Ухвала суду № 43631706, 08.04.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа №2011/15327/12ц

Провадження №22ц/790/593/15

Головуючий1інстанції:Лазюк С.В.

Категорія: інші Доповідач: Гуцал Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Гуцал Л.В.,

суддів -Коростійової В.І., Крилової Т.Г.,

за участю секретаря - Литвин О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємця Івана Олександровича на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 13 листопада 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємця Івана Олександровича, третя особа - арбітражний керуючий Оскаленко Дмитро Петрович, про визнання дій нотаріуса незаконними та про внесення змін до записів в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна,-

встановила:

У вересні 2012 року публічне акціонерне товариство «Марфін Банк» (далі - ПАТ «Марфін Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємця І.О. про визнання дій нотаріуса незаконними та про внесення змін до записів в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Позивач просив визнати дії приватного нотаріуса Ємця І.О. незаконними, визнати нечинними зміни до записів у Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек від 27 травня 2011 року та відновити записи щодо обтяження іпотекою квартири АДРЕСА_1.

Посилався на те, що 04 серпня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк», правонаступником якого є ПАТ «Марфін Банк», та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір. У той же день на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором позичальник передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Договір іпотеки було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погребняк Н.В. та зареєстровано в реєстрі №1181, реєстратором - приватним нотаріусом Погребняк Н.В. за заявою іпотекодержателя був внесений запис №7682440 до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна.

При ознайомленні з листом арбітражного керуючого Оскаленка Д.П. від 31 травня 2011 року позивачу стало відомо про те, що 27 травня 2011 року без згоди Банку як іпотекодержателя приватним нотаріусом Ємцем І.О. було вилучено записи про обтяження із Державного реєстру іпотек (реєстрація вилучення запису) та Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна (реєстрація вилучення запису). В якості підстави вилучення обтяження-записів зазначено Постанову господарського суду Харківської області від 03 лютого 2011 року по справі №Б-50/268-10 про визнання фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 банкрутом.

Враховуючи, що кредитний договір було укладено між Банком та фізичною особою ОСОБА_4, а не фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, заборгованість позивачальником не погашена, законність Постанови господарського суду Харківської області від 03 лютого 2011 року оскаржувалась Банком в апеляційному порядку, приватним нотаріусом Ємцем І.О. було порушено положення Законів України «Про іпотеку» та «Про нотаріат», безпідставно вилучено записи про заборону віджуження іпотечної квартири, що свідчить про незаконність дій останнього.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 16 грудня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 липня 2014 року частково задоволено касаційну скаргу ПАТ «Марфін Банк» - рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 16 грудня 2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2014 року позов задоволено - визнано дії приватного нотаріуса Харківського міського нотаіального округу Ємця І.О. незаконними; визнано зміни до записів №7682360 з контрольною сумою ГЗВ 6АА6344 від 04 серпня 2008 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, №7682440 з контрольною сумою АЗБЕ5Е3Г25 від 04 серпня 2008 року в Державному реєстрі іпотек, внесені 27 травня 2011 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О. нечинними; визнано чинними записи №7682360 з контрольною сумою ГЗВ 6АА6344 від 04 серпня 2008 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та №7682440 з контрольною сумою АЗБЕ5Е3Г25 від 04 серпня 2008 року в Державному реєстрі іпотек, вилучені 27 травня 2011 року, з часу їх вилучення.

В апеляційних скаргах ОСОБА_2 та приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О., посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

ПАТ «Марфін Банк» подано письмові заперечення на апеляційні скарги (т.2 а.с.147-158).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст.303 ЦПК України, судова колегія вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити частково з таких підстав.

Судовим розглядом встановлено та визнається сторонами, що 04 серпня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк», правонаступником якого є ПАТ «Марфін Банк», та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, на забезпечення виконання зобов'язань за яким позичальник передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

Того ж дня у зв'язку з посвідченням іпотечного договору приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погребняк Н.В. були внесені записи до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо обтяження квартири АДРЕСА_1 іпотекою (т.1 а.с.17).

Постановою господарського суду Харківської області від 3 лютого 2011 року фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, скасовано арешти, накладені на майно боржника (в тому числі податкову заставу) і інші обмеження щодо розпорядження майном боржника. У постанові зазначено, що активи боржника складаються із квартири АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 21-24).

27 травня 2011 року приватним нотаріусом Ємцем І.О. на підставі вищевказаної Постанови господарського суду вилучено із Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (реєстрація вилучення запису) запис №7682360 з контрольною сумою ГЗВ 6АА6344 та з Державного реєстру іпотек (реєстрація вилучення запису) вилучено запис №7682440 з контрольною сумою АЗБЕ5Е3Г25 щодо обтяження іпотекою квартири АДРЕСА_1 (т.1 а.с.56,58).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності порушення нотаріусом Ємцем І.О. при вилученні записів з реєстру заборон та реєстру іпотек (реєстрація вилучення запису), зокрема, вимог п.253 розділу 26 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами Укрпаїни, ст.5 Закону України «Про нотаріат» та вважав, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 17 КАС України до юрисдикції адміністративних судів відносяться спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції в сфері управління, у тому числі, делегованих повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом ст. 9 Закону № 1952-IV державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються (делегуються) функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону № 1952-IV дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду.

Під такими діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410 «Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек», а також наказу Міністерства юстиції України від 09 червня 1999 року № 31/5 «Про затвердження Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 червня 1999 року за № 364/3657, що були чинними станом на 27 травня 2011 року, державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви та приватні нотаріуси визначені реєстраторами Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Реєстратори приймають заяви про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна від державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, які не є реєстраторами, судів, слідчих органів та інших осіб, визначених цим Положенням; уносять та вилучають записи до (з) реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна; отримують (видають) витяги з реєстру заборон. Реєстратори також уносять та вилучають до (з) реєстру заборон відомості про тимчасові застереження щодо нерухомого майна.

Матеріали справи свідчать, що позов було пред'явлено, зокрема, до приватного нотаріуса, який у даних правовідносинах виступає як спеціальний суб'єкт - державний реєстратор, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

При вирішенні в порядку цивільного судочинства спору в частині позовних вимог до приватного нотаріуса Ємця І.О., суд на вказані норми матеріального права уваги не звернув та не врахував, що приватний нотаріус у даних правовідносинах діяв, як реєстратор, про що прямо зазначено у Витягах (т.1 а.с.18,20).

Цей спір є публічно-правовими та належить до юрисдикції адміністративного суду.

Про це йдеться і у п. п.8 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» від 20 травня 2014 №8, а також в Узагальненні судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні (п.4) (Постанова №2 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року).

Ураховуючи те, що судом першої інстанції були допущені порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, судове рішення в частині позовних вимог до приватного нотаріуса Ємця І.О. підлягає скасуванню із закриттям в цій частині провадження у справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 310 ЦПК України.

У суді апеляційної інстанції приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О. заявив клопотання про закриття провадження у справі з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України, яке з огляду на зазначене вище, є обгрунтованим в частині, що стосується позовних вимог до нього (т.2 а.с.248-250).

Керуючись п.1 ч.1 ст. 205,п.4 ч.1 ст.307, ч.1 ст.310 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємця Івана Олександровича задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 13 листопада 2014 року в частині позовних вимог до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємця Івана Олександровича скасувати і провадження у справі в цій частині закрити.

Ухваланабирає законної сили від дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий

Судді