Ухвала суду № 43720975, 04.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2015 року м. Київ К/800/50977/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції

Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.07.2013

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013

у справі № 822/2891/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Модуль-Україна»

до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції

Хмельницької області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.07.2013, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Модуль-Україна" задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.03.2013 № 0000152201.

Приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку щодо реальності здійснених позивачем з його контрагентами господарських операцій.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.07.2013 і ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити ТОВ "Модуль-Україна" у задоволенні позовних вимог.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її касаційному розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Модуль-Україна" з питань законності декларування в податкових деклараціях з податку на додану вартість за листопад та грудень 2012 року від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. "а" п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту в розмірі 1663026,00 грн.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки № 475/221/37863825 від 18.03.2013 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від № 0000152201 від 29.03.2013, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1663026,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження рішеннями ДПС у Хмельницькій області № 5006/10/10-218 від 29.04.2013 та Міністерства доходів і зборів України № 4133/6/99-99-10-01-15 від 03.06.2013 року вищезазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ "Северсталь-Україна" укладено: договір на переробку давальницької сировини № 5864 від 24.02.2012, договір зберігання № 5855 від 21.02.2012, договір купівлі-продажу № 5853 від 21.02.2012. На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано: акти передачі давальницької сировини, акти повернення з переробки давальницької сировини, акти прийняття-передачі продукції на зберігання, акти прийняття-передачі продукції зі зберігання, сертифікати якості, повідомлення про прибуття товару залізничним транспортом, видаткові накладні, податкові накладні, докази оплати.

Також, між позивачем та ТОВ "Цепт-Група" укладено договір на виконання робіт № 080512-1ЦГ від 08.05.2012. На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано: акти виконаних робіт, рахунки, платіжні доручення, податкові накладні.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціям, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Як на підставу відсутності реального виконання укладених правочинів в касаційній скарзі відповідач посилається на відсутність документів, які б підтверджували фактичне виконання господарських зобов'язань. Проте, зазначена позиція податкового органу повністю спростовується наявними в матеріалах справи первинними документами, які належним чином досліджено судами попередніх інстанцій.

Жодних інших належних та допустимих доказів на підтвердження доводів касаційної скарги відповідачем не надано, висновки про безтоварність укладених позивачем з контрагентами правочинів базуються виключно на припущеннях та домислами.

Водночас, фактичне виконання господарських зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними документами, укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, отримані блага використані позивачем у власній господарській діяльності, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі його активів.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області залишити без задоволення.

2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.07.2013 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 у справі № 822/2891/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна