Рішення № 43756188, 17.04.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 668/12013/13-ц Головуючий в І інстанції: Гаврилов Д.В.

Номер провадження №22-ц/791/680/15 Доповідач: Цуканова І.В.

Категорія:27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року квітня місяця 17 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Цуканової І.В.Суддів:Вейтас І.В. Капітан І.А.При секретарі:Благовещенській О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від «20» січня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі Банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11.12.2007р. в сумі 89589,70 грн., посилаючись на невиконання останньою зобов'язань за договором.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 20.01.2015р. позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Банку заборгованість за кредитним договором в сумі 19727,44 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 просив рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на сплив строку позовної давності за вимогами Банку, невідповідність протилежного висновку суду обставинам справи.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися. Позивач просив розглянути справу у свою відсутність.

Заслухавши доповідача, представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що 11.12.2007р. між ОСОБА_6 і закритим акціонерним товариством «Акцент-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Акцент-Банк», укладено кредитний договір шляхом підписання заяви позичальником, в якій указано, що заява разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, тарифами складає кредитно-заставний договір, за яким ОСОБА_6 отримала на строк з 11.12.2007р. по 11.12.2008р. включно 11961,60 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10 відсотків на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 161,48 грн. та одноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1993,60 грн. За умовами договору погашення заборгованості здійснюється щомісяця в період з 10 по 15 число кожного місяця щомісячними платежами у сумі 1225,19 грн., яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з Умовами.

Факт отримання коштів за кредитним договором представник відповідача не заперечував.

Оскільки відповідач свої обов'язки з погашення кредиту не виконує, утворилася заборгованість в сумі 89589,70 грн., яка складається з наступного:

- 11961,60 грн. - заборгованість за кредитом;

- 828,08 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 1937,76 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 70119,89 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;

а також штрафи відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина);

- 4242,37 грн. - штраф (процентна складова).

Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

При вирішенні спору на підставі ст. 1054 ЦК України судом застосовано положення ч.3 ст. 551 ЦК України, за якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають значення для справи, та зменшено розмір неустойки до 5000 грн.

Загальну суму кредитної заборгованості судом визначено в сумі 19727,44 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 11961,60 грн., по процентам - 828,08 грн., по комісії - 1937,76 грн., по неустойці - 5000 грн. В іншій частині позову судом відмовлено.

При цьому суд не прийняв до уваги заперечення представника відповідача про сплив строку позовної давності, оскільки, згідно п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт») термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки-пені, штрафів встановлюється тривалість у 5 років.

Проте з таким висновком суду погодитися неможливо, оскільки він не відповідає обставинам справи, а обставини, які суд вважав встановленими, не доведено.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 259 ЦК).

Згідно із частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У справі, яка переглядається, суд не звернув уваги на те, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт»), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не містять підпису відповідача. При цьому суд не встановив наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались. Адже, зміст пункту 4.2 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, що зазначений у цих Умовах, і в заяві позичальника від 11.12.2007р. містить розбіжності щодо порядку сплати відсотків (в межах чи понад щомісячного платежу).

Крім того, у заяві позичальника від 11.12.2007р. домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

У зв'язку з цим доводи відповідача в особі його представника про не ознайомлення з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт») є обґрунтованими, тому такі Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 11.12.2007 року.

Такий висновок судової колегії відповідає правовій позиції Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015р. у справі №6-16цс15.

Так як умовами укладеного сторонами кредитно-заставного договору передбачено сплату відповідачем щомісячних платежів у період з 11.12.2007р. по 11.12.2008р. включно, то строк позовної давності з огляду на заяву представника відповідача в місцевому суді про застосування такого строку, має рахуватися окремо за кожним платежем, та виходячи з положень ч.1 ст. 257 ЦК України про загальну позовну давність у три роки, строк позовної давності за останнім платежем сплив 11.12.2011р.

Згідно ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом 13.09.2013р., то у задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності, про поновлення якого позивач не просив.

З огляду на вищенаведене рішення суду слід скасувати, ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог Банку відмовити.

На підставі ч.1 ст.1054; ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України, керуючись ст.ст. 303, 316, п.2 ч.1 ст.307, п.п. 2,3 ч.1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 20 січня 2015 року скасувати, ухвалити нове.

Відмовити публічному акціонерному товариству «Акцент-Банк» у задоволенні позову.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: