Рішення № 43605768, 08.04.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3799/15 Справа № 200/2938/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шевцова Т. В. Доповідач - Котушенко С.П.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2015 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого Котушенко С.П.

суддів Петренко І.О., Романюк М.М.

при секретарі Порубай М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 21 березня 2014 року за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Верба Віталій Миколайович про визнання договору іпотеки недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Банк Кредит Дніпро» про визнання договору іпотеки недійсним. Позивач вказувала на те, що 06 жовтня 2006 року між нею та ЗАТ КБ «Кредит-Дніпро», правонаступником якого є ПАТ «Банк Кредит Дніпро», було укладено договір іпотеки №061006-USD-ІП, предметом якого стала квартира АДРЕСА_1. В той же день нотаріусом була накладена заборона відчуження заставного майна до припинення строку дії договору іпотеки. Договір іпотеки укладено в якості забезпечення виконання нею зобов'язань за договором про надання кредитної лінії №061006-USD від 06 жовтня 2006 року.

Посилаючись на відсутність у неї необхідного обсягу цивільної правоздатності на момент укладання договору іпотеки, оскільки її право власності на квартиру не було зареєстровано, а також на наявність малолітньої дитини, зареєстрованої в зазначеній квартирі при відсутності дозволу органу опіки та піклування на укладення договору іпотеки, позивач просила визнати недійсним вказаний договір іпотеки; зняти заборону відчуження квартири; припинити іпотеку за №374127 в Державному реєстрі іпотек, накладену на вказану квартиру за спірним договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Вербою В.М.

Також позивач просила припинити іпотеку за №2605519 в Державному реєстрі іпотек, накладену на вказану квартиру на підставі договору іпотеки №150104-USD-ІП від 19 лютого 2004 року укладеного між ОСОБА_5 та ПАТ «Банк Кредит Дніпро», посилаючись на те, що при запиті інформації у територіальному підрозділі Державної реєстраційної служби України в Дніпропетровському регіоні їй стало відомо про наявність в Державному реєстрі іпотек запису про обтяження вказаної квартири в 2005 році, накладеного приватним нотаріусом Кохан Г.Л.

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 21 березня 2014 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Банк Кредит Дніпро» ставить питання про скасування рішення, як постановленого з порушенням норм матеріального і процесуального права та про ухвалення нового рішення.

Вивчивши доводи скарги, перевіривши їх матеріалами справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Зі справи вбачається, що 06 жовтня 2006 року між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ «Кредит-Дніпро» було укладено договір про надання кредитної лінії №061006-USD з лімітом кредитування в сумі 200 000 доларів США на придбання нерухомості (а.с.30-35). Додатковими угодами неодноразово вносилися зміни в зазначений договір щодо розміру ліміту кредитування, плати за користування кредитом та іншого (а.с.36-40).

В той же день між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (а.с.41).

В якості забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання кредитної лінії, 06 жовтня 2006 року між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ «Кредит-Дніпро» було укладено договір іпотеки №061006-USD-ІП, предметом якого стала вищезазначена квартира (а.с.25-27). Додатковими угодами сторони також неодноразово вносили зміни в договір іпотеки (а.с.28-29).

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 умов кредитного договору 02 березня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Терещенко Н.С. було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки, а рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 02 березня 2010 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 572 148,13 грн.

Під час примусового виконання зазначених судового рішення та виконавчого напису, предмет іпотеки виставлявся на прилюдні торги, які визнані такими, що не відбулися, банк скористався своїм правом на придбання предмета іпотеки.

На підставі свідоцтва про право власності, виданого 28 квітня 2012 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч О.М., квартира АДРЕСА_1 належить ПАТ «Банк Кредит Дніпро» (а.с.100-101).

Розглядаючи справу, суд встановив, що на час укладення оспореного договору іпотеки право користування вказаною квартирою мали діти, але дійшов до висновку, що до спірних правовідносин Закон України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», який вимагає попередньої згоди органу опіки і піклування для вчинення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, права користування якими мають діти, не може бути застосовано, а тому вважав за необхідне відмовити у задоволенні даної частини позову з цих підстав.

В зазначеній частині рішення не оскаржується і у відповідності зі ст.303 ЦПК України не переглядається.

Задовольняючи позов в частині визнання договору іпотеки недійсним, суд виходив з того, що на момент укладення договору іпотеки позивач не мала документів, які підтверджували її право власності на квартиру, що є предметом іпотеки, оскільки її право власності на квартиру було зареєстровано лише 29 листопада 2006 року.

Погодитися з таким висновком суду не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.

За правилами ч.5 ст.18 Закону України «Про іпотеку» у разі якщо іпотекою забезпечується повернення позики, кредиту для придбання нерухомого майна, яке передається в іпотеку, договір купівлі-продажу цього нерухомого майна та іпотечний договір можуть укладатися одночасно.

Частиною 1 ст.210 ЦК України встановлено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (ч. 4 ст.334 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з ч.ч.5, 6 ст.5 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є нерухомість, що належить третім особам та стане власністю іпотекодавця після укладення такого договору, посвідчується нотаріусом до моменту оформлення права власності іпотекодавця на нерухомість.

Задовольняючи позов суд не врахував того, що в якості забезпечення виконання позивачем своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, 06 жовтня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір, за яким в іпотеку була передана квартира придбана позивачем за кредитні кошти.

Договір іпотеки та договір купівлі-продажу був посвідчений одним і тим самим нотаріусом 06 жовтня 2006 року, тобто після укладення договору купівлі-продажу квартири у нотаріуса були в наявності усі необхідні документи. Нотаріусом було зроблено витяг з Державного реєстру правочинів та на підставі поданих документів було здійснено посвідчення договору іпотеки.

Згідно із ст.3 Закону України «Про іпотеку» іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобовязання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Отже, договір іпотеки є похідним договором від договору кредиту, який в свою чергу є похідним від договору купівлі-продажу квартири, посвідченого нотаріально, питання дійсності якого не оспорювалось.

Оскільки передбачених законом підстав для визнання недійсним договору іпотеки по справі не встановлено, то підстав для задоволення позову в частині визнання договору іпотеки недійсним, зняття заборони відчуження квартири та припинення вказаної іпотеки у суду не було.

Ухвалюючи рішення про припинення іпотеки за №2605519 накладеної на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки №150104-USD-ІП від 19 лютого 2004 року укладеного між ОСОБА_5 та ПАТ «Банк Кредит Дніпро», суд дійшов передчасного висновку про задоволення позову ОСОБА_3 в цій частині, не з'ясувавши які права останньої порушено зазначеною іпотекою, в той час як особи, чиїх прав безпосередньо стосується ця іпотека, за вирішенням даного питання у встановленому порядку не зверталися.

Враховуючи те, що суд не взяв до уваги наведені обставини, висновки суду суперечать матеріалам справи, постановлене судове рішення, в частині задоволення позовних вимог, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» задовольнити.

Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 21 березня 2014 року скасувати. В задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Котушенко С.П.

Судді Петренко І.О.

Романюк М.М.