Ухвала суду № 43651965, 01.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.04.2015р. м. Київ К/9991/12835/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Кохан О.С.,

представника позивача Романової Н.І.,

представника відповідача Царука Д.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проатом» на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.01.2012 по справі №2270/8072/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проатом» до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області в особі Нетішинського відділення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.08.2011 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Проатом» до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області в особі Нетішинського відділення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 06.06.2011 №0000242300 та №0000222300.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.01.2012 постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.08.2011 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Проатом» 13.02.2012 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 23.02.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.01.2012 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Нетішинським відділенням Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Проатом» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРРА» за період з 01.10.2010 по 31.12.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на тому, що господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю «Проатом» з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРРА» не мали реального характеру, вчинені з метою отримання податкової вигоди без мети реального настання правових наслідків.

За результатами перевірки Нетішинським відділенням Славутської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області складено акт від 25.05.2011 №531/23/33911005 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.06.2011 №0000222300, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 38750,00грн., в тому числі 31000,00грн. за основним платежем та 7750,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 06.06.2011 №0000242300, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 48437,50грн., в тому числі 38750,00грн. за основним платежем та 9687,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

В процесі розгляду даної справи суд апеляційної інстанції, дотримуючись вищезазначеного, з достатньою повнотою дослідивши первинні документи, складені за наслідками здійснення операцій з надання позивачеві послуг з обробки вихідних даних по технічним характеристикам обладнання, дійшов висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності, зокрема, з огляду на невідповідність документів вимогам законодавства, які не містять даних щодо обсягів наданих послуг, їх змісту, відомостей про особу, яка їх фактично виконувала, відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) щодо отримання від контрагента відповідних послуг.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, висновок суду апеляційної інстанції щодо правомірності визначення позивачу грошових зобов'язань згідно податкових повідомлень-рішень від 06.06.2011 №0000242300 та №0000222300 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проатом» залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.01.2012 по справі №2270/8072/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв