Ухвала суду № 43580247, 08.04.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/1804/14-ц Головуючий у І інстанції Литвиненко О.Л.Провадження № 22-ц/780/967/15 Доповідач у 2 інстанції Голуб С. А.Категорія 26 08.04.2015

УХВАЛА

Іменем України

08 квітня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Голуб С.А.,

суддів Данілова О.М., Таргоній Д.О.,

за участі секретаря Черепинець А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 22 грудня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Український бізнес банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2014 року ПАТ «Український бізнес банк» звернулося до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 22 січня 2014 року між сторонами було укладено кредитний договір № КАВБКФ/1020395.1 на придбання транспортного засобу, згідно умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу в тимчасове користування кредит в розмірі 75880 грн., з кінцевим строком виконання до 22 січня 2019 року.

Процентна ставка за користування кредитом становить 19 % річних.

Позивач належним чином виконав зобов'язання за кредитним договором, однак відповідачем було порушено виконання зобов'язань, що передбачені вказаним договором. У зв'язку з чим, у нього станом на 29 жовтня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 83222 грн. 53 коп., з яких:

- 74244,53 грн. - заборгованість за кредитом;

- 8480, 18 грн. - заборгованість за відсотками;

- 497, 82 грн. - сума штрафних санкцій.

Відповідачу неодноразово, а саме 04 червня 2014 року, 20 серпня 2014 року та 01 жовтня 2014 року, надсилалися вимоги про дострокове повернення кредитних коштів, однак відповідачем ці вимоги були проігноровані.

На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 83222,53 грн.

Пізніше позивачем було подано до суду уточнення до позовних вимог, у зв'язку з тим, що відповідачем було частково сплачено заборгованість за кредитним договором було зменшено розмір загальної заборгованості, а тому просив суд стягнути з відповідача 82722 грн. 53 коп.

Рішенням Баришівського районний суду Київської області від 22 грудня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з відповідача заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 69266, 31 грн., заборгованість за простроченою сумою боргу в розмірі 4978,22 грн., поточну заборгованість за відсотками в розмірі 1195,50 грн., прострочену заборгованість за відсотками в розмірі 6784,68 грн., суму штрафних санкцій в розмірі 497,82 грн., а всього 82722,53 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції, не повною мірою дослідив всі матеріали справи та не надав їм належної правової оцінки.

Зокрема, вимоги банку про необхідність сплати боргу ОСОБА_2 не отримував, а тому підписи, що містяться в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення виконані іншою особою. Крім того, після отримання копії ухвали про відкриття провадження, ОСОБА_2 звернувся до банку із заявою про реструктуризацію зобов'язання за кредитним договором, однак банк не відреагував на таку заяву.

Також зазначає, що судом першої інстанції не враховано обставини, а саме тривала хвороба, які протягом тривалого часу перешкоджали вчасному виконанню зобов'язань по сплаті коштів за користування кредитом.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та прокурора, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.01.2014 між ПАТ «Український бізнес банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №КАВБКФ/1020395.1.

За умовами зазначеного кредитного договору ПАТ «Український бізнес банк» надав ОСОБА_2 в тимчасове користування довгостроковий кредит, а ОСОБА_2 зобов'язався повернути кредит, сплатити комісії банку і проценти за користування кредитом в порядку і на умовах, встановлених даним кредитним договором.

Сума кредиту, що надається, становить 75880 гривень 00 копійок, строком погашення до 22.01.2019. Кредит був наданий на придбання автомобіля з пробігом.

Процентна ставка за користування кредитом становить 19 % річних. Проценти нараховуються за кожний календарний день за методом «факт/факт», тобто для розрахунку використовується фактична кількість днів у році.

Відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує.

Згідно розрахунку погашення заборгованості за користування кредитом (згідно кредитному договору №КАВБКФ/1020395.1 від 22.01.2014 року) станом на 02.12.2014 заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором перед ПАТ «Український бізнес банк» складає 82722 грн. 53 коп., яка складається з: заборгованості за основною сумою боргу розмірі 69266 грн. 31 коп., заборгованості за простроченою сумою боргу в розмірі 4978 грн. 22 коп., поточної заборгованості за відсоткам в розмірі 1195 грн. 50 коп., простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 6784 грн. 68 коп., суми штрафних санкцій в розмірі 497 грн. 82 коп.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором призвели до виникнення заборгованості перед банком, що й було підставою для звернення банку до суду за захистом порушеного права.

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 6.3 укладеного кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового розірвання кредитного договору та/або дострокового погашення та повернення виданих кредитних коштів, сплати процентів, нарахованих за кредитом, комісії, неустойок і збитків у випадку: непогашення процентів та/або щомісячного внеску по кредиту згідно графіка; недотримання умов цього договору.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо неможливості сплачувати кошти на повернення кредиту та відсотків за користування ними, у зв'язку з тривалою хворобою та лікуванням не можуть бути прийняті судом до уваги, так як не спростовують факт не виконання зобов'язань, передбачених кредитним договором.

Питання про реструктуризацію/зміну валюти зобов'язання за кредитним договором здійснюється на розсуд банку та є його правом здійснювати чи не здійснювати реструктуризацію у зв'язку з неможливістю здійснення боржником дій спрямованих на погашення заборгованості.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 22 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді