Ухвала суду № 43736755, 25.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2015р. м. Київ К/9991/20021/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012

у справі № 2а-7091/11/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестпроект»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова від 20.05.2011 №0002162305.

У касаційній скарзі ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 29.04.2011 № 1373/2305/34633789. Згідно з цим актом підприємство порушило норми підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР): завищено податковий кредит у податковому обліку за листопад 2010 року на суму 259900,00 грн. за податковою накладною, виписаною ТОВ «Іпотечний центр «Вірне рішення» за наслідками нікчемного правочину з поставки послуг, у результаті чого занижено податок на додану вартість на 259900,00 грн. у податковому обліку за листопад 2010 року. Висновок податкового органу про нікчемність вказаного правочину обґрунтовано інформацією, наведеною у акті перевірки ТОВ «Іпотечний центр «Вірне рішення», щодо відсутності у нього необхідних виробничих потужностей, основних фондів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності.

За наслідками висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.05.2011 №0002162305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість із податку на додану вартість на 259900,00 грн. за основним платежем та 64975,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

У судовому процесі встановлено, що позивач сформував податковий кредит у податковому обліку за листопад 2010 року за податковою накладною, виписаною ТОВ «Іпотечний центр «Вірне рішення» за наслідками поставки позивачу послуг із інформаційного та аналітичного супроводження за договором від 27.10.2010 № 07-СД-10 разом із додатковою угодою від 30.07.2010 № 1 до цього договору.

За змістом вказаного договору разом із додатковою угодою до нього ТОВ «Іпотечний центр «Вірне рішення» зобов'язувалось надати послуги по здійсненню на користь позивача переговорного процесу зі споживачами, пошуку та переговорів з підприємствами по проведенню аудиту енергетичної діяльності, пошуку покупців електричної енергії за нерегульованим тарифом у позивача, наданням консультацій з енерго-аудиту, та техніко - економічних розрахунків з їх обґрунтуванням; супроводження вже укладених договорів з споживачами на постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

За змістом наведених норм право платника ПДВ на включення сум цього податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів бухгалтерського та податкового обліку, на підставі яких сформований податковий кредит.

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

На підставі доданих до матеріалів справи копій: податкової накладної, звіту про виконану роботу, протоколу погодження договірної ціни за виконані роботи і послуги, акту здачі-приймання виконаних робіт, платіжних доручень, оцінка яким дана з дотриманням норм ст. 86 КАС України, суди попередніх інстанцій встановили факт поставки позивачу ТОВ «Іпотечний центр «Вірне рішення» послуг із інформаційного та аналітичного супроводження за договором від 27.10.2010 № 07-СД-10 та зробили правильний та юридично обґрунтований висновок про правомірність формування позивачем сум податкового кредиту за наслідками його виконання. Вказаний висновок був зроблений судами із врахуванням того, що основним видом діяльності позивача є постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом (незалежне постачання), та отримання вказаних послуг викликані об'єктивною необхідністю при здійсненні господарської діяльності.

Доводи касаційної скарги не спростовують вказаних висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев