Ухвала суду № 43575635, 08.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.04.2015р. м. Київ К/800/12245/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.

за участю представників сторін: позивача - Емчик Р.І.,

відповідача-1- Кузьменко О.О.,

відповідача-2 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області та Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30.03.2012 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 р.

у справі № 2а/0370/523/12 (9104/79696/12)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби

та Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області

про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Ойл Груп» (далі - позивач, ТОВ «Вест Ойл Груп») звернулось до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - відповідач-1, Луцька ОДПІ) та Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області (далі - відповідач-2, ГУ ДКС України у Волинській області), в якому просило суд, з урахуванням уточнення позовних вимог, скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 06.10.2011 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 736 080,48 грн. та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у загальному розмірі 1 736 080, 48 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30.03.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 р., адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та частково скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 06.10.2011 р. № 0002122302 на суму 1 736 080, 48 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Вест Ойл Груп» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за червень 2011 року в сумі 1 736 080, 48 грн.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідачі: Луцька ОДПІ та ГУ ДКС України у Волинській області, звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просили скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30.03.2012 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційні скарги відповідачів залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 06.09.2011 р. по 14.09.2011 р., на підставі направлення від 06.09.2011 р. № 002414, відповідно до пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку» та відповідно до наказу від 06.09.2011 р. № 2452 посадовою особою Луцької ОДПІ була проведена документальна виїзна позапланова перевірка ТОВ «Вест Ойл Груп» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2011 року, за результатами якої складено акт від 19.09.2011 р. № 7267/23-3/34524327 та зроблено висновок про непідтвердження відображеного ТОВ «Вест Ойл Груп» у декларації за червень 2011 року бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 1 857 913 грн.; порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за травень 2011 року на 2 350 грн. та завищено від'ємне значення на суму 2 350 грн.; порушення абзацу «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за червень 2011 року на 1 857 913 грн..

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 06.10.2011 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0002122302, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1 857 913 грн.

За результатами адміністративного оскарження позивачем прийнятого Луцькою ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 06.10.2011 р. № 0002122302, рішенням ДПА у Волинській області скарга позивача була залишена без задоволення, а зазначене спірне податкове повідомлення-рішення - без змін.

Як вбачається із акту податкової перевірки, підставами для зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, слугували твердження податкового органу про те, що ТОВ «Вест Ойл Груп» до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за червень 2011 року включено придбання в значних обсягах товарно-матеріальних цінностей та імпорту покрівельних сандвіч-панелей, алюмінієвих та металевих складових конструкційних частин металоконструкцій АЗС, освітлювального обладнання зовнішнього світлового оформлення АЗС, які згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ «Вест Ойл Груп» на початок червня 2011 року в господарській діяльності не використовуються, а обліковуються на рахунках «Виробничі запаси», «Сировина та матеріали», «Будівельні матеріали», «Інші матеріали». Також, ТОВ «Вест Ойл Груп» до бюджетного відшкодування у червні 2011 року включено 335 589 грн. податку на додану вартість із здійснених авансових платежів по інвестиційних договорах, укладених з ТОВ «Нестлі ОЙЛ ЛТД», ТОВ «Добриво», ПП «Центр правових експертиз», ТзОВ «Білочка», ТзОВ «Евольвент», ТзОВ «Укрдонмаш», ТзОВ «Схід Трейд» «ПП «Сиріус ІІІ» по проектуванню, будівництву та введення в експлуатацію автозаправочного комплексу і так як акти приймання-передачі об'єктів відсутні, тому здійснені інвестором - ТОВ «Вест Ойл Груп» інвестиційні внески не мають права враховуватись у бюджетному відшкодування за червень 2011 р.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладених позивачем зі своїми контрагентами правочинів, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Згідно положень статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то, зокрема, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг.

Пунктом 200.5 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що твердження податкового органу про те що не підлягають бюджетному відшкодуванню придбані ТОВ «Вест Ойл Груп» в значних обсягах товарно-матеріальні цінності та імпорт покрівельних сандвіч-панелей, алюмінієвих та металевих складових конструкційних частин металоконструкцій АЗС, освітлювального обладнання зовнішнього світлового оформлення АЗС, які згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ «Вест Ойл Груп» на початок червня 2011 року в господарській діяльності не використовуються, є хибними, оскільки право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того чи почали використовуватися такі товари/послуги та основні фонди в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій на підставі яких сформовано податковий кредит та бюджетне відшкодування підтверджується первинними документами: договорами, специфікаціями до договорів, митними деклараціями. Вказані первинні документи відповідають статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та не мають дефектів форми та змісту, що не заперечувалося відповідачем.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем виконано всі вимоги для декларування податкового кредиту та бюджетного відшкодування, у зв'язку з чим правомірно заявлено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 1 736 080,48 грн., а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 736 080,48 грн. та стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 1 736 080,48 грн. є обґрунтованими.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області та Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30.03.2012 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 р. у справі № 2а/0370/523/12 (9104/79696/12) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко