Ухвала суду № 43712271, 16.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/3874/14 Головуючий у 1-й інстанції: Каліновська А.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

16 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Октан Трейд" до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Октан Трейд" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002742301 від 02 вересня 2014 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції невірно з'ясовано обставини справи, а постанова суду є необґрунтованою.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Октан Трейд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Барилит Плюс» за період з 01 травня 2014 року по 31 травня 2014 року та ТОВ «Праус» за період з 01 квітня 2014 року по 30 квітня 2014 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт № 287/23-01-22-01/37106146 від 15 серпня 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Октан Трейд» вимог: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.1, п. 201.4, п. 201.7, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за квітень-червень місяці 2014 року, всього 3 416 241 грн.

На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02 вересня 2014 року №0002742301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5 124 361 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 3 416 240 грн. 00 коп., за штрафними санкціями 1 708 121 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

В силу п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, у тому числі, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Праус» та ТОВ "Октан Трейд" укладено договори поставки нафтопродуктів, а саме: №01/24 від 01 квітня 2014 року; №03/4 від 03 квітня 2014 року; №07/2 від 07 квітня 2014 року; №10/4 від 10 квітня 2014 року; №15/4 від 15 квітня 2014 року; №16/4 від 16 квітня 2014 року, згідно умов яких, ТОВ «Праус» зобов'язалось передати у власність позивача нафтопродукти, а позивач - прийняти та оплатити їх вартість.

Судом встановлено, що аналогічні договори укладені між позивачем та ТОВ «Барилит Плюс» № 01/27-НП від 01 травня 2014 року, №21/37-НП від 21 травня 2014 року, №21/16-НП від 21 травня 2014 року, № 01/80-НП від 01 травня 2014 року.

Згідно умов вищевказаних договорів, передача нафтопродуктів здійснюється шляхом підписання актів приймання-передачі. Оплата нафтопродуктів здійснюється у безготівковій формі шляхом переведення коштів на рахунок продавця протягом 120 днів з дати підписання актів приймання-передачі. Ціна товару є договірною та вказується в додаткових угодах до договору.

Крім того, на підтвердження виконання зобов'язань за договорами між позивачем та ТОВ «Праус» підписано додаткові угоди про поставку бензину автомобільного підвищеної якості А-95-ЄВРО виду ІІ класу D від 03 квітня 2014 року №140430000000203 на суму 637 249 грн. 50 коп., в т.ч. ПДВ 106 208 грн. 25 коп., від 01 квітня 2014 року №140430000000056 на суму 476 444 грн. 11 коп. в т.ч. ПДВ 79 407 грн. 35 коп., від 10 квітня 2014 року №140430000000213 на суму 80 620 грн. 03 коп., в т.ч. ПДВ 13 436 грн. 67 коп., від 16 квітня 2014 року №140430000000062 на суму 2 432 557 грн. 98 коп., від 15 квітня 2014 року №140430000000059 на суму 158 133 грн. 52 коп. в т.ч. ПДВ 26 355 грн. 59 коп., від 07 квітня 2014 року №0430000000218 на суму 130 357 грн. 39 коп., в т.ч. ПДВ 21 726 грн. 23 коп.

Також, виконання зобов'язань за договорами між позивачем та ТОВ «Барилит Плюс» підтверджується наявними в матеріалах справи додатковими угодами про поставку бензину автомобільного підвищеної якості А-95-ЄВРО виду ІІ класу D, бензину автомобільного підвищеної якості А-92-ЄВРО виду ІІ класу С, палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ та палива моторного альтернативного «Еліт-95 Супер» літнього №140531000000184 від 21 травня 2014 року на суму 2 955 262 грн. 38 коп., в т.ч. ПДВ 492 543 грн. 73 коп., № 140531000000057 від 01 травня 2014 року на суму 1 099 677 грн. 99 коп., в т.ч. ПДВ 1 832 795 грн. 50 коп., №140531000000059 від 21 травня 2014 року на суму 5 585 312 грн. 64 коп., в т.ч. ПДВ 930 885 грн. 44 коп., №140531000000112 від 01 травня 2014 року на суму 8 137 601 грн. 50 коп., в т.ч. ПДВ 1 356 266 грн. 92 коп.

Факт передачі нафтопродуктів підтверджується складеними сторонами актами приймання-передачі нафтопродуктів від 30 квітня 2014 року №140430000000203 на суму 637 249 грн. 50 коп., в т.ч. ПДВ 106 208 грн. 25 коп., №140430000000056 на суму 476 444 грн. 11 коп. в т.ч. ПДВ 79 407 грн. 35 коп., №140430000000213 на суму 80 620 грн. 03 коп., в т.ч. ПДВ 13 436 грн. 67 коп., №140430000000062 на суму 2 432 557 грн. 98 коп., №140430000000059 на суму 158 133 грн. 52 коп. в т.ч. ПДВ 26 355 грн. 59 коп., №0430000000218 на суму 130 357 грн. 39 коп., в т.ч. ПДВ 21 726 грн. 23 коп., від 01 травня 2014 року №140531000000057 на суму 1 099 677 грн. 99 коп., в т.ч. ПДВ 1 832 795 грн. 50 коп., №140531000000059 від 21 травня 2014 року на суму 5 585 312 грн. 64 коп., в т.ч. ПДВ 930 885 грн. 44 коп.

На підтвердження оплати вартості поставлених нафтопродуктів, позивачем долучено до матеріалів справи платіжні доручення від 11 липня 2014 року №2146, №2145, №2148, №2143, №2144, №2147, від 29 серпня 2014 року №2363, від 24 вересня 2014 року №2403, №2404, №2405 та №2406.

Судом встановлено, що ТОВ «Праус» та ТОВ «Барилит Плюс» виписали позивачу податкові накладні від 30 квітня 2014 року №55, №58, № 60, №221, №210, №201 та від 31 травня 2014 року №59, №60.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПАТ «Дніпронафтопродукт» укладено договір зберігання №0208/10-18 від 02 серпня 2010 року, за яким останнє зобов'язалось приймати та зберігати нафтопродукти та інші товарно-матеріальні цінності позивача, а також зобов'язувалось повернути їх за першою вимогою ТОВ "Октан Трейд".

Так, згідно пунктів 4.2 договорів, укладених позивачем з ТОВ «Праус» та ТОВ «Барилит Плюс» (які є однотипними), поставка нафтопродуктів здійснювалась на умовах EXW Інкотермс 2010, резервуари ПАТ «Дніпронафтопродукт» та інших нафтобаз, що належать цьому підприємству на праві власності чи користування.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право власності у позивача на нафтопродукти виникло з моменту їх одержання у визначеному сторонами місці, на підставі актів приймання-передачі товару.

На виконання умов договору зберігання №0208/10-18 від 02 серпня 2010 року, ПАТ «Дніпронафтопродукт» прийняло на зберігання бензин автомобільний підвищеної якості А-95-ЄВРО виду ІІ класу D, бензин автомобільний підвищеної якості А-92-ЄВРО виду ІІ класу С, паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ та паливо моторне альтернативне «Еліт-95 Супер» літнє.

Факт прийому нафтопродуктів на зберігання підтверджується актами прийому-передачі нафтопродуктів від 30 квітня 2014 року, від 31 травня 2014 року.

Крім того, листами №279/02-П від 01 квітня 2014 року, №280/02-П від 03 квітня 2014 року, №281/02-П від 07 липня 2014 року, №282/02-П від 10 квітня 2014 року, №283/02-П від 15 квітня 2014 року, №284/02-П від 16 квітня 2014 року, №107/05-БП від 01 травня 2015 року, №108/05-БП від 21 травня 2015 року, №109/05-БП від 21 травня 2015 року, ТОВ «Праус» та ТОВ «Барилит Плюс» повідомили позивача про наявність на зберіганні у ПАТ «Дніпронафтопродукт» нафтопродуктів, які придбані за попередньо укладеними договорами поставки нафтопродуктів.

Судом встановлено, що нафтопродукти зберігались на складах, які використовує ПАТ «Дніпронафтопродукт» за адресою: м. Кременчук, проїзд Галузевий, 80, згідно договору №3220 від 04 січня 2013 року укладеного з ТОВ «Еквіта» та за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Океанська, 11.

Таким чином, факт прийняття нафтопродуктів на зберігання ПАТ «Дніпронафтопродукт» підтверджується матеріалами справи.

Так, п. 5.4 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155, врегульовано Порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції, з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Згідно п.п. 5.4.2 та п.п. 5.4.3 Інструкції, маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом. Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

В силу п.п. 10.2.1 Інструкції, приймання нафтопродуктів, які надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності.

Судом встановлено, що подальше транспортування нафтопродуктів на автозаправні станції позивача для роздрібної реалізації здійснювалось Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кременчукнафтопродуктсервіс», згідно договору №343 від 11 серпня 2010 року про перевезення вантажів автомобільним транспортом, а також Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант-Ресурс», згідно договору №20/06/13-04 від 20 червня 2013 року про перевезення вантажів автомобільним транспортом та підтверджується товарно-транспортними накладними.

При цьому, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що товарно-транспортні накладні містять відомості про об'єм, масу, густину та температуру нафтопродуктів, підписи уповноважених осіб за відпуск та прийняття нафтопродуктів.

Крім того, прийняття нафтопродуктів за кількістю та якістю на підставі товарно-транспортних накладних, які, відповідно, містять всю необхідну інформацію не суперечить вимогам Інструкції.

Водночас, порушення правил, встановлених Інструкцією, є підставою для притягнення винних осіб до відповідальності. При цьому, законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання правил перевезення та приймання нафтопродуктів.

Стосовно посилань контролюючого органу на ту обставину, що податкові накладні повинні бути виписані в день фактичної передачі товару, суд першої інстанції вірно зазначив, що оформлення контрагентами позивача податкових накладних в день підписання актів приймання-передачі нафтопродуктів, не суперечить вимогам п. 198.1 та п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки право власності на товар від продавців перейшло до позивача саме з моменту підписання вказаних актів приймання-передачі, згідно п.п. 2.1.1 та п. 4.5 Договорів поставки нафтопродуктів.

Крім того, подальша реалізація товару до моменту переходу права власності на цей товар до покупця не спростовує реальності здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентами та не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Як вбачається з матеріалів справи, одними з основних видів діяльності позивача є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами та роздрібна торгівля пальним.

Так, в матеріалах справи містяться сертифікати відповідності бензину автомобільного підвищеної якості А-95-ЄВРО виду ІІ класу D №UA1.035.0193651-11 (термін дії з 20 грудня 2011 року по 04 травня 2016 року), бензину автомобільного підвищеної якості А-92-ЄВРО виду ІІ класу С № UA1.035.0193656-11 (термін дії з 20 грудня 2011 року по 04 травня 2016 року, палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ № UA1.035.0030536-12 (термін дії з 10 травня 2012 року по 04 травня 2016 року), палива моторного альтернативного «Еліт-95 Супер» літнього №UA1.145/0203898-13 (термін дії з 05 вересня 2013 року по 03 вересня 2014 року), які містять відомості про виробника нафтопродуктів (ПАТ «Укртатнафта») та підтверджують відповідність нафтопродуктів вимогам державних стандартів по їх виготовленню.

Інформація про зазначені сертифікати відповідності нафтопродуктів відображені у товарно-транспортних накладних, що дає змогу ідентифікувати, які саме нафтопродукти транспортувались контрагентами позивача.

З урахуванням наведеного, посилання податкового органу на відсутність сертифікатів відповідності та неможливість встановлення походження нафтопродуктів, вірно відхилено судом першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції позивача з контрагентами відбулись фактично та були спрямовані на задоволення позивачем власних потреб у господарській діяльності, оскільки позивач здійснював подальшу реалізацію отриманих нафтопродуктів на власних АЗС.

Стосовно тверджень податкового органу про наявність недоліків та помилок в оформленні товаросупровідних документів, судом першої інстанції вірно зазначено, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З приводу посилань апелянта на те, що позивачем не надано актів приймання нафтопродуктів за якістю та кількістю, колегія суддів зазначає, що згідно складених сторонами актів приймання-передачі нафтопродуктів, сторони обумовили, що по кількості і якості претензій немає.

Також, судом встановлено, що на момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача - ТОВ «Праус» та ТОВ «Барилит Плюс» не були визнані банкрутами, знаходились в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Таким чином, наявні в матеріалах справи первинні бухгалтерські та інші документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами, а тому висновок податкового органу про заниження ТОВ "Октан Трейд" податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за квітень-червень місяці 2014 року, є безпідставним.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Октан Трейд", а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 02 вересня 2014 року №0002742301 правомірно скасовано судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.

Повний текст ухвали виготовлено 21.04.2015 року.

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Міщук М.С.

Гром Л.М.