Ухвала суду № 4356234, 21.04.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2009 року   справа №13/346/07-АП

 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - доповідача - Туркіної Л.П.,

суддів - Коршуна А.О., Проценко О.А.,

при секретарі - Резнікові Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», м. Запоріжжя

на постанову господарського суду Запорізької області від 17.10.2007 року

у справі №13/346/07-АП (категорія статобліку - 2.11.4)

за позовом відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», м. Запоріжжя  

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення - рішення №0000210805/0 від 14 червня 2007р.,  -

Встановила:

У червні 2007 року відкрите акціонерне товариство «Дніпроенерго», м. Запоріжжя (далі - ВАТ «Дніпроенерго») звернулось до господарського суду Запорізької області із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя (далі СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі) про скасування податкового повідомлення - рішення №0000210805/0 від 14.06.2007р., в частині визначення податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 24 661, 9 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ВАТ «Дніпроенерго», починаючи з 12.12.2001 року, перебуває в процедурі банкрутства, з цієї ж дати введений мораторій на задоволення вимог кредиторів.

З 28.11.2003 року на підставі відповідної ухвали господарського суду Запорізької області у справі № 5/5/466(01) платник податків знаходиться в процедурі санації.

Прийняття Спеціалізованою державної податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі відносно ВАТ "Дніпроенерго" вищезазначеного податкового повідомлення-рішення:

- яке регулює питання погашення податкових зобов'язань і стягнення податкового боргу та ґрунтується на нормах Закону України №2181-Ш від 21.12.2000 року;

- несплата коштів за яким тягне обмеження дій боржника щодо

розпорядження майном внаслідок виникнення податкової застави на активи;

- а також застосування штрафних санкцій в період дії мораторію,

суперечить нормам преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і положенням ст. 4, ч.4 ст.12, ч.4 ст.17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постановою господарського суду Запорізької області від 17.10.2007 р. у задоволені позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що положеннями статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під дію мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати у контексті ст. 1 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», де наведене саме визначення мораторію.

Суд першої інстанції зазначив, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, та не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення, а невиконання таких зобов'язань є правопорушенням.

Враховуючи те, що строк виконання податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб настав у позивача після 12 грудня 2001 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію на виконання цих податкових зобов'язань не розповсюджується.

Нарахування неустойки (штрафу та пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється, згідно з ч.І ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач звернувся із апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ВАТ «Дніпроенерго» в повному обсязі.

У апеляційній скарзі апелянт вказує наступне.

Відповідно до Преамбули Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" цей закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення

податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом

України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ".

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника, мирова угода, санація (відновлення платоспроможності) боржника, ліквідація банкрута.

Відповідно до ч. 4 ст.12. Закону України від 14 травня 1992 року N 2343-ХП, одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Статті 1, 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», чітко відокремлюють сферу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів від обмежень, які існують в період дії мораторію і які не пов'язані зі змістом поняття „мораторій".

До обмежень, що існують в період дії мораторію і які не пов'язані зі змістом поняття „мораторій", відповідно до ч. 4 ст.12. Закону України від 14 травня 1992 року N 2343-ХІІ, відносяться:

- заборона стягнення на підставі документів, за якими здійснюється стягнення

відповідно до законодавства;

- заборона нарахування неустойки (штраф, пеня) за невиконання чи неналежне

виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

Апелянт також зазначив, що відповідно до ст. 17 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня винесення ухвали про санацію, арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном можуть бути накладені лише в межах процедури санації, у разі, якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтересам конкурсних кредиторів.

З 28.11.2003 року на підставі відповідної ухвали господарського суду Запорізької області у справі № 5/5/466(01) платник податків знаходиться на стадії санації.

У зв'язку з цим, прийняття СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі відносно ВАТ „Дніпроенерго" вищезазначеного податкового повідомлення-рішення суперечить нормам преамбули Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і положенням ст. 4, ч. 4 ст. 12, ч. 4 ст. 17 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідач письмових заперечень на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надав.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати.

 Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доводи представників позивача та представника відповідача, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, співробітниками СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі було проведено виїзну планову документальну перевірку ВАТ «Дніпроенерго» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у 2005-2006 р. р. За наслідками перевірки було складено акт від 01.06.2007р. №143/08-05-00130872, на підставі висновків якого було прийнято податкове повідомлення - рішення від 14.06.2007р. №0000210805/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 36992,85 грн., у т. ч. 24 661, 90 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У акті перевірки зроблено висновок, що позивачем порушено п. 3.4 ст. 3, п. п. 4.2.9 «е», п. п. 4.2.10, п. п. 4.2.11 п. 4.2 ст. 4, п. п. 6.1.1 п. 6.1, п. п. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6, п. 7.1 ст.7 (з врахуванням вимог п. п. 22.3 ст. 22), п. п. 8.1.1, п. п. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8, п. 19.2 «а» ст.. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті підприємством допущено неутримання і неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 12330, 95 грн., у тому числі за 2005 рік - в загальній сумі 6824, 19 грн., за 2006 рік - в загальній сумі 5506, 76.

Штрафні санкції застосовано до підприємства на підставі п. 17.1.9 ст. 17 Закону 2181.

Не оспорюючи факт наявності правопорушення та нарахування основного боргу, позивач спростовує законність нарахування штрафних санкцій під час перебування товариства в процедурі санації та наявності мораторію, введеного у 2001 р.

Колегія суддів вважає, що з висновками позивача не можна погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 24 ст. 1 Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми, на думку колегії суддів, регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів, та стосуються, зокрема, штрафних санкцій, визначених у п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону 2181.

Колегія суддів зазначає, що з порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах, а отже дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами, нараховується неустойка (штраф, пеня) застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з ч.1 ст. 23 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута припиняється З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що штрафні санкції, нараховані на підставі п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не є штрафними санкціями за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) у розумінні ч.4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції є обґрунтованою та такою, що не підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу  відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго», м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 17 жовтня 2007 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Ухвала оформлена відповідно до ст. 160 КАС України 06.08.2009 року.

Головуючий суддя Л.П. Туркіна

Суддя А.О. Коршун

Суддя О.А. Проценко