Постанова № 43646901, 08.09.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 33/785/554/14

Номер справи місцевого суду: 521/12668/14-п

Головуючий у першій інстанції Гранін

Доповідач Топал О. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2014 року м. Одеса

Суддя апеляційного суду Одеської області Топал О.К., розглянувши апеляційну скаргу заступника начальника Південної митниці Степанюка О.Р. на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 07.08.2014 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст.471 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у розмірі 1700 гривень, без конфіскації вилучених грошових коштів за протоколом про порушення митних правил № 0387/50009/14 від 06.06.2014 року,

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з постанови суду, 06.06.2014 року о 12 годині 05 хвилин через зону спрощеного митного контролю міжнародного пункту пропуску «Кучурган- Первомайськ», митного поста «Роздільна», Південної митниці Міндоходів, напрямом з Молдови до України переміщувався автомобіль НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_2, з яким в якості пасажирки їхала його мати - ОСОБА_4.

Формою проходження митного контролю гр. ОСОБА_2 обрав проходження через «зону» ( коридор) спрощеного митного контрою - «зелений» коридор, що належним чином інформаційно обладнаний, заявивши при цьому, що має при собі 19 000 доларів США.

Після перетину білої лінії, що означає закінчення «зеленого» коридору, ОСОБА_2 на вимогу пред'явити наявні в останнього валютні цінності, надав наявну в нього готівкову іноземну валюту, яку він переміщував через митний кордон України.

Після перерахунку іноземної валюти інспектором в присутності ОСОБА_2 встановлено, що загальна сума складає 19000 доларів США.

Відповідно до розділу 2 Постанови Національного банку України від 27 травня 2008 року №148, фізична особа-нерезидент має право ввозити в України готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленту 10 000 Євро (за станом на 06.06.2014 р. згідно курсу НБУ складає 13627 доларів США) за умови письмового декларування митному органу в повному обсязі, у зв'язку з чим, готівку у сумі 5 373 доларів США, що за станом на 06.06.2014 р. згідно курсу НБУ складає 63 187 грн. 97 коп. у гр. ОСОБА_2 було вилучено, як предмет правопорушення.

Таким чином, на думку митного органу, ОСОБА_2 порушив порядок проходження митного контролю в зоні спрощеного митного контролю, обравши смугу руху «зелений коридор» для переміщення готівки в сумі, що перевищує еквівалент 10 000 євро визначену розділом 2 Постанови Національного банку України від 27 травня 2008 року №148. Відносно ОСОБА_2 було складено протокол про порушення митних правил №0387/50009/14 від 06.06.2014 року, за ознаками правопорушення передбаченого ст. 471 МК України

Судом першої інстанції ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 1700 гривень без конфіскації вилучених грошових коштів .

На зазначену постанову судді заступник начальника Південної митниці подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 07.08.2014 року та винести нову, якою визнати гр. ОСОБА_2 винним у порушенні митних правил, передбачених ст. 471 МК України та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень з конфіскацією валюти США у кількості 5 373 доларів, посилаючись на те, що під час розгляду адміністративної справи судом не було прийнято до уваги фактичні обставини справи, не надано оцінки особі правопорушника, неповно досліджено обставини справи.

Перевіривши доводи скарги; заслухавши представника Південної митниці Міндоходів Ткаченко О.В., який просив скасувати постанову суду та винести нову, якою визнати ОСОБА_2 винним у порушенні митних правил та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 гривень з конфіскацією валюти США у кількості 5 373 доларів; прокурора Стовбуненка О.Г., який вважає, що додаткова міра стягнення повинна бути застосована, так як вона вказана в санкції статті; ОСОБА_2, який заперечував проти задоволення адміністративної скарги, посилаючись на те, що постанова суду є законною і обґрунтованою; вивчивши матеріали адміністративної справи, приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив всі обставини адміністративної справи у відношенні ОСОБА_2 та дійшов до обґрунтованого висновку про винність останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України.

Крім того, факт скоєння ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, ні ким не оспорюється та підтверджується матеріалами справи.

Згідно ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України - є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «З захисту прав і основних свобод людини», а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

У своєму рішенні від 06.11.2008 року, по справі ОСОБА_5 проти Російської Федерації Європейський Суд з прав людини зазначив, що конфіскація валютних цінностей у розмірі 21348 доларів США належних ОСОБА_5, які він не зазначив у митній декларації, є порушенням ст. 1 Першого протоколу до конвенції з наступних підстав.

Згідно зі Статтею 1 Протоколу N 1 до Конвенції з захисту прав людини, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Перша і найбільш важлива вимога зазначеної правової норми полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на повагу до власності має бути законним. Також передбачається, що держава уповноважена здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення виконання законів.

Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.

Що стосується загального інтересу, якому могло слугувати таке втручання, Європейський Суд зазначив, що держави мають законний інтерес і в той же час обов'язок вживати заходи в цілях виявлення та контролю руху готівкових коштів через кордони, оскільки значні суми готівки можуть використовуватись для легалізації незаконних доходів, торгівлі наркотиками, фінансування тероризму, вчинення тяжких фінансових злочинів.

Загальна вимога про декларування, яка розповсюджується на будь-яку особу, що перетинає кордон держави, попереджує прихований ввіз і вивіз грошових коштів з країни і конфіскаційна міра, яку тягне недекларування грошових коштів митному органу, є частиною загальної регулятивної системи, передбаченої для боротьби з подібними правопорушеннями.

Суд також вказав, що органи влади повинні дотримувати розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищати право заявника на мирне володіння своїм майном, тобто, чи не стали вжиті заходи особистим та надмірним тягарем для заявника.

Суд також зауважив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення, зокрема недотриманню вимоги щодо внесення відомостей до митної декларації, а не тяжкості будь-якого правопорушення, яке можна припустити (наприклад, відмивання грошей або ухилення від сплати податків), але яке насправді не було доведене.

Так, згідно протоколу про порушення митних правил , 06.06.2014 року о 12 годині 05 хвилин через зону спрощеного митного контролю міжнародного пункту пропуску «Кучурган- Первомайськ», митного поста «Роздільна», Південної митниці Міндоходів, напрямом з Молдови до України переміщався автомобіль НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_2, з яким в якості пасажирки їхала його мати - ОСОБА_4.

Формою проходження митного контролю гр. ОСОБА_2 обрав проходження через «зону» ( коридор) спрощеного митного контрою - «зелений» коридор, що належним чином інформаційно обладнаний, заявивши при цьому, що має при собі 19 000 доларів США.

Після перетину ОСОБА_2 білої лінії, що означає закінчення «зеленого» коридору, на вимогу пред'явити наявні в останнього валютні цінності, він надав наявну в нього готівкову іноземну валюту, яку він переміщував через митний кордон України.

Після перерахунку іноземної валюти інспектором в присутності ОСОБА_2 встановлено, що загальна сума складає 19000 доларів США.

Згідно з п. 1 розділу 2 «Інструкції про переміщення готівки через митний кордон України», затвердженої постановою Національного Банку України від 27.05.2008 року № 148, фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за її межі готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу. Таким чином ОСОБА_2. протиправно перемістив через митний кордон України готівку в сумі 5 373 доларів США, які в нього були вилучені.

Згідно з ч. 5 ст. 366 МК України, обрання «зеленого коридору» вважається заявою особи про те, що переміщені нею через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню.

Під термін товари підпадає в тому числі і іноземна валюта, згідно з положеннями ст. 4 ч. 1, п.1 б), п. 57 МК України.

Відповідно до вимог ст. 197 МК України на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. В даному випадку такі обмеження встановлені на рівні 10000 євро, в зв'язку з чим валютні цінності, які переміщував ОСОБА_2 - є товарами, переміщення яких через митний кордон України обмежене..

Правопорушення, яке вчинив ОСОБА_2 полягало в недекларуванні митному органу 5 373 доларів США в готівковій формі, які він провозив.

Слід зауважити, що діючим законодавством України ввезення готівкової іноземної валюти в Україну, в принципі не обмежена, обмежена лише сума (10000 євро), яка може бути ввезена без письмового декларування.

За таких обставин ввезення іноземної валюти на територію України не було незаконним діянням згідно з чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 не судимий, не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, іноземна валюта, яку він провозив разом з мамою ОСОБА_4 призначалась для лікування брата, що не спростовано таможнею. ОСОБА_4 також звільнена від додаткового стягнення та постанова суду має законну силу. Окрім того, ніщо не дозволяє припустити, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність - легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків, тощо.

В судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанції представник митниці також не висловлював припущень щодо незаконності походження валютних цінностей.

Ввезення даної суми в Україну допускається, за умови її декларування митному органу та наявності банківської довідки на підтвердження її походження.

Таким чином єдине протиправне діяння, яке вчинив ОСОБА_2 полягає в ненаданні митному органу відповідної декларації.

Шкода яку потенційно ОСОБА_2 міг завдати державі, була незначною: він не ухилився від сплати мита та інших зборів і не завдав державі іншої шкоди, якби він ввіз гроші не задекларувавши їх. Органи влади лише не отримали б інформацію про те, що ці кошти опинилися на території держави. Таким чином, метою конфіскації є не відшкодування майнової шкоди, завданої державі, оскільки вона не зазнала ніяких збитків внаслідок невнесення заявником відомостей до митної декларації, а його покарати. Однак у цій справі ОСОБА_2 вже зазнав покарання у виді штрафу у розмірі 1700 грн.

За таких обставин, враховуючи практику ЄСПЛ, апеляційний суд приходить до висновку, що застосування конфіскації, в якості додаткового адміністративного стягнення, в даному випадку, є порушенням положень ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, тобто є не пропорційним, оскільки покладає на ОСОБА_2 «індивідуальний надмірний тягар».

Виходячи із смислу ч.3 ст.462 МК України, а також, приймаючи до уваги вищевикладені обставини, вважаю можливим залишити постанову суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 471 МК України, ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника начальника Південної митниці Степанюка О.Р. залишити без задоволення, а постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 07.08.2014 року, якою ОСОБА_2 притягнутого до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст.471 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у розмірі 1700 гривень, без конфіскації вилучених грошових коштів - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Одеської області О.К.Топал