Ухвала суду № 43575636, 08.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2015 року м. Київ К/800/12212/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Вінницяобленерго»

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2012 р.

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 р.

у справі № 2а/0270/5047/12

за позовом публічного акціонерного товариства «Вінницяобленерго»

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року публічне акціонерне товариство «Вінницяобленерго» (далі - позивач, ПАТ «Вінницяобленерго») звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - відповідач, Вінницька ОДПІ), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.10.2012 р. № 0001941501.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 р., у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2012 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 р. і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПАТ «Вінницяобленерго» та Гніванською міською радою 01.10.2009 р. укладено договори оренди землі б/н, зареєстровані у державному земельному кадастрі, на підставі яких позивач здійснює оплату за користування земельними ділянками.

28.01.2011 р. позивачем було подано до податкового органу звітну податкову декларацію з плати за землю за 2011 рік, а 20.02.2012 р. - за 2012 рік.

У період з 20.09.2012 р. по 24.09.2012 р. посадовою особою Вінницької ОДПІ на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, наказу від 14.09.2012 р. № 2202/15, була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПАТ «Вінницяобленерго» з питань правомірності та повноти сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, земельних ділянок, які знаходяться на території Тиврівського району вінницької області за період 01.01.2011 р. по 31.07.2012 р., за результатами якої складено акт від 01.10.2012 р. № 9/15/00130694 та встановлено порушення позивачем вимог підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності заявленого в податковій декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та/або комунальної власності: 1) Гніванської міської ради: - за 2011 рік на 5 206,03 грн., - за 2012 рік на 3 095,88 грн.; 2) Ворошилівської сільської ради за 2011 рік на 121,60 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.10.2012 р. № 0001941501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у загальному розмірі 8 115,19 грн., з яких 7 011,96 грн. - за основним платежем та 1 103,23 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як вбачається з акту перевірки від 01.10.2012 р. № 9/15/00130694, підставою для донарахування позивачу грошового зобов'язання зі сплати орендної плати за землю слугувала відмінність розміру орендної плати, встановленої в договорі оренди землі та мінімального розміру орендної плати, визначеної нормами Податкового кодексу України.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (розділом XIII «Плата за землю» якого визначається порядок оподаткування землі в Україні, починаючи з 01.01.2011 р.), земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про орендну плату» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 9 Податкового кодексу України, плата за землю віднесена до загальнодержавних податків і зборів.

Таким чином, хоча розмір орендної плати і є умовою договору оренди, орендна плата належить до обов'язкових платежів. Відтак її розмір не залежить виключно від умов правочину. Як результат, у разі законодавчої зміни такого розміру у орендодавця виникає обов'язок сплати орендної плати у новій сумі.

Статтею 271 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1% від їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Таким чином, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, з 01.01.2011 р. мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, складає 3% від їх нормативних грошових оцінок.

Відповідно до рішення Гніванської міської ради від 28.12.2011 р., ставка податку за земельні ділянки несільськогосподарського призначення, розташовані на території Гніванської міської ради, в межах населених пунктів м. Гнівань та с. Гиржинці, становила 1% їх нормативної грошової оцінки.

Повідомленням № 02-9/673 від 09.08.2012 р. виконавчий комітет Гніванської міської ради повідомив позивача про зміни грошової оцінки земель населеного пункту, яка вступила в дію з 01.01.2012 р., а також просив у строк до 01.09.2012 р. укласти додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок.

При цьому, сума податку плати за землю задекларована позивачем, виходячи з такої ж нормативної грошової оцінки землі, як і в попередніх звітних періодах.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до норм чинного законодавства, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Вінницяобленерго» - відхилити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2012 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.02.2013 р. у справі № 2а/0270/5047/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко