Ухвала суду № 43712270, 16.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/247/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

16 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Гром Л.М.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАБАСКО СІ Ем Ес" до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАБАСКО СІ Ем Ес" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08 липня 2014 року №0013421502 та №0013431502.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 08 липня 2014 року Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області проведена камеральна перевірка даних, щодо порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань з питань своєчасності спати податку на додану вартість платника Товариства з обмеженою відповідальністю «Табаско Сі Ем Ес».

За результатами перевірки відповідачем складено Акт № 77/15-2/35135725 від 08 липня 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 08 липня 2014 року №0013421502, яким позивачу нараховано до сплати штраф у сумі 29 004 грн. 38 коп. та №0013431502, яким позивачу нараховано до сплати штраф у сумі 13 533 грн. 61 коп.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу п. 87.9 ст. 89 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2013 - 2014 років ТОВ "ТАБАСКО СІ Ем Ес", у встановлені Податковим кодексом України терміни, подавало до податкового органу податкову звітність з податку на додану вартість, в якій відображалися суми самостійно узгоджених податкових зобов'язань.

Відповідні суми податку на додану вартість, визначені у поданих податкових деклараціях з податку на додану вартість, сплачувались позивачем вчасно та у повному розмірі, що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Судом встановлено, що сплачені суми податку на додану вартість, самостійно визначені позивачем в поданих деклараціях з податку на додану вартість за 2013 рік та січень - квітень 2014 рік, зараховувались податковим органом на погашення суми визначеної податковим повідомленням-рішенням від 05 грудня 2012 року №0001312204.

Так, у листопаді місяці 2012 року Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Табаско Cі Eм Ес» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ПІЕСБІ Філмз» за вересень місяць 2011 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 19 листопада 2012 року №1731/22-4/35135725.

За наслідками перевірки, Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05 грудня 2012 року №0001312204, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 44 647 грн. 50 коп., з яких: 35718,00 грн. - за основним платежем; 8929,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками судового оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення, постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2013 року у справі №810/1210/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року, податкове повідомлення-рішення від 05 грудня 2012 року № 0001312204 було скасовано.

Так, з урахуванням положень п. 87.9 ст. 89 Податкового кодексу України, податковий орган має право змінювати призначення платежів платника лише у разі наявності у такого платника непогашеного податкового боргу.

При цьому, доказів наявності у ТОВ «Табаско Cі Eм Ес» непогашеного податкового боргу відповідачем не надано.

Відповідно до п.п. 4.4 Наказу Міністерства фінансів України від 28 листопада 2012 року № 1236 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за умови надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків не пізніше настання граничного строку сплати, зазначеного в податковому повідомленні-рішенні, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення-рішення, у день отримання ухвали вносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень-рішень.

При цьому, сума грошового зобов'язання в той самий день виводиться з реєстру податкових повідомлень-рішень та обліковується в окремому реєстрі до дня набрання рішенням суду законної сили.

Після прийняття судом рішення по суті, яке набрало законної сили, структурний підрозділ, який склав податкове повідомлення-рішення, що оскаржувалося, в день отримання відповідного рішення органом державної податкової служби вносить інформацію про таке рішення до зазначеного в попередньому абзаці окремого реєстру та підшиває копію рішення до матеріалів перевірки або безпосередньо до справи платника податків.

У разі надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків після закінчення граничного строку сплати сума грошового зобов'язання нарахована в картці особового рахунка платника податків підлягає виведенню з неї до окремого реєстру, де вона міститься до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Водночас, у порушення положень Порядку № 1236, податковим органом не було виведено неузгоджене податкове зобов'язання за прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 05 грудня 2012 року №0001312204 до окремого реєстру, не було виведено з особової картки платника суму за оскаржуваним податковим повідомлення-рішенням і після його скасування та набрання законної сили ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року у справі №810/1210/13-а.

При цьому, усі сплачені позивачем податки самостійно визначені підприємством в поданих деклараціях з податку на додану вартість за 2013 рік та січень - квітень 2014 рік зараховувались податковим органом на погашення суми за неузгодженим та в подальшому скасованим податковим повідомленням-рішенням від 05 грудня 2012 року №0001312204.

У зв'язку з наведеним, в особовій картці ТОВ «Табаско СІ ЕМ ЕС» виникла недоплата за поданими податковими деклараціями з податку на додану вартість, що стало підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що висновки Акту перевірки є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем без належних правових підстав.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАБАСКО СІ Ем Ес" є обґрунтованими, а тому правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.

Повний текст ухвали виготовлено 21.04.2015 року.

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Гром Л.М.

Бєлова Л.В.