Ухвала суду № 43667351, 09.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.04.2015р. м. Київ К/9991/33756/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Іванов К.Ю.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 09.04.2015 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012

у справі № 2а-1870/5836/11

за позовом Публічного акціонерного товариства „Сумихімпром"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Сумихімпром" звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (правонаступник - Державна податкова інспекція в м. Суми Державної податкової служби) про скасування податкових повідомлень - рішень: №0000422306/0/21510 від 21.03.2011; №0000402306/0/21519 від 21.03.2011.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивач з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення по податку на додану вартість, що декларувалось в періоди за вересень, листопад 2009 року, липень - вересень 2010 року; за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення по податку на додану вартість, що декларувалось в періоди за липень - жовтень 2010 року та складено акт №1757/23-620/05766356 від 21.03.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: №0000422306/0/21510 від 21.03.2011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 3616543, 38 грн.; №0000402306/0/21519 від 21.03.2011, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 3616543, 38 грн.

Підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування та розміру від'ємного значення слугувала інформація отримана за результатами перевірки контрагента позивача - ЗАТ „Кримський Титан", відповідно до якої останнім, на підтвердження господарських взаємовідносин були надані лише копії податкових накладних.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України № 996-XIV від 16.07.1999 „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених в ціні товарно-матеріальних цінностей сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт реального здійснення відповідної господарської операції та підтвердження вказаної обставини належним чином оформленими первинними документами, які, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Поряд з цим, як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується відповідачем, фактичне виконання спірних контрактів підтверджується копіями податкових накладних, видаткових накладних, рахунків, приходних ордерів, накладних, сертифікатів якості, платіжних вимог, квитанції про приймання вантажу, накладних на підтвердження транспортування вантажу залізничним транспортом.

Товарність операцій з поставки товарів до ПАТ „Сумихімпром", які підтверджені первинними бухгалтерськими документами та наявність оформлених належних чином податкових накладних ДПІ в м. Суми також не заперечується.

Податковий Кодекс України також не обмежує право платника податків на податковий кредит наявністю перевірки його контрагентів податковим органом.

Неможливість проведення перевірки постачальника товару, надання контрагентом копій податкових накладних на запит органів ДПС не впливає на віднесення ПАТ „Сумихімпром" до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість, при придбанні товару та на право отримати відшкодування з цього податку у випадку виникнення його від'ємного значення.

З матеріалів справи встановлено, що протягом вересня 2010 року ЗАТ „Кримський титан" поставляв ПАТ „Сумихімпром" ільменитовий концентрат.

Реальність зазначених послуг підтверджуються наданими позивачем первинних документів: платіжних доручень, податкових накладних, видаткових накладних, рахунків, приходних ордерів, накладних, сертифікатів якості, платіжних вимог, квитанції про приймання вантажу, товарно - транспортних накладних.

Видані контрагентом позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Реальність проведених господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаним у акті перевірки контрагентом за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 у справі № 2а-1870/5836/11 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 у справі № 2а-1870/5836/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко