Постанова № 43613130, 16.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/49/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А. М.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Кравчук М. В.

представника позивача Млечка І. В., представника відповідача Білоуса В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" до Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Корсунь-Шевченківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2014 р. № 0001712200.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 р. позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні 16.04.2015 р. Корсунь-Шевченківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Черкаській області замінено правонаступником: Корсунь-Шевченківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Черкаській області.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Промбудмеханізація» та ТОВ «Маркетінгстар ЛТД» за серпень-вересень 2014 року.

Перевіркою виявлено порушення позивачем вимог п.44.1. ст.44, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 та пунктів 201.1, 201.6, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит, який було включено до декларацій з ПДВ за серпень 2014 року, в сумі 1166679,07 грн. та за вересень 2014 року в сумі 751040,01 грн.

За результатами перевірки складено акт від 03.12.2014 р. № 136/22-00/33757711, з якого вбачається, що до вказаних висновків відповідач дійшов з огляду на ознаки, що реально правочини між позивачем та вказаними контрагентами не відбувалися. На підставі цього акту відповідач прийняв оскаржуване ППР від 23.12.2014 р. № 0001712200, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 2876579,00 грн. (1917719,00 грн. - основний платіж, 958860,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Надаючи оцінку спірним господарським операціям суд першої інстанції обмежився аналізом окремих первинних бухгалтерських документів, складених за такими операціями, виявивши певні дефекти змісту та форми, та дійшов висновку про їх нереальність.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Так вирішуючи питання про правомірність прийняття судом першої інстанції рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог по взаємовідносинам з ТОВ «Маркетінгстар ЛТД», колегія суддів встановила наступне.

В матеріалах справи міститься договір щодо поставки нафтопродуктів з ТОВ «Маркетінгстар ЛТД» від 14.08.2014 р. № 10 (а. с. 149 - 152 Т. 1).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаний договір є досить гнучким за своїми умовами, натомість, це жодним чином не свідчить про те, що він не може слугувати для сторін гарантом виконання взятих на себе зобов'язань.

Більше того, колегія суддів категорично не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний договір не є укладеним, зважаючи на те, що, на переконання суду апеляційної інстанції, відповідачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено відсутність при укладенні вказаного договору волевиявлення його сторін.

Так колегією суддів встановлено відсутність у вказаному договорі конкретних умов щодо: характеристик товару (нафтопродукти), кількості, асортименту, ціни, умови поставки та оплати (визначається в накладних документах), оплати (передплата чи відстрочення платежу), умови поставки (EXW чи FCA, чи CPT) тощо.

Однак, з даного приводу колегія суддів зауважує, що у п. 4.3 договору вказано, що покупець зобов'язаний прийняти товар у кількості, асортименті і за ціною, визначеною у погодженій сторонами заявці або додатковій угоді.

На стадії апеляційного провадження до суду апеляційної інстанції надійшли письмові пояснення позивача з доданими заявками на поставку нафтопродуктів.

Так в матеріалах справи наявні наступні заявки: заявка № 1 від 14.08.2014 року; заявка № 2 від 15.08.2014 року; заявка № 3 від 16.08.2014 року; заявка № 4 від 18.08.2014 року; заявка №5 від 19.08.2014 року; заявка № 6 від 20.08.2014 року; заявка № 7 від 21.08.2014 року; заявка № 8 від 22.08.2014 року; заявка № 9 від 23.08.2014 року; заявка № 10 від 25.08.2014 року; заявка № 11 від 25.08.2014 року; заявка № 12 від 26.08.2014 року; заявка № 13 від 27.08.2014 року; заявка № 14 від 29.08.2014 року, заявка № 15 від 29.08.2014 року (а. с. 41 - 55 Т. 3).

Також в матеріалах справи наявні ТТН (а. с. 164 - 178 Т. 1), автоперевізником за якими є ПП «ТАУ - Поділля», що знаходиться в м. Вінниця, одним з видів діяльності якого за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та ФОП є допоміжне обслуговування наземного транспорту, що відповідає класу 52.21 та включає в себе діяльність, пов'язану із перевезенням пасажирів, тварин або вантажів наземним транспортом.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що основним видом діяльності ПП «ТАУ - Поділля» є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, що свідчить про наявність у такого контрагента можливості та кваліфікації по перевезенню нафтопродуктів.

В матеріалах справи наявний договір про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом № 11/07-14 від 11.07.2014 р., укладений між ПП «ТАУ - Поділля» та ТОВ «Маркетінгстар ЛТД», в п. 1.1. якого міститься вид вантажу, що підлягає перевезенню: нафтопродукти (а. с. 56 Т. 3).

Також в матеріалах справи містяться видаткові накладні та податкові накладні (а. с. 153 - 162 Т. 1), що датовані 29.08.2014 р., сертифікати відповідності, зареєстрований в реєстрі за № UA1.185.0229624-13 (а. с. 227 Т. 2), за № UA1.173.0235981-13 (а. с. 191 Т. 2) та № UA 1.145.0004158-14 (а. с. 192 Т. 2).

Відсутність в матеріалах справи копії журналу реєстрації довіреностей обґрунтовується виключенням бланків доручень на видачу майна (довіреностей на одержання цінностей) з номенклатури бланків цінних паперів і документів суворого обліку Постановою КМ України від 17.04.2008 р. № 381.

Крім того, у відповідності до акту перевірки (а. с. 29 Т. 1) відповідачем було зазначено, що згідно АІС «Податковий блок» та на підставі довідки про результати зустрічної звірки ТОВ «Маркетінгстар ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень 2014 року встановлено, що придбання імпортного дизельного палива, реалізованого на адресу ТОВ «ЕДБ» не відбувалось, що свідчить про маніпулювання податкових накладних з метою отримання податкової вигоди.

Натомість, постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2014 року у справі № 810/6055/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015 р., визнано протиправними дії Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області по проведенню зустрічної звірки ТОВ «Маркетінгстар ЛТД», за результатами якої складено довідку від 30 вересня 2014 року №154/22-00/39247427; визнано протиправними дії Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області по внесенню змін до інформаційної бази даних «Податковий блок» на підставі довідки від 30 вересня 2014 року №154/22-00/39247427 про результати зустрічної звірки ТОВ «Маркетінгстар ЛТД» за серпень 2014 року; зобов'язано Вишгородську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Київській області відновити в інформаційній базі даних «Податковий блок» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань, які ТОВ «Маркетінгстар ЛТД» включило до податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень 2014 року.

Вказані доводи містяться у апеляційній скарзі позивача і приймаються колегією суддів в якості належних, з огляду на те, що судами адміністративної юрисдикції було встановлено факт невідповідності даних бази «Податковий блок» дійсним податковим зобов'язанням (які випливають з господарських зобов'язань) ТОВ «Маркетінгстар ЛТД».

Аналогічні обставини колегією суддів було встановлено щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Промбудмеханізація».

Так в матеріалах справи наявний договір від 01.08.2014 р. № 01/08-1 щодо поставки паливо-мастильних матеріалів (а. с. 50 - 51 Т. 1).

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору вартість, вид, асортимент, кількість товару визначаються на підставі замовлень.

В матеріалах справи наявні: заявка № 1 від 01.08.2014 року; заявка № 2 від 02.08.2014 року; заявка № 3 від 03.08.2014 року; заявка № 4 від 04.08.2014 року; заявка № 5 від 05.08.2014 року; заявка № 6 від 06.08.2014 року; заявка № 7 від 07.08.2014 року; заявка № 8 від 08.08.2014 року; заявка № 9 від 09.08.2014 року; заявка № 10 від 10.08.2014 року; заявка № 11 від 11.08.2014 року; заявка № 12 від 12.08.2014 року; заявка № 13 від 13.08.2014 року; заявка № 14 від 14.08.2014 року, заявка № 15 від 15.08.2014 року: заявка № 16 від 16.08.2014 року; заявка № 17 від 17.08.2014 року; заявка № 18 від 18.08.2014 року; заявка № 19 від 19.08.2014 року; заявка № 20 від 20.08.2014 року; заявка № 21 від 21.08.2014 року; заявка № 22 від 22.08.2014 року; заявка № 23 від 23.08.2014 року; заявка № 24 від 25.08.2014 року; заявка № 25 від 26.08.2014 року; заявка № 26 від 27.08.2014 року; заявка № 27 від 28.08.2014 року; заявка № 28 від 29.08.2014 року (а. с. 11 - 38 Т. 3).

Доставка товару здійснювалась само вивозом.

В матеріалах справи також наявна копія забірної відомості на ПММ (а. с. 56 - 57 Т. 1), ТТН (а. с. 58 - 148 Т. 1).

Стосовно доводів відповідача про відсутність доказів оплати позивачем вартості ПММ на користь ТОВ «Промбудмеханізація», колегією суддів було встановлено, що ТОВ «Промбудмеханізація» виконувало на користь позивача роботи по виготовленню асфальтобетону, що підтверджується матеріалами справи.

В свою чергу, з доводів позивача випливає, що ним та контрагентом обрано спосіб оплати робіт та товарів шляхом взаємозаліку.

На підтвердження проведеної оплати позивачем надано акт звіряння взаємних розрахунків за період: 2014 р. (а. с. 69 Т. 2), а тому доводи акту перевірки відповідача не відповідають обставинам справи, які, як вбачається з самого акту, під час перевірки не досліджувались.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції щодо того, що порядок поводження з нафтопродуктами, врегульовано Інструкцією з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 4 червня 2007 року №271/121 та Інструкцією про порядок прийняття, транспортування, збереження, відпуску й обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 02.04.1998 р. № 81/38/101/235/122.

Незважаючи на це, судом першої інстанції не було враховано, що предметом перевірки позивача було встановлення відсутності факту поставки товару, а не сумлінність трьох суб'єктів господарювання дотримання інструкцій при зливанні ПММ.

Більше того, суд першої інстанції в описовій частині рішення встановив, що основна сума донарахувань ПДВ відповідає розміру податкового кредиту позивача за серпень-вересень 2014 року згідно із зареєстрованими в Єдиному реєстрі податковими накладними ТОВ «Промбудмеханізація» від 29.08.2014 р. № 2 на суму ПДВ - 1166679,07 грн. та ТОВ «Маркетінгстар ЛТД» від 29.08.2014 р.: № 1 на суму ПДВ - 150295,50 грн.; № 2 на суму ПДВ - 150246,90 грн.; № 3 на суму ПДВ - 150125,40 грн.; № 4 на суму ПДВ - 150149,70 грн.; № 5 на суму ПДВ - 150222,60 грн., однак, не обґрунтував наявність зв'язку між двома складовими: реєстрацією контрагентами позивача своїх податкових накладних, їх підписуванням та видачею на користь позивача; реальністю господарських відносин.

Також в матеріалах справи наявна копія журналу обліку надходження нафти і нафтопродуктів, який містить наступні реквізити: дату відвантаження, вид документу на перевезення вантажу (забірна відомість або ТТН), номер та марку автомобіля для перевезення, дату подачі під вивантаження, густину нафти або нафтопродукту, масу нафти або нафтопродукту, час початку та завершення зливання при прийнятті нафтопродукту, густину та масу нафтопродукту під час зливання та підпис матеріально відповідальної особи (а. с. 59 - 63 Т. 3).

Матеріали справи містять оборотну відомість, що відображає бухгалтерське переміщення товару у позивача (а. с. 64 - 65 Т. 3).

Також 16.04.2015 р. позивачем надано суду апеляційної інстанції подорожні листи вантажних автомобілів (а. с. 82 - 137 Т .3).

В ухвалі ВАС України від 11.03.2015 р., направляючи справу № 826/9114/14 на новий розгляд до суду першої інстанції, суд касаційної інстанції зазначив, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Зважаючи на таку позицію, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні даної справи були зроблені передчасні висновки щодо відсутності певних первинних документів по спірним операціям з зазначеними контрагентами.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частини четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини четверта, п'ята зазначеної статті).

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на те, що відповідач правомірності винесеного ППР не довів, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом приймаються в якості належних.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення частково не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його часткового скасування.

Також колегія суддів приходить до висновку про необхідність повернення частини судових витрат, понесених позивачем за подання позову та апеляційної скарги у даній справі пропорційно задоволеним вимогам у порядку ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" до Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 р. скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0001712200 від 23.12.2014 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетично-дорожнє будівництво" (ЄДРПОУ: 33757711) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2923 грн. 20 коп. (дві тисячі дев'ятсот двадцять три гривні 20 копійки).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська (Повний текст постанови виготовлено 16.04.2015 р.)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: