КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 22-а-21449/08 Головуючий суддя суду 1 інстанції Попікова О.В.,

суддя - доповідач Швед Е.Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2009 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Шведа Е.Ю., суддів Горяйнова А.М. та Хрімлі О.Г., при секретарі Ліжевській Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Кагарлицької об'єднаної Державної податкової інспекції у Київській області на постанову Господарського суду Київської області від 11 квітня 2008 року у справі за позовом Споживчого товариства "Марина" до Кагарлицької об'єднаної Державної податкової інспекції у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Господарського суду Київської області від 11 квітня 2008 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану Постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Заслухавши у судовому засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем проведено виїзну планову перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено Акт № 87/23-1/30486545 від 10 жовтня 2006 року (далі - Акт).

Перевіркою встановлено порушення, зокрема, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР), а саме заниження податку на прибуток на суму 1958 грн., та пп. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97 "Про податок на додану вартість" (далі - Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97) в частині заниження податку на додану вартість у сумі 7059 грн.

На підставі Акта прийнято податкові повідомлення-рішення № 0004002301/0 від 10 жовтня 2006 року, яким Позивачу визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на суму 10638 грн., з яких 7059 грн. основного платежу та 3579 грн. - штрафних санкцій, та № 0003992301/0 від 10 жовтня 2006 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на прибуток на суму 2937 грн., з яких 1958 грн. основного платежу та 979 грн. - штрафних санкцій.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Як вбачається з даних головної книги, журналу-ордеру по рахунку № 28, картки аналізу рахунку 28 "Товари", накладних на придбання товару за IV 2004 року, наданих Позивачем, вбачається, що ним придбано товар на суму 151,3 тис. грн.

Крім того, згідно з даними зазначених документів, вбачається, що балансова вартість запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, а саме різниця становить 5,3тис.грн.

Під час судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що 01 січня 2004 року між Кагарлицьким Рай СТ та позивачем укладено договір про здачу в операційну оренду основних засобів.

Згідно умов зазначеного договору позивач, зобов'язався сплачувати орендну плату у розмірі 750 грн. за місяць з урахуванням податку на додану вартість.

Даними первинних документів Позивача підтверджено факт сплати ним за жовтень-грудень 2004 року орендної плати на загальну суму 2250 грн., в т.ч. податку на додану вартість у сумі 375 грн. Отже, Позивачем правомірно віднесено до валових витрат суму 1875 грн.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що позивач на протязі жовтня - грудня 2004 року сплатив ВАТ "АЕС Київобленерго" 657,15 грн. без податку на додану вартість за отриману електричну енергію.

Також судом встановлено, що для придбання товару у IV кв. 2004р. Позивач поніс витрати на транспортні послуги на загальну суму 2520,13 грн., з яких, як вірно встановлено судом першої інстанції, зобов'язаний був віднести на валові витрати лише 2344 грн.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, 07 липня 2004 року між ПП ОСОБА_1 та позивачем укладено договір про здачу в операційну оренду основних засобів, згідно умов якого позивач зобов'язався сплачувати орендну плату у розмірі 600 грн. за місяць з урахуванням податку на додану вартість. Факт сплати позивачем орендної плати за період з жовтеня по грудень 2004 року у сумі 1800 грн., в т.ч. податку на додану вартість у сумі 300 грн., за вказаним договором підтверджено первинними документами.

Отже, розмір валових витрат Позивача на придбання товарів у IV кварталі 2004 року становить 157,7 тис. грн.

А відтак, розмір валового доходу Позивача у IV кварталі 2004 року з урахуванням даних убутку балансової вартості, витрат на заробітну плату, страхових зборів та податків становить 166,1 тис. грн., а валових витрат - 167,2тис.грн.

Беручи до уваги вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки валові витрати Позивача перевищують валові доходи на 1,1 тис. грн., то висновок відповідача про заниження Позивачем податку на прибуток за IV кв. 2004 року є безпідставним.

Що стосується заниження Позивачем податку на додану вартість у сумі 7059 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Приписами пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97 не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Беручи до уваги вищевикладені норми, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно відхилив доводи Відповідача щодо недійсності податкових накладних, виписаних ДП AT "Київхліб "Хлібокомбінат № 12", ДП ЗАТ "Оболонь Фастівський пивзавод" та ІП "Кока-Кола "Біверіджиз Україна "Лімітед" виходячи з наступного.

Зазначені податкові накладні, виписано Позивачеві контрагентами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість. Більш того, їх виписано на виконання дійсних господарських зобов'язань, що Відповідачем не спростовано. Крім того, відсутність певних реквізитів податкової накладної не впливає на визнання цієї податкової накладної недійсною і, як наслідок, не позбавляє платника податку права на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість згідно вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97 за цією накладною.

Вищевикладені висновки суду також підтверджуються Висновком судово-економічної експертизи у господарській справі № А12\010-07\4 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 22 листопада 2007 року.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, апеляційна скарга Кагарлицької об'єднаної Державної податкової інспекції у Київській області залишається без задоволення, а Постанова Господарського суду Київської області від 11 квітня 2008 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кагарлицької об'єднаної Державної податкової інспекції у Київській області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Київської області від 11 квітня 2008 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення її в повному обсязі.

Ухвалу складено у повному обсязі 27.07.2009.

Головуючий суддя Е.Ю. Швед

Судді: А.М. Горяйнов

О.Г. Хрімлі