Ухвала суду № 43720976, 15.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2015 року м. Київ К/800/24367/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі

м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013

у справі № 820/187/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТП

«Агронафтопродукт»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі

м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТП "Агронафтопродукт" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова) про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено в повному обсязі; скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 21.09.2012 № 0008302305.

Приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку щодо реальності господарських операцій, здійснених позивачем з його контрагентом.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2013 і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити ТОВ "ТП "Агронафтопродукт" у задоволенні позовних вимог.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її касаційному розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку із ТОВ «Експортком» за грудень 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 2 ст. 3, ст.4, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 906-ХІV; пп. 2.13, 2.15, 2.16 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704; п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено суму податкового кредиту на 2148556,00 грн., занижено суму податку на додану вартість на 2148556,00 грн. та занижено залишок від'ємного значення податку на додану вартість на 497019,00 грн.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки від 20.08.2012 № 3303/2201/31149289 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0008302305 від 21.09.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3222834,00 грн., у тому числі 2148556,00 грн. - за основним платежем та 1074278,00 грн. - за штрафними санкціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем, як замовником, та ТОВ «Експортком», як підрядником, укладено договори підряду № 27/10 від 27.10.2011 та № 3/11 від 03.11.2011. На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано: податкові накладні, акти здачі-приймання робіт, декларацію про готовність об'єкту до експлуатації, довідку про вартість виконаних будівельних робіт, дозвіл на виконання будівельних робіт, докази оплати.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціям, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Згідно доводів податкового органу, викладених в касаційній скарзі, реальність виконання укладених правочинів спростовується висновками акта ДПІ у Московському районі м. Харкова від 01.03.2012 №75/23/37766274 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Експортком» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальність та повноти відображення в обліку за грудень 2011 року». Відповідно до зазначеного акта, на думку відповідача, не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Експортком» з ПП «Фреш Груп Маркет», ТОВ «Харківпчелопродукт», ТОВ «АКПД-ПЛЮС».

Проте, зазначене не є належним та допустимим доказом безтоварності укладених позивачем із ТОВ «Експортком» правочинів, оскільки зазначений акт лише фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки та не може давати оцінку реальності господарським операціям.

Водночас, фактичне виконання господарських зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними документами, укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

Зазначене повністю спростовує доводи відповідача, що укладені між позивачем і контрагентом правочини не мали реального характеру, а використовувались виключно для зменшення податкових зобов'язань позивача.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 у справі № 820/187/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна