Ухвала суду № 43663509, 09.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2015 р. Справа № 31355/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Яворського І. О., Кухтея Р. В.;

за участю секретаря судового засідання - Мартинишина Р. С.;

представника відповідача - Остапчука Я. В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 січня 2012 року в справі за позовом Шацького районного споживчого товариства до Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2011 року Волинським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Шацького районного споживчого товариства до Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень Любомльської МДПІ № 0000131600 та № 0000121600 від 28 вересня 2011 року.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що при оформленні податкових декларацій за квітень-липень 2011 року до обсягів придбання та податкового кредиту позивачем були включені вартісні показники податкових накладних попередніх періодів, які надійшли у звітному податковому періоді, тобто, фактично надійшли із запізненням. Вартісні показники таких податкових накладних підприємством включались до коду рядка 16 податкових декларацій (коригування сум податкового кредиту), а не до рядка 10.1, однак такі дії не свідчать про завищення податкового кредиту та у зв'язку із цим - заниження податкового зобов'язання, адже і рядок 16.1, і рядок 10.1 декларації містяться в розділі «Податковий кредит» та сумарно утворюють значення рядка 17 (усього податкового кредиту).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19 січня 2012 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції від 28 вересня 2011 року № 0000121600 та № 0000131600.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Любомльською міжрайонною державною податковою інспекцією, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що позивачем безпідставно в рядку 16 податкових декларацій у складі податкового кредиту відображено податок на додану вартість на загальну суму 24103,00 грн. за податковими накладними, які прибули із запізненням, чим порушено пункт 192.1 статті 192 ПК України.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що 14 вересня 2011 року Шацьким відділенням Любомльської МДПІ було проведено камеральні перевірки податкових декларацій Шацького районного споживчого товариства з податку на додану вартість за квітень, травень, червень та липень 2011 року, за результатами яких було складено акти від 14 вересня 2011 року № 189/1600/32729400 та № 188/1600/32729400,

У вищенаведених актах зафіксовано встановлені при перевірці порушення позивачем пункту 192.1 статті 192 ПК України: підприємством неправомірно в розділ ІІ додатку 1 до податкових декларацій (коригування податкового кредиту згідно зі статтею 192 розділу V ПК України за обсягами придбання товарів/послуг, необоротних активів, включених до рядка 10 податкової декларації), та до рядка 16 декларацій включені податкові накладні на загальну суму податку на додану вартість 24103,00 грн., в тому числі: до декларації за квітень 2011 року - 1674, 46 грн. згідно з податковою накладною від 29 березня 2011 року № 2386; за травень 2011 року - 729,50 грн. згідно з податковою накладною від 29 квітня 2011 року № 1430; за червень 2011 року - 3107,83 грн. згідно з податковою накладною від 12 травня 2011 року № 55 та 21,68 грн. згідно з податковою накладною від 13 травня 2011 року № 64; за липень 2011 року - 16666,67 грн. згідно з податковою накладною від 14 червня 2011 року № 107 та 1902,44 грн. згідно з податковою накладною від 28 червня 2011 року № 2689.

На підставі акта камеральної перевірки від 14 вересня 2011 року № 189/1600/32729400 Любомльською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 вересня 2011 року № 0000131600, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 5534,00 грн. та згідно п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України нараховано 1,00 грн. штрафної санкції.

На підставі акта перевірки від 14 вересня 2011 року № 188/1600/32729400 прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 вересня 2011 року № 0000121600, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 18569,00 грн. та відповідно до підпункту 123.1 статті 123 ПК України нараховано 9285,00 грн. штрафних санкцій - у розмірі 50% від основного зобов'язання, що слідує із розрахунку.

За результатами розгляду первинної скарги позивача на податкові повідомлення-рішення від 28 вересня 2011 року рішенням ДПА у Волинській області від 26 жовтня 2011 року № 4640/10/25-006 податкове повідомлення-рішення № 0000121600 скасоване в частині зайво застосованої штрафної санкцій на 4643,00 грн., в іншій частині це рішення залишено без змін, як і податкове повідомлення-рішення № 0000131600. Повторна скарга позивача рішенням Держаної податкової служби України від 03 листопада 2011 року № 217 залишена без задоволення.

Встановлено, що підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість були висновки Любомльської МДПІ про те, що підприємством неправильно включено до складу податкового кредиту в податкових деклараціях за квітень-липень 2011 року суми податку на додану вартість за податковими накладними, які прибули із запізненням: замість рядка 10.1 декларації (придбання товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягаю оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою) суму податку відображено у рядку 16 (коригування податкового кредиту).

Відповідно до п. 1 ст. 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно з пунктом 192.3 цієї статті результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби.

Форму та порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 25 січня 2011року № 41, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 року за N 197/18935.

Відповідно до пункту 4 Порядку до розділу II "Податковий кредит" (рядки 10 - 15 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження, створення) з податком на додану вартість або без податку на додану вартість товарів/послуг, необоротних активів на митній території України, імпортованих товарів, необоротних активів, отриманих на митній території України від нерезидента послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку, а також тих, які не призначаються для використання у господарській діяльності або придбані з метою використання для постачання послуг за межами митної території України та послуг, місце постачання яких визначено відповідно до пунктів 186.2, 186.3 статті 186 розділу V Кодексу за межами митної території України, окремо за напрямами використання (здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню, звільнені від оподаткування, не є об'єктом оподаткування).

У рядку 16.1 відображається коригування згідно зі статтею 192 розділу V Кодексу обсягів придбання податкового кредиту, який було включено у рядок 10.1.

За податковими накладними від 29 березня 2011 року № 2386, від 29 квітня 2011 року № 1430, від 12 травня 2011 року № 55, від 13 травня 2011 року № 64, від 14 червня 2011 року № 107, від 28 червня 2011 року № 2689, які свідчать про поставку товарів, не відбувалася зміна суми компенсації їх вартості, а у попередніх звітних періодах суми податку на додану вартість до рядка 10.1 декларацій не включалися, відтак суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що суми податку на додану вартість за цими податковими накладними (у квітні 2011 року - 1674,46 грн., у травні 2011 року 730,00 грн., у червні 2011 року - 3130,00 грн., у липні 2011 року 18569,00 грн.) позивачем неправильно відображено у рядку 16.1 декларації.

Разом з тим, значення рядка 16 (яке складається із суми значень рядків 16.1 (+ чи -) + 16.1.2 (+ чи -) + 16.2 + 16.3 + 16.4 (+ чи -) є одним із складових значення рядка 17 - усього податкового кредиту (сума значень рядків (10.1 + 12.1 + 12.2 + 12.4 + 15.1 + 16 (- чи +)) колонки Б).

Тобто, і рядок 10.1, і рядок 16.1 утворюють значення підсумкового рядка 17, а тому у разі неправильного віднесення числового значення до перерахованих рядків, загальне значення буде одним і тим же (за умови набуття права на податковий кредит).

Пунктом 14.1.181 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Зі змісту пункту 198.3 статті 198 ПК України вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Згідно з підпунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України у разі якщо платник податків не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Таким чином, в силу пункту 198.6 статті 198 ПК України за належно оформленими податковими накладними суми податку на додану вартість позивач має право включити до податкового кредиту протягом 365 календарних днів з дня виписки цих накладних.

У кожному із перерахованих в актах камеральних перевірок від 14 вересня 2011 року № 189/1600/32729400 та № 188/1600/32729400 випадках у формуванні податкового кредиту брали участь податкові накладні, за якими не закінчився зазначений строк (податкова накладна від 29 березня 2011 року № 2386 включена до декларації за квітень 2011 року; від 29 квітня 2011 року № 1430 до декларації за травень 2011 року; від 12 травня 2011 року № 55, від 13 травня 2011 року № 64 до декларації за червень 2011 року; від 14 червня 2011 року № 107, від 28 червня 2011 року № 2689 до декларації за липень 2011 року).

Отримавши податкові накладні із запізненням, позивачем в межах 365 днів з дати такої виписки податкових накладних було сформовано загальну суму податкового кредиту у періоді отримання таких накладних, а неправильне визначення рядка розділу ІІ «Податковий кредит» декларації не потягло за собою завищення суми такого податкового кредиту в кінцевому результаті.

Оскільки висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за квітень 2011 року на 1674, 46 грн., за травень 2011 року на 729,50 грн., за червень 2011 року на 3107,83 грн., за липень 2011 року на 18 569,00 грн., не підтверджуються, то сума податку, яка підлягає сплаті до бюджету у зазначені звітні періоди, за таких обставин відповідає тим значенням, які визначив позивач, відтак, висновки відповідача про заниження податкового зобов'язання за квітень 2011 року на 1674,46 грн., за травень 2011 року на 729,50 грн., за червень 2011 року на 3107,83 грн., за липень 2011 року на 18569,00 грн. є неправомірними.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 січня 2012 року в справі № 2а/0370/3540/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: І. О. Яворський

Р. В. Кухтей

Ухвалу складено в повному обсязі 10 квітня 2015 року.