Ухвала суду № 43574219, 02.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2015 року м. Київ К/9991/65161/12

Вищий адміністративний суд Украї ни у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Кошіля В.В.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17.04.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012

у справі 0670/11742/11

за позовом Комунального підприємства "Управління автомобільних шляхів"

Житомирської міськї ради

до Державної податкової інспекції у м.Житомирі

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міськї ради звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Житомирі про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.04.2012 позов задоволено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17.04.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем роведено позапланову виїзну перевірку Комунального підприємства "Управління автомобільних шляхів Житомирської міської ради" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Юнайтед Груп" за серпень 2011, за рещзультатами якої складено акт №6115/23-1/03344119/0100 від 18.11.2011.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено п. 1, п. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, 228, п. 198.1 п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України

На підставі зазначеного акта відповідачем прийнято прийнято податкове повідомлення - рішення № 0003822301 від 01.12.2011, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 480849,00 грн.

Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, фіскальний орган виходив з того, що що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, що виникла за результатами відображення в податковому обліку господарських операцій з ТОВ "Юнайтед Груп", які вчинені без мети реального настання правових наслідків.

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "Юнайтед Груп" були укладені договори закупівлі товарів № 1/1/6/11 від 01.06.2011, №1/6/11 від 01.06.2011, № 20/6/11 від 20.06.2011.

Фактичне виконання умов вищевказаних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17.04.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 у справі 0670/11742/11 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17.04.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 у справі 0670/11742/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді В.В. Кошіль С.Е. Острович