Ухвала суду № 43789394, 21.04.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

21 квітня 2015 року 810/1322/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Луценко К.Ю,, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УСПОТ ЛТД" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання перевірки протиправною,

за участю представників сторін:

позивача - Шинкаренко І.В., довіреність №1 від 20.01.2015; Короп О.В., довіреність №1 від 20.01.2015;

відповідача - Макаренко С.В., довіреність від 25.01.2014 №345/9/10-36-00-02,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "УСПОТ ЛТД" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання перевірки протиправною.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2015 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Позивачем 21.04.2015 через канцелярію суду подано клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню ДФС у Київській області виносити за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ «УСПОТ ЛТД», ініційованої згідно з наказом від 18.03.2015 №86, будь-які рішення, у тому числі податкові повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Розглянувши заяву про застосування заходів забезпечення позову, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ст. 2 КАС України). Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси ( ч. 1 ст. 6 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Отже, згідно з наведеними приписами підставами для вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову є висновок суду про :

- наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі;

- те, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат;

- очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п. 62.1.3 п. 62.1ст. 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Нормами підпункту 54.3.2 пункту 54.3 ст. 53 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Пунктом 58.1 ст.58 ПК України встановлено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (абз.1 п.58.1 ст.58 ПК України).

З урахуванням наведених норм суд приходить до висновку, що чинним податковим законодавством чітко визначені повноваження податкового органу в сфері податкового контролю, який може здійснюватися у вигляді проведення перевірок, за результатами яких у разі виявлення порушень контролюючий орган складає акт.

Також нормами Податкового кодексу України визначений обов'язок податкового органу прийняти податкові повідомлення - рішення у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу, а також у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Таким чином, проведення перевірок суб'єктів господарювання віднесено до повноважень податкових органів, а прийняття податкових повідомлень - рішень є обов'язком податкового органу, що прямо слідує зі змісту положень ст. 58 ПК України.

Суд зазначає, що частиною 3 ст. 118 КАС України визначено право суду в рамках вжиття заходів забезпечення адміністративного позову відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.

При цьому суд зазначає, що нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено повноважень адміністративного суду в рамках вжиття заходів забезпечення адміністративного позову позбавляти суб'єкта владних повноважень наданих йому чинним законодавством яких-небудь повноважень, втручатися в такі повноваження або обмежувати його в реалізації ним владної компетенції.

Отже, суд при вжитті заходів забезпечення адміністративного позову виходить з того, що владні управлінські функції суб'єкта владних повноважень не можуть бути змінені або обмежені судом, оскільки вони передбачені законом.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову є нічим іншим як вручанням у діяльність суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Київській області та перешкоджанням виконання його повноважень та обов'язків, визначених чинним податковим законодавством.

При цьому суд зазначає, що предметом спору у цій справі є визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у Київській області від 18.03.2015 №86 "Про проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ "УСПОТ ЛТД" та визнання документальної невиїзної перевірки, яка проведена згідно з наказом Головного управління ДФС у Київській області від 18.03.2015 №86, протиправною.

В той же час, позивач згідно поданого клопотання просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню ДФС у Київській області виносити за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ «УСПОТ ЛТД» ініційованої згідно з наказом від 18.03.2015 №86 будь-які рішення, у тому числі податкові повідомлення-рішення.

За таких обставин суд доходить висновку, що вимоги, заявлені позивачем у розглядуваному клопотанні, не пов'язані безпосередньо з предметом спору, який вирішується в рамках даної адміністративної справи, не узгоджуються з цілями, на які направлено вжиття заходів забезпечення позову, а отже доводи позивача в обґрунтування клопотання про забезпечення позову на думку суду є припущенням того, що права та інтереси позивача можуть бути порушені.

Суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову не може бути заходом втручання у здійснення податковим органом функцій податкового контролю, а отже, вимоги позивача не можуть бути задоволені.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову.

Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені в судовому засіданні 21.04.2015. В повному обсязі ухвалу складено та підписано 27.04.2015.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 117, 118, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "УСПОТ ЛТД" про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя А.О.Кушнова