Ухвала суду № 43574223, 02.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2015 року м. Київ К/800/33242/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Кошіля В.В.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014

у справі № 2а-11718/11/1370

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного

управління Міндоходів у Львівській області

про скасування податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (правонаступник - Дрогобицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області) про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000721702 від 21.10.2011.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2012 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства платника податків за період з 01.01.2010 по 30.06.2011 та складено акт № 720/17-2/2514607714 від 12.10.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000721702 від 21.10.2011, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 67116, 69 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 13, ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян", додатку 7 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницької діяльності, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2010 рік в сумі 67116, 69 грн.

Перевіркою правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про доходи безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат визначеними в ході перевірки, встановлено їх завищення на загальну суму 447444, 63 грн., внаслідок того, що позивач проводив нарахування амортизації на основні фонди (1-ої, 2-ої,3-ої та 4-ої групи).

Згідно із статтею 13 розділу IV Декрету № 13-92 оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно із Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР.

У додатку № 7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 № 12 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зазначено, що відповідно до статті 8 ("Амортизація") можливо додатково зменшити валовий дохід виключно на суми витрат, які підлягають амортизації і не перевищують розмір амортизаційних відрахувань, нарахованих шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів, лише у випадку ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів відповідно з Порядком, який встановлюється Міністерством фінансів України.

До податкової декларації за звітний податковий період, включаються тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.

За змістом пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону № 334/94-ВР амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що валовий дохід платників податку-фізичних осіб підлягає зменшенню на суму амортизаційних відрахувань у разі ведення такими платниками бухгалтерського обліку балансової вартості основних фондів та за умови фактичного отримання валового доходу завдяки використанню відповідних основних фондів.

При цьому судовими інстанціями встановлено, що в охоплений перевіркою період позивач вів бухгалтерський облік балансової вартості груп основних фондів та здійснював нарахування амортизації по групам основних фондів, витрати на придбання яких підтверджено документально.

Основні засоби, транспортні засоби, на нерухоме майно придбано позивачем для використання в підприємницькій діяльності.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 у справі № 2а-11718/11/1370 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 у справі № 2а-11718/11/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді В.В. Кошіль С.Е. Острович