Ухвала суду № 43712955, 22.04.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/6121/2015 Головуючий у 1-й інстанції: Піхур О.В.

Доповідач : Кравець В.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі :

Головуючої - Кравець В.А.,

Суддів - Семенюк Т.А., Шиманського В.Й.,

при секретарі - Круглику В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 19 лютого 2015 року в справі за поданням головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Бойка Олександра Миколайовича, заінтересовані особи: ОСОБА_1, Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника з вилученням паспортного документа,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2015 року Головний державний виконавець ВПВР ДВС України Бойко О.М. звернувся в суд із поданням, в якому просив обмежити тимчасово у праві виїзду за кордон з тимчасовим вилученням паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 до виконання зобов'язань по поверненню на користь ПАТ «КРЕДОБАНК» 4 000 000 доларів США отриманого кредиту, покладених на нього рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11 червня 2010 року № 2-6185/10.

В мотивування вимог посилався на те, що в ході виконавчого провадження боржник тривалий час ухиляється від виконання рішення, а на вимоги державного виконавця не реагує.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19 лютого 2015 року - подання задоволено.

Тимчасово обмежено право виїзду за кордон з тимчасовим вилученням паспорту громадянина України для виїзду за кордон громадянину України ОСОБА_1 до виконання зобов'язань по поверненню на користь ПАТ «Кредобанк» 4 000 000 доларів США отриманого кредиту, покладених на нього рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11 червня 2010 року № 2-6185/10.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною, прийнятою з порушенням норм процесуального права.

Зазначає, що державний виконавець при зверненні до суду з даним поданням послався лише на факт не виконання зобов'язання та на великий розмір заборгованості.

Крім того, Верховний Суд України в Узагальненнях судової практики Верховного суду України від 01.02.2013 року щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вказав, що саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення божника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

Вказує на те, що невиконання з його сторони рішення суду зумовлено виключно об'єктивними причинами, зокрема внаслідок відсутності майна, постійного заробітку та незадовільного фінансового стану. Також він потребує комплексного лікування, що підтверджується епікризом № 1383. Згідно вказаного медичного висновку у 2013 році у нього було виявлено вірус Гепатиту С. та поставлено діагноз: Хронічний гепатит С (анті ВГС +, РНК ВГС +, генотип 1в) з помірними активністю та вірусним навантаженням, а тому він потребує лікування за кордоном.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Задовольняючи подання, суд виходив з того, що боржник ОСОБА_1 має зобов'язання, встановлені судовим рішенням, які не виконує, заборгованість в сумі 4 000 000 США не погашена.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до ст.377-1 ЦПК України вирішення питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Згідно з п. 18 ч. 3 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

В силу ст. 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених вищезазначеним законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Закон України від 21 січня 1994 року "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Згідно з вимогами ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» ухилення громадянина від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) або якщо щодо нього діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання, є підставою для тимчасової відмови громадянину у виїзді за межі України.

Паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті, або в разі використання паспорта для вчинення злочину, або виявлення у ньому підробки, а також у випадках припинення громадянства України. Тимчасове затримання або вилучення паспорта у таких випадках здійснюється судом, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Державної прикордонної служби України, військовими комісаріатами, уповноваженими на те посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, та консульською службою України (ч.4 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»).

Судом встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень ДВС України перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Рівненським міським судом Рівненської області від 01.01.2012 р. № 2-6185/2010 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Кредобанк» 4 000 000 доларів США, а з ВАТ «Кредобанк» на користь ОСОБА_1. - відсотків за користування кредитом.

Відповідно до ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» 07.07.2014 року вдруге державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлено сторонам та встановлено боржнику строк на самостійне виконання рішень суду (а.с.9-13)

Проте, вимоги державного виконавця залишилися без виконання, оскільки боржник не отримав їх, а поштові відправлення не були доставлені та повернулися із відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання»(а.с.11-12)

29.07.2014 року державний виконавець виніс постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 170,00 грн. за невиконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області, а 02.09.2014 року постановою накладено штраф у розмірі 340,00 грн. за повторне невиконання рішення, 24.12.2014 року накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження(а.с. 14,16,18)

Державним виконавцем на виконання вимог законодавства було надіслано запити до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Управлінню МВС України в Рівненській області, проте майна боржника не виявлено(а.с.21-22)

Наразі , апелянт і сам не заперечує щодо відсутності у нього майна та неможливості у зв»язку з цим виконання рішення суду.

З огляду на викладене, колегія дійшла висновку, що державним виконавцем при примусовому виконанні судового рішення вчинені всі можливі виконавчі дії та в повній мірі вжито заходів щодо розшуку боржника чи його майна.

Колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції не встановлено факту ухилення боржника від виконання рішення суду, оскільки тривалий час, з 2012 року, при належному проведенні виконавчих дій у межах та у повній відповідності до Закону, боржник жодних дій не вчинив до добровільного виконання рішення суду, жодних коштів не сплатив, які б свідчили про намагання боржника діяти у відповідності до Закону, а лише зазначає про відсутність у нього будь - якого майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тим самим, стверджуючи про відсутність будь-яких перспектив до повернення стягувачу значної суми коштів та уникнення від обов'язку виконання рішення суду. Тому колегія вважає, що саме ці обставини і є яскравим свідченням ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

Разом з тим, апелянт вказав на те, що має намір виїхати за межі України на комплексне лікування, відповідно до епікризу № 1383, згідно якого у нього було виявлено вірус Гепатиту С та поставлено діагноз: Хронічний гепатит С. Наразі, матеріали справи не містять лікарського висновку про необхідність проведення такого лікування виключно за межами України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 19 лютого 2015 року в справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий Судді