Ухвала суду № 43684030, 16.04.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №576/528/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Васянович В. М.Номер провадження 22-ц/788/861/15 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 69

УХВАЛА

16 квітня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Левченко Т. А. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_3

на ухвалу Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 27 березня 2015 року про залишення без розгляду

заяви ОСОБА_3, заінтересована особа: Глухівська міська рада Сумської області, про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що з жовтня 2008 року вона постійно проживала з ОСОБА_4 в житловому будинку по АДРЕСА_1 який належав останній. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 померла. Оскільки інших спадкоємців, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4, немає, а вона належить до спадкоємців четвертої черги, так як більше п'яти років до часу відкриття спадщини проживала разом зі спадкодавцем однією сім'єю, тому встановлення юридичного факту проживання її та ОСОБА_4 однією сім'єю в житловому будинку по АДРЕСА_1 їй необхідно для вирішення питання про спадкування майна померлої.

Ухвалою Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 27 березня 2015 року заяву ОСОБА_3 про встановлення юридичного факту залишено без розгляду.

Вказану ухвалу суду заявник оскаржила в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на необґрунтованість оскарженої ухвали, просить її скасувати як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що висновок суду першої інстанції про те, що з поданої заяви вбачається спір про право є помилковим, адже в матеріалах справи є заява ОСОБА_5, дочки померлої ОСОБА_4, про відмову від прийняття спадщини. Вказану заяву вона склала 24 червня 2014 року, тобто після спливу шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини, що також підтверджує той факт, що вона не має наміру в майбутньому приймати спадщину.

Таким чином, як зазначається в апеляційній скарзі, заявниця є єдиною спадкоємицею, яка фактично прийняла спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_4, так як проживала разом з нею на момент смерті і продовжує там мешкати, тому встановлення факту її проживання однією сім'єю зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не пов'язане з виникненням спору про право, оскільки ніхто не оспорює її право на спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_4

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.1 Постанови «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Крім того, у п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 зазначено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Залишаючи заяву ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем без розгляду, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність спору про право власності на спадкове майно.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_4, внаслідок чого відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку по АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 2,62 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Глухівської міської ради (а.с.3, 5, 6-8).

Згідно даних будинкової книги ОСОБА_5, дочка померлої ОСОБА_4, мешкала з матір'ю по АДРЕСА_1 Сумської області до 18 серпня 1984 року, а потім виписалась, а заявниця ОСОБА_3 за вказаною адресою не значиться зареєстрованою, так як згідно її паспортних даних зареєстрована у АДРЕСА_2 (а.с.6-8, 9).

Із нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_5, складеної 24 червня 2014 року нотаріусом Новоселівського нотаріального округу Красноярського краю Російської Федерації, вбачається, що їй відомо про заповіт матері ОСОБА_4 на її користь, посвідчений 20 грудня 1987 року Глухівською міською державною нотаріальною конторою, однак вона відмовляється від прийняття спадщини після смерті матері (а.с.15).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У ч.ч.1, 2 ст.1269 ЦК України йдеться про те, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Виходячи з вимог ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції заявник ОСОБА_3 пояснила, що заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 вона нотаріусу не подавала, за місцем відкриття спадщини вона не зареєстрована, а також не передала нотаріусу і отриману нею від дочки померлої ОСОБА_4 ОСОБА_5 заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті її матері, яка фактично відмовилась від прийняття спадщини поза межами строку, встановленого ст.1270 ЦК України.

Аналіз наведених норм права та встановлених обставин дає підстави стверджувати, що хоча ОСОБА_3 і звернулась до суду із заявою про встановлення юридичного факту, однак вказана справа має розглядатись за правилами позовного провадження, так як встановлення заявленого факту може вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб за наявності інших спадкоємців.

За таких обставин, коли судом першої інстанції постановлено ухвалу з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для її скасування, отже, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвалу суду необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307 ч.2 п.1, 312 ч.1 п.1, 314 ч.1 п.4, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а ухвалу Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 27 березня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -