Рішення № 43631713, 07.04.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/3088/15 Головуючий 1 інст. - Мішуровська С.Т.

Справа № 629/4955/14-ц Доповідач - Хорошевський О.М.

Категорія: договірні

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого, судді - Хорошевського О.М.,

суддів: Івах А.П., Пшенічної Л.В.

за участю секретаря - Пуль С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит»

на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 лютого 2015 року за по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» про стягнення вкладу, 3% річних та інфляційних витрат, -

встановила:

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом після уточнення якого просив стягнути з ПАТ «Банк Фінанси та Кредит»: вклад у розмірі 31000,00 грн.; проценти за вкладом за період з 31.12.2013 року до 19.11.2014 року у розмірі 5304,27 грн.; 3% річних у сумі 593,67 грн.; інфляційні витрати в сумі 4805,00 грн.; витрати пов'язані з консультаційно-технічним забезпеченням справи та судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30 грудня 2013 року між сторонами було укладено договір-заяву № 300131/5600/3-13 про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші» за яким позивачем було розміщено у відповідача вклад з нарахуванням 24% річних.

За умовами зазначеного договору після закінчення строку вкладу, вклад повертається вкладникові, строк розміщення вкладу не може бути продовжений сторонами.

Після закінчення строку дії договору позивач неодноразово усно та письмово звертався до відповідача з проханням повернути належні йому гроші, але суму вкладу та проценти по ньому не отримав.

Посилаючись на ст.ст. 1061 та 625 ЦК України просив стягнути з відповідача проценти за договором вкладу, 3% річних, за несвоєчасне виконання зобов'язання та інфляційні витрати.

Проценти за договором розраховані позивачем наступним чином: 31000 х 24% / 365х324=6604,27 грн.

Проценти нараховані за 324 дні виходячи з процентної ставки 24% на рік з суми вкладу 31000,00 грн.

Зазначивши, що фактично ним отримані проценти в сумі 1300,00 грн. ОСОБА_2 просив стягнути з відповідача процентів у розмірі 6604,27 -1300,00 = 5304,27 грн.

3% річних нараховані за період з 31.03.2014 року до 19.11.2014 року, тобто за 233 дні виходячи з суми вкладу 31000,00 грн. за формулою: 31000,00 х 3% / 365 х 233 = 593,67 грн.

Визначаючи розмір інфляційних витрат позивач зазначив, що індекс інфляції у період з квітня до жовтня 2014 року склав 115,4%: 31000 х 115,4% - 31000 = 4805,00 грн.

Крім того, позивач просив стягнути на його користь витрати, понесені у зв'язку з виготовленням звіту спеціалістом-податковим консультантом ОСОБА_3 у сумі 1500,00 грн.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 лютого 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_2 вклад в сумі 31000,00 грн., проценти за період з 31.12.2013 року до 19.11.2014 року в сумі 5304,27 грн., 3% річних у сумі 593,67 грн., інфляційні витрати в сумі 4805,00 грн., витрати на правову допомогу в сумі 2500,00 грн. та судовий збір в сумі 442,03 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не визнаних відповідачем та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення процентів понад визнаний відповідачем розмір, 3% річних, суми інфляційних витрат та витрат на правову допомогу у повному обсязі.

Скарга містить посилання на те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права щодо нарахування відсотків за період після закінчення строку дії договору, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Так позивачем не надано доказів його звернення до банку за отриманням вкладу на умовах, передбачених договором, тобто вкладу на вимогу.

Згідно Основних умов залучення банківських вкладів ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» та Тарифів Комісійних винагород відповідача, за таких обставин розмір процентної ставки за вкладом становить 0,0001% річних за період, що перевищує строк дії договору.

За період з 30.12.2013 року до 30.03.2014 року сума процентів склала 1814,14 грн., а за період з 31.03.2014 року до 05.02.2015 року 0,03 грн., а загалом - 1814,17 грн.

Фактично позивачем отримано за час дії договору 1223,01 грн. процентів. Комісія за рахунково-касове обслуговування позивача склала 500,00 грн. На думку відповідача підлягає стягненню на користь позивача загальна сума 31091,16 грн.

Правила ст. 625 ЦК України не можуть бути застосовані оскільки прострочення грошового зобов'язання відповідачем допущено не було.

Позивачем не доведені витрати на правову допомогу, розрахунку кількості часу витраченого особою, яка надавала позивачу правову допомогу матеріали справи не містять.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні з таких підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач після закінчення строку дії договору коштів позивачу не повернув, продовжував користуватись коштами у розмірі 31000,00 грн. Застосувавши положення ст. 1061 ЦК України суд задовольнив позовні вимоги про стягнення відсотків за період до 19.11.2014 року, з урахуванням суми отриманих позивачем.

Суд погодився з підставністю та розрахунком розміру відповідальності за порушення грошового зобов'язання, передбаченого ст. 625 ЦК України та визнав обґрунтованим вимоги про відшкодування 1500,00 грн. витрачених позивачем на отримання висновків спеціаліста.

Судом вирішено питання про розподіл судових витрат.

Однак повністю з таким висновком погодитись не можна.

З договору - заяви банківського строкового вкладу (депозит) від 30.12.2013 року, укладеного між сторонами вбачається, що він укладений на строк з 30.12.2013 року до 30.03.2014 року (а.с. 8).

Договір складається з цього договору - заяви та Основних умов.

Згідно п. 7 договору - заяви строк розміщення вкладу не може бути продовжений сторонами.

Пунктом 6 договору - заяви визначено, що після закінчення строку вкладу, вклад повертається вкладнику в порядку , строки та на умовах, передбачених положеннями п. 5.1 Основних умов.

Розглянувши справу суд першої інстанції не визначив, який саме порядок повернення вкладу був обумовлений сторонами.

Наданий суду першої інстанції Додаток № 1 до Наказу № 630-о від 08.08.2013 року «Основні умови залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у Публічному акціонерному товаристві «Банк Фінанси та Кредит»» з наступними змінами, не може бути належним доказом того, що сторони домовились про саме такі умови договору, оскільки зазначений документ наданий у редакції яка діяла з 11 серпня 2014 року (.а.с. 88-90).

Редакція «Основних умов», яка б діяла на час укладення договору між сторонами суду надано не було.

Враховуючи, що до суду апеляційної інстанції сторони не з'явились, встановити порядок отримання вкладником вкладу після закінчення строку дії договору не можливо і під час апеляційного розгляду справи.

Проте надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог судова колегія виходить з того, що ініціатива з отримання вкладу після закінчення строку дії договору належить вкладнику.

За умовами договору - заяви від 30.12.2013 року ОСОБА_2 було відкрито рахунок для отримання відсотків. З пояснень представника банку, які позивачем не спростовані, у разі закінчення строку дії договору банківського вкладу вкладник може отримати вклад готівкою у касі банку або шляхом перерахування цих коштів на рахунок.

Доказів того, що у період з 30 березня до 06 травня 2014 року ОСОБА_2звертався до відділення відповідача, з яким було укладено договір не надано.

06 травня 2014 року набула чинності Постанова Правління Національного банку України № 260 припинено діяльність відокремлених підрозділів розташованих на території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя.

Перелік банків України, який є додатком до зазначеної Постанови, містить і ПАТ «Банк Фінанси та Кредит».

Таким чином з 06.05.2014 року відповідач не міг видати позивачу вклад через відділення № 7 м. Севастополь, з яким укладено договір.

Відповіддю від 07.07.2014 року позивачу було роз'яснено порядок отримання вкладу у зв'язку з припиненням діяльності відділення у м. Севастополь (а.с. 13).

Однак дій, спрямованих на отримання вкладу позивач не здійснив.

За вказаних обставин судова колегія вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума вкладу та відсотків за період з 30.12.2013 року до 30.03.2014 року, оскільки самим позивачем не було вчинено дії з отримання вкладу після закінчення строку дії договору.

Позивачем було відкрито у банку - відповідачеві депозит у сумі 31000,00 грн.

Сторони не заперечували, що за період з 30.12.2013 року до 30.03.2014 року підлягає виплаті позивачу відсотків на загальну суму 1814,14 грн.

За цей період фактично отримано позивачем відсотків за договором вкладу на суму 1223,01 грн., що підтверджується випискою з його особистого рахунку і не заперечувалось сторонами (а.с. 84).

Таким чином на користь позивача підлягають стягненню відсотки за договором вкладу: 1814,17-1223,01 = 591,16 грн.

Доводи відповідача про те, що банком нараховано комісію за розрахунково-касове обслуговування позивача не можуть бути взяті до уваги, оскільки спір між сторонами вирішується у судовому порядку, а такі вимоги до суду не заявлялись. Такі заперечення проти позову ОСОБА_2 судом першої інстанції не досліджувались, а тому і суд апеляційної інстанції не може надати їм оцінки.

З огляду на те, що позивач не виявив зацікавленості в отриманні суми вкладу від відповідача судова колегія не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків передбачених ст. 625 ЦК України.

Будь-яких доказів того, що позивачем сплачена за надання йому правової допомоги грошова сума матеріали справи не містять, а тому висновок суду першої інстанції про стягнення на його користь цієї суми не можна вважати обгрунтованими.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п.п 1,3 ч. 1 ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -

вирішила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 лютого 2015 року змінити стягнувши з публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_2 проценти за період з 31.12.2013 року до 30.03.2014 року у розмірі 591,16 грн.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за договором банківського вкладу за період з 31.03.2014 року до 19.11.2014 року, стягнення 3% річних, інфляційних витрат та витрат на правову допомогу відмовити.

В частині стягнення суми вкладу та судового збору рішення залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді: