Постанова № 43711991, 15.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 квітня 2015 рокусправа № 804/15738/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2014р. у справі № 804/15738/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЛ-ГРУПП"

до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТЛ - Групп" звернулося до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у якому позивач просить: скасувати податкове повідомлення - рішення № 0005952204 Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 11.07.2014 року.

В обґрунтування позову зазначалось, що було проведено документальна позапланова не виїзна перевірка Товариства з обмеженої відповідальністю "ІТЛ - Групп" (далі за текстом позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійснені фінансово - господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ "Норден Груп" за січень 2014 року. На підставі акту перевірки було прийнято податкове повідомлення - рішення від 11.07.2014 року № 0005952204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству.

Постанвою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «ІТЛ-ГРУПП» відмовити в повному обсязі.

ТОВ «ІТЛ-ГРУПП» не реалізувало право надати заперечення на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги і заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що фахівцями Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі акту перевірки № 392/22-04/37865529 від 27.06.2014 р. у зв'язку з порушенням ТОВ "ІТЛ-ГРУПП" ст. 198 п. 198.6 Податкового кодексу України, було збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "ITJI-ГРУПП" за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на 167 015,00 (сто шістдесят сім тисяч п'ятнадцять гривень 00 копійок), з яких за основним платежем - 133 612 грн., за штрафними санкціями - 33 403 грн.

За висновками контролюючого органу, викладеними у зазначеному Акті перевірки, в діяльності ТОВ «ІТЛ-ГРУПП» по взаємовідносинам з ТОВ «ТД Норден Груп» встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в загальній сумі 167 015,00 грн., а саме: в порушення п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 ПК України за січень 2014 року занижено податок на додану вартість на суму 133 612,39 грн.

Вказаних висновків відповідач дійшов, у тому числі, з урахуванням інформації, отриманої від інших податкових органів, зокрема, щодо проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «ТД Норден Груп», господарські операції з яким, на думку податкового органу, мали безпосередній вплив на вказані порушення.

На підставі висновків акту перевірки від 27.06.2014 № 392/22-04/37865529 винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0005952204 від 11.07.2014 року.

Не погоджуючись із висновками суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що умовами реалізації права платника на формування валових витрат та податкового кредиту, є, зокрема, фактичне придбання товарів, робіт (послуг) з наміром одержати економічний ефект від їх використання у господарській діяльності та підтвердження цих витрат необхідними документами, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складанням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операції. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток та формування податкового кредиту є можливість, на підставі наявних документів, зробити беззаперечний висновок про те, що витрати, фактично понесені та спрямовані на отримання доходу.

Відтак на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з оплатою договору про надання послуг транспортного експедування позивач повинен надати суду, зокрема, документи що свідчать про фактичне використання отриманих послуг за договором №1213 від 01.12.2013 року.

Судом встановлено, що між ТОВ «ІТЛ-ГРУПП» (замовник-експедитор) та ТОВ «ТД Норден Груп» (виконавець-експедитор-2) укладено договір від 01.12.2013 року № 1213 про надання послуг транспортного експедування вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому сполучені.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ " ТД Норден Груп ", які, на думку суду, підтверджуються наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема це: видаткові накладні; податкові накладні; товарно-транспортні накладні, договір транспортного експедування, укладених позивачем для перевезення вантажу, що їм придбавався та в подальшому поставлявся іншим контрагентам; копії банківських виписок платіжних доручень.

Такий висновок є помилковим з огляду на наступне.

Колегія суддів ретельно дослідила надані позивачем документи бухгалтерського та податкового обліку на підтвердження належного виконання зазначених договір та правомірного віднесення позивачем до податкового кредиту сум по взаємовідносинах з ТОВ " ТД Норден Груп ", зокрема, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні,копія договору транспортного експедування, укладеного з контрагентом позивача для перевезення вантажу та дійшла висновку, що господарські операції належним чином не відображено у бухгалтерському і податковому обліку та у податковій звітності позивача, що цілком спростовує реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ " ТД Норден Груп ".

Судом не надана належна оцінка договірних відносин позивача з контрагентом ТОВ " ТД Норден Груп " та правильності їх правового оформлення. Так, судом не враховано, що нормою, яка визначає правові та організаційні засади здійснення транспортно-експедиторської діяльності є Закон України "Про транспортно-експедиторську діяльність". Згідно ст.9 зазначеного Закону за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату i за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

З жодним iз підприємств-замовників які вказані в товаро-транспортних накладних ТОВ " ТД Норден Груп " (експедитор-2) договорів транспортного експедирування не заключав. Договори на транспортно-експедиційне обслуговування заключались позивачем ТОВ «ІТЛ-ГРУПП» з третіми особами, що є порушенням вимог Закону та порядку документального оформлення та проведення транспортно-експедиційної діяльності.

Тобто фактично кошти перераховувались ТОВ " ТД Норден Груп " позивачем безпідставно.

Слід зазначити, що згідно ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" платою експедитору вважаються кошти,сплачені клієнтом експедитора за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитора не включаються витрати на оплату послуг інших осіб.

Не надані банківські виписки про надходження від замовників на розрахунковий рахунок коштів з призначенням платежу: за виконані авто послуги позивачем згідно виписаних рахунків. За даними банківських виписок, встановлено, що сума коштів, отриманих ТОВ " ТД Норден Груп " від ТОВ «ІТЛ-ГРУПП» за виконання договору від 01.12.2013 року за період з 01.12.2013 року по 31.01.2014 року становить: 894 472 грн.38коп..

При дослідженні матеріалів справи щодо здійснення господарської діяльності відповідно до зазначеного договору від 01.12.2013 року №1213 виявлені розбіжності між твердженнями позивача та даними що знаходяться в матеріалах справи щодо визначення обсягу виконаних послуг згідно актів виконаних робіт та сплачених грошових сум на користь ТОВ " ТД Норден Груп ", товарно-транспортні накладні ( в яких відсутній ТОВ " ТД Норден Груп ", як експедитор), податкові накладні та платіжні доручення.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

З огляду на визначення транспортно-експедиторської послуги як роботи, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування (стаття 1 Закону України від 01 липня 2004 року № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність»), належним підтвердженням виконання експедиторських послуг, окрім договору транспортного експедирування, акту виконаних робіт (послуг) та експедиторських документів, є, зокрема, довіреність на право укладення договору перевезення від імені клієнта, договір перевезення, довіреність, видана експедитором організації-перевізнику на право отримання вантажу (у разі, якщо транспортування виконується третьою особою), перевізні документи.

Наведені документи дозволяють достовірно встановити, для яких саме операцій залучається експедитор.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 01.07.2004 р. № 1955 - IV "Про транспортно-експедиторську діяльність", транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність по наданню транспортно-експедиторських послуг з організації і забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта і за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортної експедиції.

Клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортної експедиції самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедиторові виконати або організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортної експедиції послуг і оплачує їх, включаючи плату експедиторові.

Згідно ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", за договором транспортної експедиції одна сторона (експедитор) зобов'язалася за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Виходячи з аналізу наведених вище норм, транспортно-експедиторські послуги надаються на підставі укладених між експедиторами і клієнтами договорів транспортної експедиції.

Крім того, Закон України "Про транспортно-експедиторську діяльність" не обмежує перелік послуг, які можуть бути надані в рамках договору транспортної експедиції. Оподаткування даних послуг, здійснюється згідно п.п. "ж" п. 186.3. ст. 186 ПКУ, яким визначено, що місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому одержувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або, - при відсутності такого місця - місце постійного або переважного його мешкання.

Так, відповідно до частини третьої ст. 8 цього Закону експедитори за дорученням клієнтів, зокрема, забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України; фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів; здійснюють роботи, пов'язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів; ведуть облік надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об'єктів; здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження; здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів; оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог.

Частинами одинадцятою, тринадцятою ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

При цьому за змістом частини шостої цієї статті та абзацу шостого ст.1 зазначеного Закону, в якому розкрито поняття перевізника як учасника транспортно-експедиторської діяльності, в транспортному документі на перевезення вантажів експедитор виступає як вантажовідправник та/чи вантажоодержувач, а цей документ регулює відносини між експедитором та перевізником.

Надані позивачем в судовому процесі транспортні документи не містять жодної інформації стосовно ТОВ " ТД Норден Груп " як учасника транспортно-експедиторської діяльності при здійсненні операцій з перевезення вантажів за дорученням позивача.

Відповідно до частини четвертої ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При відсутності транспортного документу (комплекту таких документів), який би засвідчував участь ТОВ «ТД Норден Груп» при здійсненні операцій з перевезення вантажів за дорученням позивача, висновок суду першої інстанції стосовно встановлення факту надання цим товариством експедиторських послуг є передчасним.

Поза увагою суду першої інстанції залишилась і та обставина, що позивач як під час перевірки, так і в судовому процесі не надав обґрунтування економічній доцільності витрат на придбання експедиторських послуг вартістю 894 472,38 грн. впродовж року, при тому, що транспортування здійснено за рахунок його ж коштів. Відсутність економічної доцільності таких операцій, окрім як мети отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, податковий орган вказав як одну із підстав для зменшення в податковому обліку позивача сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її (операції) здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на податковий кредит.

У даному разі для перевірки обставини справи, суду необхідно було з'ясувати фактичного виконавця перевезень пасажирів у рамках виконання договору від 01.12.2013 року № 1213, перевірити, якими саме транспортними засобами перевозилися грузи, встановити власників цих транспортних засобів, а також перевірити, які заходи вчинив позивач для пошуку перевізника, перевірити фактичний рух коштів від цього експедитора до осіб, які фактично здійснювали перевезення.

Колегією суддів безперечно встановлено, що ТОВ "ІТЛ-ГРУПП" за період, що перевіряється, не надавало транспортно-експедиторських послуг, і відповідно не укладало договорів транспортної експедиції. Послуги, що надаються підприємством, виконувалися в рамках укладених із замовниками договорів, є окремим видом діяльності у сфері транспорту (відмінною від транспортно-експедиторської).

З огляду на викладене, суд вважає, що суд першої інстанції припустився порушень вимог норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку у зв'язку з чим прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, таке рішення, згідно ст.202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог. Таким чином апеляційна скарга Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню.

Керуючись ст.ст.195, 198, 202, 205, 206 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2014р. у справі № 804/15738/14 - скасувати та прийняти нову.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЛ-ГРУПП" - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 17 квітня 2015 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова