Ухвала суду № 43755496, 15.04.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3551/15

Головуючий у першій інстанції Курочка В. М.

Доповідач Ісаєва Н. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого-судді: Ісаєвої Н.В.,

суддів: Журавльова О.Г, Комлевої О.С.,

при секретарі: Сілукової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Овідіопільського районного суду Одеської області від 18 любтого 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на житловий будинок,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з названим позовом, у якому зазначив, що у 1968-1972 роках він за рахунок власних коштів на земельній ділянці, яка на той час перебувала в користуванні його матері ОСОБА_5, та розташована по АДРЕСА_1, побудував житловий будинок. У зв'язку з переїздом на постійне проживання до м. Одеси, відсутністю житла у його сестри ОСОБА_6, він дозволив їй разом із сім'єю проживати у цьому будинку. На підставі рішення виконкому Миколаївської сільської ради від 17.10.2005 р. №302 ОСОБА_6 оформила право власності на жилий будинок на своє ім'я, про що йому, тобто позивачу стало відомо у 2014 році. ОСОБА_6 будь-якої участі у будівництві спірного будинку не брала. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла і в порядку спадкування право власності на будинок набула її онука ОСОБА_4

З наведених підстав позивач просив визнати за ним право власності на зазначений житловий будинок.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав.

Відповідач позов не визнала посилаючись на те, що спірний житловий будинок був побудований її бабою ОСОБА_6 та дідом ОСОБА_7

Рішенням суду у задоволенні позову відмовлено.

На рішення суду позивач приніс апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким задовольнити позов, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання позивач, якого своєчасно було сповіщено про день та час розгляду справи, не з'явився, тому судова колегія на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України розглядає справу за його відсутності.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно п.3 ст.10 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Судом встановлено наступне.

Земельна ділянка по АДРЕСА_1 в установленому, згідно чинного на той час законодавства порядку, позивачу в користування під забудову не виділялась, а відповідно до записів земельно-шнурової книги Миколаївської сільської ради Овідіопольського району з 1971 по 1981 роки ця земельна ділянка перебувала в користуванні ОСОБА_7; з 1982 року по 2013 рік в користуванні у ОСОБА_6, а з 2013 року перебуває у користуванні відповідачки ОСОБА_4, що підтверджено довідкою зазначеної сільської ради. (а.с. 24)

Також в установленому законом порядку позивачу не видавався дозвіл на будівництво спірного жилого будинку.

Однією сім'єю зі своєю сестрою ОСОБА_6 позивач не проживав.

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 показали, що спірний жилий будинок був побудований ОСОБА_7 і ОСОБА_6, а позивач будь-якої участі у будівництві будинку не приймав.

Ніяких допустимих доказів на підтвердження того, що саме за його кошти був побудований жилий будинок позивач суду не надав.

Виконавчий комітет Миколаївської сільської ради 17.10.2005 р. прийняв рішення №302 про видачу видачу свідоцтва про право власності на спірний житловий будинок ОСОБА_6 (а.с. 31)

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 відповідач ОСОБА_4 набула право власності на жилий будинок та в установленому законом порядку зареєструвала це право. (а.с. 32-33)

Позивачем не оспорені зазначені вище рішення виконавчого комітету та свідоцтво про право на спадщину.

З наведених підстав суд прийшов до обгрунтованого висновку, що позовні вимоги не задоволенню не підлягали.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до апеляційного суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують та задоволенню не підлягають, підстави для ухвалення нового рішення відсутні.

Судова колегія, розглянувши справу, прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Овідіопільського районного суду Одеської області від 18 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак її може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий- суддя Н.В.Ісаєва

Судді: О.Г. Журавльов

О.С.Комлева