Постанова № 43646892, 08.09.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 33/785/556/14

Номер справи місцевого суду: 521/13379/14-п

Головуючий у першій інстанції Гранін

Доповідач Топал О. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2014 року м. Одеса

Суддя апеляційного суду Одеської області Топал О.К., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Кузьменко О. В. в інтересах громадянина Р.Ліван ОСОБА_3 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 05 серпня 2014 року, якою

ОСОБА_3 (ROY SOUCCAR), ІНФОРМАЦІЯ_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

притягнутого до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст.471 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень, з конфіскацією на користь держави вилученої за протоколом про порушення митних правил № 0522/50003/14 валюти,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді ОСОБА_3 визнаний винним в тому, що 15.07.2014 року, прилетівши з Туреччини до України рейсом № 465, сполученням «Стамбул-Одеса», в оглядовому залі «приліт» митного поста «Одеса - аеропорт» Південної митниці, під час митного контролю перемістив через зону спрощеного порядку проходження митного контролю «зелений» коридор валюту в еквіваленті 17 700 євро, що на 7700 євро перевищує дозволену Національним банком України кількість валюти, яка підлягає обов'язковому письмовому декларуванню.

На підставі викладеного, співробітниками митниці відносно ОСОБА_3 було складено протокол № 0525/50003/14 про порушення митних правил за ст. 471 МК України.

Суд першої інстанції притягнув ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності та наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 1700 гривень, з конфіскацією на користь держави вилученої за протоколом про порушення митних правил № 0525/50003/14 валюти.

В апеляції представник ОСОБА_3 за довіреністю Кузьменко О.В. просить постанову суду першої інстанції змінити, виключити з резолютивної частини постанови застосування додаткової міри адміністративного стягнення - конфіскацію на користь держави вилученої за протоколом валюти та повернути ОСОБА_3 або його представнику вилучену валюту. Адвокат стверджує, що судом винесено рішення без всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин даної справи, оскільки провина ОСОБА_3 не спів розмірна з покаранням.

Заслухавши думку прокурора Столбуненко О.Г., який вважає постанову суду законною та обґрунтованою, а тому просить відмовити в задоволенні апеляції; представника Південної митниці Ткаченко О.В, який заперечує проти задоволення апеляції та вважає, що суддя вірно застосував додаткову міру адміністративного стягнення; представника ОСОБА_3 за довіреністю адвоката Кузьменко О. В., який підтримав доводи своєї апеляції; вивчивши матеріали адміністративної справи; доводи апеляції, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив всі обставини адміністративної справи у відношенні ОСОБА_3 та дійшов до обґрунтованого висновку про винність останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.471 МК України.

Крім того, факт скоєння ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, ні ким не оспорюється та підтверджується матеріалами справи.

Згідно ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України - є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «З захисту прав і основних свобод людини», а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

У своєму рішенні від 06.11.2008 року, по справі ОСОБА_5 проти Російської Федерації Європейський Суд з прав людини зазначив, що конфіскація валютних цінностей у розмірі 21348 доларів США належних ОСОБА_5, які він не зазначив у митній декларації, є порушенням ст. 1 Першого протоколу до конвенції з наступних підстав.

Згідно зі Статтею 1 Протоколу N 1 до Конвенції з захисту прав людини, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Перша і найбільш важлива вимога зазначеної правової норми полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на повагу до власності має бути законним. Також передбачається, що держава уповноважена здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення виконання законів.

Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.

Що стосується загального інтересу, якому могло слугувати таке втручання, Європейський Суд зазначив, що держави мають законний інтерес і в той же час обов'язок вживати заходи в цілях виявлення та контролю руху готівкових коштів через кордони, оскільки значні суми готівки можуть використовуватись для легалізації незаконних доходів, торгівлі наркотиками, фінансування тероризму, вчинення тяжких фінансових злочинів.

Загальна вимога про декларування, яка розповсюджується на будь-яку особу, що перетинає кордон держави, попереджує прихований ввіз і вивіз грошових коштів з країни і конфіскаційна міра, яку тягне недекларування грошових коштів митному органу, є частиною загальної регулятивної системи, передбаченої для боротьби з подібними правопорушеннями.

Суд також вказав, що органи влади повинні дотримувати розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищати право заявника на мирне володіння своїм майном, тобто, чи не стали вжиті заходи особистим та надмірним тягарем для заявника.

Суд також зауважив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення, зокрема недотриманню вимоги щодо внесення відомостей до митної декларації, а не тяжкості будь-якого правопорушення, яке можна припустити (наприклад, відмивання грошей або ухилення від сплати податків), але яке насправді не було доведене.

Так, згідно протоколу про порушення митних правил № 0525/50003/14 від 15.07.2014 року, ОСОБА_3 прилетівши з Туреччини до України рейсом № 465, сполученням «Стамбул-Одеса», в оглядовому залі «приліт» митного поста «Одеса - аеропорт» Південної митниці, під час митного контролю перемістив через зону спрощеного порядку проходження митного контролю «зелений» коридор валюту в еквіваленті 17 700 євро, що перевищує на 7700 евро дозволену Національним банком України кількість валюти, яка підлягає обов'язковому письмовому декларуванню.

Згідно з п. 1 розділу 2 «Інструкції про переміщення готівки через митний кордон України», затвердженої постановою Національного Банку України від 27.05.2008 року № 148, фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за її межі готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу. Таким чином ОСОБА_3 протиправно перемістив через митний кордон України 7700 євро, які в нього були вилучені.

Згідно з ч. 5 ст. 366 МК України, обрання «зеленого коридору» вважається заявою особи про те, що переміщені нею через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню.

Під термін товари підпадає в тому числі і іноземна валюта, згідно з положеннями ст. 4 ч. 1, п.1 б), п. 57 МК України.

Відповідно до вимог ст. 197 МК України на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. В даному випадку такі обмеження встановлені на рівні 10000 євро, в зв'язку з чим валютні цінності, які переміщував ОСОБА_3 - є товарами, переміщення яких через митний кордон України обмежене.

Що стосується вимог апеляційної скарги про звільнення ОСОБА_3 від додаткового адміністративного стягнення у виді конфіскації вилучених валютних цінностей, як товару переміщення якого через митний кордон України обмежено, суд приходить до наступних висновків.

Правопорушення, яке вчинив ОСОБА_3 полягало в недекларуванні митному органу 7700 євро в готівковій формі, які він провозив.

Слід зауважити, що діючим законодавством України ввезення готівкової іноземної валюти в Україну, в принципі не обмежена, обмежена лише сума (10000 євро), яка може бути ввезена без письмового декларування.

За таких обставин ввезення іноземної валюти на територію України не було незаконним діянням згідно з чинним законодавством, так як ніщо не дозволяє припустити, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність - легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків, тощо.

В судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанції представник митниці також не висловлював припущень щодо незаконності походження валютних цінностей.

Ввезення даної суми в Україну допускається, за умови її декларування митному органу та наявності банківської довідки на підтвердження її походження.

Таким чином єдине протиправне діяння, яке вчинив ОСОБА_3 полягає в ненаданні митному органу відповідної декларації.

Шкода яку ОСОБА_3 потенційно міг завдати державі, була незначною: він не ухилився від сплати мита та інших зборів і не завдав державі іншої шкоди, якби він ввіз гроші не задекларувавши їх. Органи влади лише не отримали б інформацію про те, що ці кошти опинилися на території держави. Таким чином, метою конфіскації було не відшкодування майнової шкоди, завданої державі, оскільки вона не зазнала ніяких збитків внаслідок невнесення заявником відомостей до митної декларації, а його покарати.

Однак у цій справі ОСОБА_3 вже зазнав покарання у виді штрафу у розмірі 1700 грн.

За таких обставин, враховуючи практику ЄСПЛ, апеляційний суд приходить до висновку, що застосування конфіскації, в якості додаткового адміністративного стягнення, в даному випадку, є порушенням положень ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, тобто є не пропорційним, оскільки покладає на ОСОБА_3 «індивідуальний надмірний тягар».

Виходячи із смислу ч.3 ст.462 МК України, а також, приймаючи до уваги вищевикладені обставини, вважаю можливим призначити за скоєне адміністративне правопорушення основне покарання - штраф, без призначення при цьому додаткового покарання - конфіскації, яке вказане в санкції ст. 471 МК України.

На підставі викладеного, постанова суду першої інстанції підлягає зміні, а саме: необхідно виключити з резолютивної частини постанови вказівку про конфіскацію на користь держави виявленої за протоколом про порушення митних правил № 0525/50003/14 від 15 липня 2014 року валюти, задовольнив, таким чином, апеляційну скаргу адвоката Кузьменко О. В., який за довіреністю веде справу інтересах громадянина Р.Ліван ОСОБА_3

На підставі викладеного, керуючись ст. 471 МК України, ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Кузьменко О. В. інтересах ОСОБА_3 - задовольнити.

Внести зміни до постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 5 серпня 2014 року відносно ОСОБА_3 (ROY SOUCCAR), виключивши додаткове покарання - конфіскацією на користь держави, вилученої за протоколом про порушення митних правил валюти в сумі 7700 євро. Вилучену валюту в сумі 7700 євро повернути ОСОБА_3 чи його представнику за довіреністю адвокату Кузьменко О. В.

В іншій частині постанову залишити без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Одеської області О.К.Топал