Ухвала суду № 43735240, 08.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.04.2015р. м. Київ К/800/46369/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

за участю:

представника позивача - Вергелеса П.В.,

представника відповідача - Мосунова Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року

у справі № 826/5861/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 26 березня 2013 року № 0000152270 та № 0000172270.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2013 року позов був задоволений повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС № 0000152270 від 26 березня 2013 року, № 0000172270 від 26 березня 2013 року. Присуджено з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС на користь ТОВ «Хімагромаркетинг» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2294,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2013 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Хімагромаркетинг», посилаючись на те, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2013 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС провела документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Хімагромаркетинг» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість на податку на прибуток під час взаємовідносин з ТОВ «ТД «Онікс» за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої був складений акт від 11 березня 2013 року № 883/22-719/30262667.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги: підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 3 квартал 2011 року на суму 5806819,00 грн.; пункту 198,6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 5049408,00 грн., у тому числі: за липень 2011 року - 2901183,00 грн., за серпень 2011 року - 2148224,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що ТОВ «Хімагромаркетинг» неправомірно включило до складу валових витрат 3 кварталу 2011 року вартість придбаних у ТОВ «ТД «Онікс» згідно договору поставки № 010611 від 01 червня 2011 року товарів (засобів захисту рослин), а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості - до податкового кредиту липня та серпня 2011 року, оскільки згідно інформації, наведеної у довідці ДПІ у м. Черкасах від 09 листопада 2012 року № 527/22-11/37478844 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «Онікс» з питань дотримання податкового законодавства щодо формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за березень - вересень 20011 року»: вказане товариство не має власних складських приміщень та транспортних засобів; на підприємстві працює одна особа; 30 вересня 2011 року ДПІ у м. Черкасах було прийняте рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «ТД «Онікс»; постановою Господарського суду Запорізької області від 24 жовтня 2012 року у справі № 5009/3218/12 ТОВ «ТД «Онікс» було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Вказані обставини слугували підставою для висновку органу державної податкової служби про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «ТД «Онікс» не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а виписані зазначеним контрагентом первинні бухгалтерські документи не можуть бути прийняті до уваги як первинні бухгалтерські документи в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

26 березня 2013 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000162270, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Хімагромаркетинг» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 5806819,00 грн. - за основним платежем.

26 березня 2013 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000172270, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Хімагромаркетинг» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 6311758,75 грн., у тому числі: 5049407,00 грн. - за основним платежем, 1262351,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно включив до складу витрат, враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, вартість придбаних у ТОВ «ТД «Онікс» товарів (засобів захисту рослин), а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості - до податкового кредиту відповідного податкового періоду, на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, виданих належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, з урахуванням того, що реальність господарських операцій підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 44.1 статті 44, абзацу 1 пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктами 14.1.191, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду; продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Абзацами 1, 2 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно положень абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що господарські операції з придбання ТОВ «Хімагромаркетинг» (покупцем) товарів (засобів захисту рослин) у ТОВ «ТД «Онікс» (продавця) згідно договору поставки № 010611 від 01 червня 2011 року (в редакції додаткових угод № 1 від 13 вересня 2011 року та № 2 від 23 вересня 2011 року) мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковими та податковими накладними, актами приймання-передачі, актами приймання-передачі векселів (цінних паперів), сертифікатами якості засобів захисту рослин (т.1 арк. справи 44-258, т.2 арк. справи 54-130). Зберігання придбаних у ТОВ «ТД «Онікс» засобів захисту рослин здійснювалось позивачем у складському приміщенні, яке він орендував у ТОВ «Агромікс Плюс» згідно договору суборенди № 35 від 21 лютого 2011 року, яке має відповідний санітарний паспорт (т.2 арк. справи 45-53).

Крім іншого, в довідці ДПІ у м. Черкасах від 09 листопада 2012 року № 527/22-11/37478844, на яку посилається відповідач як на підтвердження правомірності збільшення позивачу грошових зобов'язань згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень, було вказано, що: згідно пояснень громадянина ОСОБА_3, який є засновником та директором ТОВ «ТД «Онікс»: ним особисто було прийняте рішення про створення ТОВ «ТД «Онікс»; підприємство було створене особисто ним з метою проведення фінансово-господарської діяльності, пов'язаної з торгівлею, з метою отримання прибутку; реєстрація товариства проводилась за допомогою юридичної фірми, яка спеціалізується на наданні послуг з питань реєстрації суб'єктів господарювання; ведення бухгалтерського обліку здійснює він особисто; податкові декларації з податку на прибуток та податку на додану вартість складались та підписувались ним особисто та подавались до ДПІ у м. Черкасах в електронному вигляді; усі документи фінансово-господарської діяльності ТОВ «ТД «Онікс» підписувались ним особисто; у товариства є всі первинні бухгалтерську документи щодо проведення фінансово-господарських операцій ТОВ «ТД «Онікс». Також, у довідці вказано, що 03 жовтня 2011 року було проведене експертне почеркознавче дослідження та складено висновок № 79-П, згідно якого підписи на бухгалтерських документах та документах виконані ОСОБА_3 (т.2 арк. справи 135-142).

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність висновків податкового органу щодо безтоварності операцій між позивачем та ТОВ «ТД «Онікс» та, як наслідок, неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Посилання податкового органу на те, що 30 вересня 2011 року ДПІ у м. Черкасах було прийняте рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «ТД «Онікс», а також на те, постановою Господарського суду Запорізької області від 24 жовтня 2012 року у справі № 5009/3218/12 ТОВ «ТД «Онікс» було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру були правомірно відхилені судами попередніх інстанцій як безпідставні, оскільки вказані події мали місце після здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТД «Онікс».

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2013 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна