання і погодження завдань на голосування представникам держави на загальних зборах та засіданнях наглядової ради господарського товариства, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №678 від 30.10.2014 р., до корпоративних прав держави відносяться корпоративні права господарських товариств, в яких держава має голоси в органах управління внаслідок володіння такими корпоративними правами. Відповідачем не надано доказів того, що доля участі в компанії «Ruslan Salis GmbH» (Німеччина) та акції «Ruslan International Limited» (Великобританія) внесені до Реєстру корпоративних прав держави та що держава є володільцем таких корпоративних прав. Натомість, з акту ревізії вбачається, що держава не понесла жодних витрат на набуття участі в компанії «Ruslan Salis GmbH» (Німеччина) або акцій «Ruslan International Limited» (Великобританія) і не відображена в установчих документах вказаних компаній як власник корпоративних прав.

Отже, немає законодавчих підстав для висновку про те, що належні ДП «Антонов» доля участі в компанії «Ruslan Salis GmbH» (Німеччина) та акції «Ruslan International Limited» (Великобританія) є корпоративними правами держави Україна.

Стосовно обов'язку перерахування до державного бюджету в повному обсязі дивідендів, нарахованих на долю участі в компанії «Ruslan Salis GmbH» (Німеччина) та акції «Ruslan International Limited» (Великобританія), суд відзначає, що відповідно до п.17 ч. 2 ст. 29 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду Державного бюджету України належать частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, та дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність.

Оскільки Держава Україна, її органи, державні підприємства чи установи не робили внесків до статутних капіталів компаній «Ruslan Salis GmbH» та «Ruslan International Limited», а самі ці нерезиденти не є господарськими товариствами в розумінні законодавства України, в статутних капіталах яких є державна власність, дивіденди, нараховані на долю участі в компанії «Ruslan Salis GmbH» (Німеччина) та акції «Ruslan International Limited» (Великобританія) не підлягають перерахуванню в повному обсязі до бюджету. Виплата дивідендів учасникам чи акціонерам компаній, зареєстрованих в інших юрисдикціях, ніж Україна, за загальним правилом не може регулюватися нормами законодавства України і здійснюється відповідно до особистого закону юридичних осіб, що виплачують дивіденди. Розповсюдження норм законодавства України, що регулює порядок та обов'язки сплати дивідендів або частини чистого прибутку до бюджету України, на компанії, що зареєстровані та здійснюють діяльність в інших юрисдикціях, суперечить Закону України «Про міжнародне приватне право».

Натомість, оскільки п.п. 14.1.55 Податкового кодексу України прямо передбачає включення до доходу, отриманого з джерел за межами України, в тому числі дивідендів, державне підприємство «Антонов» зобов'язане включати отримані від «Ruslan Salis GmbH» та «Ruslan International Limited» дивіденди до складу свого оподатковуваного доходу.

З наведеного вбачається, що оскільки дивіденди, отримані ДП «Антонов» від «Ruslan Salis GmbH» та «Ruslan International Limited», позивач повинен був включити до свого оподатковуваного доходу, висновок відповідача про заподіяння збитків в сумі 44 708,00 тис. грн. внаслідок неперерахування дивідендів в повному обсязі до бюджету не обґрунтований нормами чинного законодавства.

Судом також встановлено, що відповідно до п.2 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» Кабінет Міністрів України встановлює порядок передачі об'єктів державної власності суб'єктам управління, визначеним цим Законом. 21.09.1998 р. Постановою №1482 Кабінет Міністрів України затвердив «Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності».

Відповідно до п.п. 3, 4 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності ініціатива щодо передачі об'єктів права державної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій, а сама передача здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій чи засновника господарського товариства.

Таким чином, позивач не належить до осіб, яким може належати ініціатива щодо передачі державної власності, і не має повноважень для передання будь-яких об'єктів з або у державну власність.

Наведене свідчить про необґрунтованість нормами законодавства України вимоги Державної фінансової інспекції України №05-14/1664 від 30.12.2014 року про зобов'язання позивача в строк до 27.02.2015 року усунути порушення і вжити заходи щодо оформлення права держави на акції «Ruslan International Limited» та долю в «Ruslan Salis GmbH».

З цього також вбачається, що висновки Державної фінансової інспекції про те, що з вини керівництва ДП «Антонов» допущені будь-які порушення законодавства в зв'язку з набуттям і володінням акціями «Ruslan International Limited» та долю в «Ruslan Salis GmbH», не є обґрунтованими і законними.

Стосовно тверджень відповідача про те, що ДП «Антонов» несвоєчасно виконало зобов'язання за Контрактом №07-01 з виготовлення літаків АН-70 на суму 111 885 073,82 грн., чим порушено вимоги ст. ст. 526, 527, ці твердження не відповідають встановленим Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.09.2010 року по справі №45/163-46/198, Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 року та Постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2011 року обставинам, що при виконанні умов Контракту №07-01 ДП «Антонов» порушень не допускало.

Крім того, з самого тексту Акту ревізії вбачається, що державою не було в повному обсязі профінансовано виконання робіт за Контрактом №07-01, і за таких умов висновки Акту ревізії в цій частині не можна вважати обґрунтованими, і вони не можуть бути підставою для тверджень про наявність вини керівництва ДП «Антонов» у несвоєчасному виконання зобов'язань за Контрактом №07-01 з виготовлення літаків АН-70.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 8 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду

Таким чином судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Отже, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, та підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення, дія чи бездіяльність прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення, дія чи бездіяльність є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

З огляду на викладене позовна вимога про зобов'язання Державної фінансової інспекції України визнати правильними обґрунтування Державного підприємства «Антонов», викладені у запереченнях Державного підприємства «Антонов» до акту від 28.11.2014 року №05-21/143 позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Антонов» за період з 01.01.2006 по 30.09.2014, надіслані листом від 10.12.2014 №35/9342 не підлягає задоволенню.

При цьому, вимога про визнання неправомірною Вимоги Державної фінансової інспекції України №05-14/1664 від 30.12.2014 року про зобов'язання Позивача в строк до 27.02.2014 року усунути порушення і вжити заходи щодо оформлення права держави на акції RUSLAN INTERNATIONAL Limited та долю в RUSLAN SALIS GmbH відповідає встановленим Кодексом адміністративного судочинства способам захисту порушених прав і підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень покладений на нього обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваного наказу не виконав.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині.

З огляду на зазначене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Державного підприємства «Антонов» задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної фінансової інспекції України №05-14/1664 від 30.12.2014 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя Аблов Є.В.

Суддя Амельохін В.В.

Суддя Шулежко В.П.