Ухвала суду № 43720633, 16.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2015 року м. Київ К/800/53639/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді – Васильченко Н.В.,

суддів: Калашнікової О. В., Леонтович К.Г.,

провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Київської митниці Міндоходів на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 2 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2014 року у справі № 826/7702/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Базис Імпекс” до Київської митниці Міндоходів про скасування рішення, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю “Базис Імпекс” звернулось в суд з позовом до Київської митниці Міндоходів, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості №125000003/2014/110099/2 від 25.04.2014р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем прийняте необгунтоване рішення про коригування митної вартості, оскільки позивачем для митного оформлення імпортованого товару були надані відповідачу документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об’єктивні та достовірні дані що піддавалися обчисленню і підтверджували митну вартість товару за ціною договору.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 2 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2014 року, позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Київська митниця Міндоходів звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 2 липня 2013р. між ТОВ “Базис Імпекс” та фірмою “Jiangmen Huiming Imp.& Exp. Trading Company” укладений контракт № ВІ-47, за яким позивачу в Україну здійснювалась поставка канцелярських товарів, офісного та шкільного приладдя. Для здійснення митного оформлення товару ТОВ “Базис Імпекс” 17.04.2014р. подана митна декларація типу ІМ-40 (форма МД-2) № 125130000/2014/406767, в якій митна вартість товару визначена за основним методом – за ціною договору (контракту). Для підтвердження правильності задекларованих показників позивачем були надані: зовнішньоекономічний контракт від 02.07.2013р. №ВІ-47, інвойс від 21.02.2014р. №130830, пакувальний лист до інвойсу від 21.02.2014р., специфікація до інвойсу від 21.02.2014р., прайс-лист на продукцію від 03.02.2014р., сертифікат походження товару форми А №G144407J90240003 від 21.02.2014р., копія митної декларації країни відправлення №164503476 від 21.02.2014р., коносамент SHWS201402227 від 27.02.2014р., автомобільна накладна (CMR) №1428/1 від 16.04.2014р., договір на перевезення №010213-01 від 01.02.2013р., довідка про транспортні витрати №650 від 17.04.2014р.

Під час процедури проведення консультацій, декларанту запропоновано надати додаткові документи: каталоги, специфікації, прейскуранти, прас-листи виробника товару; копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, виписку з бухгалтерської документації. У зв’язку з цим 18.04.2014р. ТОВ “Базис Імпекс” додатково подані: прайс-лист виробника на весь асортимент продукції від 01.02.2013р., проформа-інвойс від 21.02.2014р., платіжні доручення №02783573 від 28.02.2014р. (по даній поставці) та №02782809 від 13.12.2013р. (по передній поставці), вантажні митні декларації №125130000/2014/400087 від 10.01.2014р. та №125130000/2014/400585 від 21.01.2014р., видаткові накладні за січень-лютий 2014р., а також 21.04.2014р. – експертний висновок №Ц-280 від 22.04.2014р. та калькуляція виробника до інвойсу № 130830 від 21.02.2014р.

Київською митницею Міндоходів 25 квітня 2014р. прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № 125000003/2014/110099/2, яким митна вартість визначена із застосуванням резервного методу. Рішення обґрунтоване тим, що подані позивачем документи містили розбіжності і декларант не надав додаткових документів.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що товариством з обмеженою відповідальністю “Базис Імпекс” належним чином підтверджена митна вартість товару визначена за ціною договору.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 318 Митного кодексу України (далі – МК України) митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

У ч. 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно п. 2 ч. 5 названої ст. 55 МК України органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У відпості до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Судами було встановлено, що Декларантом були надані усі документи, передбачені ст. 53 Митного кодексу України на підтвердження митної вартості ввезеного на митну територію товару, також на вимогу митниці та на підтвердження заявленої митної вартості надавались додаткові документи. Надані ТОВ “Базис Імпекс” первинні документи свідчать про дотримання позивачем вимог щодо документального підтвердження митної вартості товарів.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача встановлених законом підстав для коригування митної вартості товару, оскільки у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган повинен витребовувати, а позивач - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви.

Враховуючи вищенаведене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Київської митниці Міндоходів відхилити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 2 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2014 року у справі № 826/7702/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 – 239-1 КАС України.

Судді: