Ухвала суду № 4370181, 17.03.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2009 року справа № А23/306

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді: Туркіної Л.П. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Проценко О.А.,

при секретарі: Гулій О.Г.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 214 від 25.12.2008);

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 5-10 від 08.01.2009);

відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 8-10 від 09.01.2009)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Нікополь

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14 серпня  2007 року

у справі № А 23/306

за позовом Закритого акціонерного товариства «Інтерпайп Нікопольська трубна компанія», м. Нікополь

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Нікополь

про скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2007 року Закрите акціонерне товариство «Інтерпайп Нікопольська трубна компанія», м. Нікополь (далі - ЗАТ «Інтерпайп Нікопольська трубна компанія») звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Нікопольська ОДПІ) від 23.03.07 №0034612310/0/11041 про донарахування суми податку на додану вартість за січень, лютий, квітень 2006 року в загальному розмірі з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій 6262418,48 грн., №0034622310/0/11042 - про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2006 року на суму 2437386,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в акті перевірки зроблені помилкові висновки про порушення позивачем вимог пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Позивач вказує, що зазначені норми ним дотримано, та зазначає, що відповідно до п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вищезгаданого Закону якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 даного Закону, має негативне значення, то:

• бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого негативного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченого одержувачем товарів (послуг) в попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

• залишок негативного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. п. 5.12.2 п. 5.2 ст. 5 Порядку заповнення і надання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого негативного значення, рівна сумі податку, фактично сплаченої одержувачем товарів (послуг) в попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

З вищенаведених положень Закону України «Про податок на додану вартість» і Порядку заповнення і надання податкової декларації по податку на додану вартість витікає, що при розрахунку сум бюджетного відшкодування враховуються суми податку, сплачені в попередньому звітному періоді постачальникам товарів (робіт, послуг), які були відображені у складі податкового кредиту підприємства як в минулому звітному періоді, так і в раніших звітних періодах.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2007 року у справі №А23/306 позовні вимоги задоволено, податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Нікополь, Дніпропетровської області від 23.03.07 № 0034612310/0/11041, № 0034622310/0/11042 скасовано. Стягнуто з державного бюджету на користь Закритого акціонерного товариства "Інтерпайп Нікопольська трубна компанія", м. Нікополь, - 3,40 грн. судового збору.

Рішення суду обґрунтовано тим, що висновок відповідача відносно того, що до розрахунку суми бюджетного відшкодування повинні включатися виключно суми податку на додану вартість по тим товарам (роботам, послугам), податковий кредит по яким виник в одному податковому періоді разом з оплатою, є помилковим, та таким, що суперечить положенням Закону України "Про податок на додану вартість", і не відповідає закріпленому в цьому Законі принципу бюджетного відшкодування - повернення платнику податку з бюджету сум податку на додану вартість у зв'язку з надмірною їх сплатою.

Відповідачем в даному випадку не прийняті до уваги положення пп.7.7.2 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, відповідно до яких до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду включається окрім суми, зазначеній в рядку 17 декларації з податку на додану вартість за поточний звітний (податковий) період, і залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду після бюджетного відшкодування (відображається у рядку 26 податкової декларації поточного звітного податкового періоду та переноситься до рядка 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду). Тобто, суми податкового кредиту формуються за накопичувальним принципом.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову суду від 14.08.07р. по справі № А23/306 і постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Апелянт зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначив, що відповідно до п.п. 5.12.2 розділу 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України 30.05.98р. №166 (у редакції наказу від 15.06.05р. №213), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.06.05р. за №702/10982, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Також; відповідно п.5.12 розділу 5 Порядку, у разі якщо платник має від'ємне значення, то разом з податковою декларацією подається Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток З до податкової декларації з ПДВ).

Показником рядка 3 додатку 3 декларації з ПДВ визначено, що до зазначеного рядка включається сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому періоді постачальникам таких товарів (послуг), тобто податковий кредит січня 2006 року сплачений у січні 2006 року.

В Розрахунку суми бюджетного відшкодування (рядок 3 додатку 3 до податкової декларації з ПДВ за лютий 2006 року) товариством включені до складу податкового кредиту як суми ПДВ, сплачені у січні 2006 року за податковими накладними січня 2006 року, так і суми ПДВ за попередні звітні періоди.

Господарський суд Дніпропетровської області, проаналізувавши норми пп. 7.7.1., пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" та матеріали справи, дійшов висновку, що при заповненні рядка 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування платник податку може враховувати із суми податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 17 декларації) ті суми податку, які фактично сплачені в такому ж податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) грошовими коштами (в тому числі авансом), включаючи суми податку, фактично сплачені в такому ж податковому періоді при ввезені на митну територію України товарів (супутніх послуг), без огляду на те, що згідно з пп.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковим періодом є один календарний місяць.

Такий висновок не відповідає пп.7.7.2 п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", відповідно до якого якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7,1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, господарським судом при розгляді справи № А23/306 неповністю з'ясовані обставини, що мають значення для розгляду справи, зроблені висновки, які не відповідають офіційній позиції органу, який здійснює застосування цих норм, і, як наслідок, невірно застосовані норми матеріального права - пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи, викладені в апеляційній скарзі підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову господарського суду скасувати.

Вивчивши матеріали справи, проаналізував доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача по справі, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову від задоволення вимог апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, співробітниками Нікопольської ОДПІ здійснено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного і іншого законодавства за період з 01.01.06р по 31.12.06р., за результатами виїзної перевірки складений акт від 23.03.07 №682/231.32358151, яким зроблені висновки про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за грудень 2006 року на суму 2437386,00 грн. та донарахування податку на додану вартість на загальну суму 4174945,66 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 23.03.07 прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0034612310/0/11041, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 6262418,48 грн., із яких 4174945,66 грн. - основний платіж, 2087472,82 грн. - штрафні (фінансові) санкції,

№0034622310/0/11042, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2437386,00 грн. за грудень 2006 року.

Відповідач посилається на те, що перевіркою достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень, грудень 2006 року встановлено порушення позивачем пп. 7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення позивачем заявлених сум бюджетного відшкодування: за січень 2006 року на суму 1713788,00 грн., за лютий 2006 року на суму 415086,63 грн., за квітень 2006 року на суму 2046071,03 грн., за грудень 2006 року на суму 2437386,00 грн.

Як зазначає відповідач, позивачем при визначенні суми бюджетного відшкодування за січень та грудень 2006 року враховано значення рядка 23.2 відповідної декларації (значення рядка 26 податкової декларації по податку на додану вартість, відповідно за грудень 2005 року, листопад 2006 року). За твердженням відповідача сума, заявлена до відшкодування з бюджету, не може бути більшою від показника рядку 21 декларації з податку на додану вартість попереднього податкового період (від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту).

Крім того, на думку відповідача, до рядка 3 Розрахунку бюджетного відшкодування платник податку повинен включати суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачені отримувачем товарів (послуг) у попередньому періоді постачальникам таких товарів (послуг), тобто суми податку на додану вартість по тим товарам (роботам, послугам), податковий кредит по яким виник в одному податковому періоді разом з оплатою.

Як зазначено в акті перевірки та не спростовано матеріалами справи, при визначенні позивачем податкових зобов'язань, а також податкового кредиту за грудень 2005 року, січень 2006 року, березень 2006 року, листопад 2006 року порушень не виявлено.

Колегія суддів вважає висновки податкової інспекції, щодо неправомірності включення підприємством до складу податкового кредиту спірних сум такими, що не відповідають чинному законодавству України, виходячи з наступного.

Відповідно з п.п 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні періоди ( у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 зазначеного нормативного акту, визначено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту має від'ємне значення, то:   

 а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду .

Колегією суддів встановлено, що Нікопольською ОДПІ не було враховано, норми абзацу «б» п/п 7.7.2 зазначеного Закону України, відповідно до яких, платник правомірно міг включати до складу податкового кредиту звітного періоду суми залишку від'ємного значення попереднього періоду та розрахувати суми бюджетного відшкодування наступного податкового періоду, виходячи із суми зазначеного податкового кредиту (з врахуванням включеного залишку) та суми, фактично сплаченій постачальникам товарів (послуг) у звітний період.

Згідно пп.7.7.3 п.7.7. ст.7 Закону платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Висновок відповідача, що до рядка 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування повинні включатися виключно суми податку на додану вартість по тим товарам (роботам, послугам), податковий кредит по яким виник в одному податковому періоді разом з оплатою, є помилковим, таким, що суперечить зазначеним вище положенням Закону України "Про податок на додану вартість", і не відповідає закріпленому в цьому Законі принципу бюджетного відшкодування - повернення платнику податку з бюджету сум податку на додану вартість у зв'язку з надмірною їх сплатою.

Посилання податкової на додаток № 3 до податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією і Законами України.

Виходячи з наведеного та керуючись приписами ст. 200 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що постанова господарського суду Кіровоградської області від 05.06.2007 по справі № 14/139 є обґрунтованою та правомірною.

 Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів Дніпропетровський апеляційний адміністративний суду, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Нікополь - залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2007р - без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Ухвалу складено у повному обсязі 29.07.2009 р .

Головуючий суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.А Проценко