Ухвала суду № 43566087, 03.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 квітня 2015 рокусправа № 804/12347/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2014 року у справі №804/12347/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецсервіс» до про Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0006611501 від 04.08.2014р.,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецсервіс» (далі по тексту - Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - Відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006611501 від 04.08.2014р. ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в повному обсязі. ( а.с. 3-7)

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №804/12347/14. (а.с.1)

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято на підставі необґрунтованих та помилкових висновків податкового інспектора та є тільки припущеннями, оскільки реальність господарських операцій Позивача з ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» підтвердженні первинними бухгалтерськими документами, які були надані до перевірки.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2014 року у справі №804/12347/14 адміністративний позов задоволено. (суддя - Конєва С.О.) (а.с.126-129)

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2014 року у справі № 804/12347/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. (а.с. 134-137)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Відповідач зазначає, що за результатами перевірки податковий орган дійшов вірного висновку щодо порушення Позивачем податкового законодавства при здійсненні господарських відносин по придбанню товарів у ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів». Крім того, вважає, що Позивачем не підтверджено реальність проведених господарських операцій із його контрагентами, як таких, що спричиняють реального настання правових наслідків.

Позивач, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було з'ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та постановлено рішення без порушень норм чинного законодавства. (а.с. 144-148)

Представник Відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2014 року та винести нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник Позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги, підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях Позивача на апеляційну скаргу, та просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 08.09.2014 року без змін.

Заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецсервіс», 10.07.1992р. зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради за адресою: м. Дніпропетровськ, пл. Героїв, буд.17 кв.239, перебуває на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію, копією довідки статистики та даними акту перевірки (а.с. 10,81-82).

Як вбачається з матеріалів справи, що в період з 17.07.2014р. по 21.07.2014р. податковою інспекцією проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Укрспецсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Дніпропетровський завод промислових матеріалів" за період - березень 2014р. та подальшої реалізації, їх реальності та повноти відображення в обліку, за результатами якої складено акт №5126/04-63-22-03/19088807 від 21.07.2014р. (а.с. 9-28)

Згідно наданої суду ксерокопії зазначеного акту, перевіркою встановлено наступні порушення, а саме:

- перевіркою позивача за березень 2014р. документально не підтверджено здійснення господарських відносин із контрагентами,їх вид, обсяг, якість та розрахунки по ланцюгу постачання: ТОВ "Дніпропетровський завод промислових матеріалів" - ТОВ "Укрспецсервіс";

- в порушення п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, ст.185, п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.200.1, 200.2 ст. 200, п.201.1, 201.10 ст.201 ПК України ТОВ "Укрспецсервіс" сформував податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, які складені з порушенням встановленого законодавством України порядку та формою і не підтверджені первинними документами (актами, довідками, товарно-транспортними документами), в результаті чого за березень 2014р. завищено суму податкового кредиту у податковій звітності з ПДВ на загальну суму 158 077,90 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 158078 грн. (а.с.9-28).

На підставі вищезазначеного акту перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення № 0006611501 від 04.08.2014 року за яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 237 117,00 грн., у тому числі за основним платежем 158078,00 грн. та штрафними санкціями - 79039,00 грн. (а.с. 8)

Визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0006611501 від 04.08.2014 року є предметом судового розгляду.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецсервіс», суд першої інстанції виходив з того, що надані до суду первинні документи в повній мірі підтвердили факт реальності здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Пунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового Кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Приписи пунктів п. 138.1, 138.6, 138.8 статті 138 Податкового Кодексу України регламентують , що включають у себе витрати операційної діяльності, що включається до складу прямих матеріальних витрат та загальновиробничих витрат, з чого складається собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, а пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу визначає, що не включаються до складу витрат, а саме - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно з Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Таким чином, проаналізувавши наведені вище норми, колегія суддів зауважує, що підставами для формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, витрат та доходів є наявність у платника податків належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій. При цьому, підставою для формування податкового кредиту є податкова накладна, яка зареєстрована у встановленому законодавством порядку у Єдиному реєстрі податкових накладних і лише відсутність такої накладної або оформлення її з порушенням ст. 201 ПК України позбавляє платника податку права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки від 21.07.2014р. податковою інспекцією зазначено, що у ході перевірки не виявлено фактів відсутності у Позивача первинних бухгалтерських документів та фактів відсутності податкових накладних або оформлення їх з порушенням ст. 201 ПК України.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування, виробництво інших машин і устаткування спеціального призначення, оптова торгівля відходами та брухтом, неспеціалізована оптова торгівля, діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання, відновлення відсортованих відходів (а.с.82).

Крім того, Позивач у своїй діяльності використовував офісні приміщення загальною площею 10 кв. м. та 680,6 кв.м., розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, пр.Героїв,17/239,, вул. Набережна Заводська, 7, а також складські приміщення розташовані на земельній ділянці площею 23405 га та на земельній ділянці площею 0,2256 га за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Столєтова,б.21а, що підтверджується змістом акту перевірки (а.с.12).

Також згідно з базами даних ДПС станом на 1 квартал 2014р. чисельність працюючих за штатом на ТОВ "Укрспецсервіс" становила 253 особи про що свідчать дані акту перевірки від 21.07.2014р. (а.с.12).

З матеріалів справи вбачається, що Позивач протягом періоду, що перевірявся, мав взаємовідносини з ТОВ "Дніпропетровський завод промислових матеріалів" з приводу купівлі-продажу товару (робіт, послуг).

Між ТОВ "Укрспецсервіс" (покупцем) та ТОВ "Дніпропетровський завод промислових матеріалів" (постачальником) було укладено договір №14 від 07.02.2014р. за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити продольно-строгальний станок, модель 7110-51 рік випуску 1974 і плоскошліфувальний станок, модель 36724, рік випуску 1966, а також здійснити його монтаж і пуско-налагоджувальні роботи, а покупець - прийняти і оплатити у порядку і на умовах, передбачених договором, при цьому, за умовами договору визначено, що товар поставляється поставщиком (ТОВ "Дніпропетровський завод промислових матеріалів) на умовах EXW м. Дніпропетровськ ("ИНКОТЕРМС-2010" в редакції 2010р.) (а.с.29-33).

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору Позивачем було надано до суду: копію договору поставки, копії рахунків від 28.03.2014р., копію накладної від 28.03.2014р.,копію податкової накладної, копію товарно-транспортної накладної № 5 від 28.03.2014р., а також копію оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за лютий-серпень 2014р. та копію виписки банку про оплату Позивачем за придбаний товар та надані послуги по вищевказаному договору, де у складі вартості товару, наданих послуг Позивачем у тому числі сплачена і сума ПДВ (а.с.29-33,34-38, 74-80, 108).

Крім того, 17.02.2014р. між Позивачем (Замовником) та ТОВ "Дніпропетровський завод промислових матеріалів" (Підрядником) був укладений договір підряду № 25 за умовами якого, Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи по виготовленню комплектуючих (виробів, вузлів) для електрообладнання та здійснити ремонт електрообладнання і їх окремих вузлів і частин, найменування і кількість яких погоджується сторонами у додатках до договору, які є невід'ємною частиною договору (а.с.39-47).

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору Позивачем було надано до суду: копії відповідних договорів наведених вище, додатки до договору від 19.02.2014р., копії рахунків, копії накладних, копії кошторисів, копії актів прийомки виконаних робіт, локальні кошториси, копії товарно-транспортних накладних, податкові накладні, копії оборотно-сальдових відомостей (а.с.39-73,98-121).

Згідно наданого Позивачем копії балансу за 30.06.2014р. за результатами діяльності підприємством було отримано прибуток (а.с.77).

Колегією суддів встановлено, що перелічені вище первинні бухгалтерські документи, у тому числі і товарно-транспортні накладні відповідають вимогам ст.ст.1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому є належними доказами виконання господарських операцій за вищенаведеними договорами.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Щодо посилань Відповідача на вчинення позивачем правочинів, які не спрямовані на настання реальних наслідків, колегія суддів вважає за необхідне зазначити що, законом не передбачена можливість визначення податковим органом правочину нікчемним під час проведення перевірки суб'єкта господарювання на підставі припущень, що відповідні господарські операції проведені з певними контрагентами було здійснено без наміру створення правових наслідків. Факт недійсності правочину може бути встановлено рішенням суду. Крім того, відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивний правочин визнається судом недійсним. При цьому фіктивним правочином є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Натомість відповідачем не були надані відповідні судові рішення щодо визнання, укладених правочинів недійсними.

За даних обставин суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 08 вересня 2014 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги Відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2014 року у справі № 804/12347/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 08 квітня 2015 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна