Постанова № 43554602, 07.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2015 р. Справа№ 910/25156/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Сітайло Л.Г.

Пашкіної С.А.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю представників

сторін: від позивача - Замковий О.В.

від відповідача - Корж В.М.

розглянувши Школьної Світлани Никифорівни

апеляційну скаргу

на рішення

господарського суду міста Києва

від 14.01.2015 року

у справі № 910/25156/14 (суддя: Сташків Р.Б.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна

України по Львівській області

до Школьної Світлани Никифорівни

про розірвання договору купівлі-продажу та

повернення об'єкта незавершеного будівництва

у державну власність.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.01.2015 року позовні вимоги задоволено повністю.

Розірвано договір № 488 купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - "вбудовано-прибудований магазин по вул. Демнянській, 16 у м. Львові", укладений 27.08.2004 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3; ідентифікаційний код 20823070) та Школьною Світланою Никифорівною (м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 31, кв. 140; ідентифікаційний номер 1135408621).

Стягнуто з Школьної Світлани Никифорівни (м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 31, кв. 140; ідентифікаційний номер 1135408621) в дохід Державного бюджету України 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

В судовому засіданні 10.03.2015 оголошено перерву до 07.04.2015 року.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, між Позивачем, як Продавцем, та Відповідачем, як Покупцем, 27.08.2004 року було укладено Договір № 488 (з урахуванням договорів про внесення змін від 10.08.2007 року, від 08.04.2009 року, від 28.07.2010 року) на підставі якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві об'єкт незавершеного будівництва - вбудовано-прибудований магазин по вул. Демнянській, 16 у м. Львові, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний об'єкт незавершеного будівництва і сплатити за нього ціну, відповідно до умов, що визначені в Договорі.

Відповідно до п. 1.2 Договору, право власності на об'єкт незавершеного будівництва переходить до Покупця з моменту підписання акта прийому-передачі об'єкта, та Позивачем до матеріалів справи додано відповідний акт від 10.09.2004 року.

За умовами п. 7.3 Договору Продавець має право на розірвання цього договору у випадку невиконання Покупцем його умов.

Так, відповідно до розділу 5 Договору (з урахуванням останнього договору про внесення змін від 28.07.2010 року), Покупець зобов'язаний завершити будівництво із збереженням первісного призначення об'єкта протягом восьми років з моменту укладення договору купівлі-продажу (до 27.08.2012 року). На вимогу Продавця Покупець зобов'язаний надавати Продавцю необхідні матеріали, відомості, документи, тощо про виконання умов цього договору.

Позивачем було проведено перевірку відчуженого за Договором об'єкту незавершеного будівництва та встановлено невиконання умов Договору щодо добудови об'єкта у визначений Договором строк, що підтверджується актами перевірки та обстеженням від 23.09.2013 року.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній на час укладення Договору), контроль за виконанням умов договору купівлі-продажу здійснює державний орган приватизації. На вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" обов'язковими умовами приватизації об'єктів незавершеного будівництва, крім продажу під розбирання, зокрема є, встановлення строку завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва. У разі невиконання умов, зазначених у цій статті, договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку.

При цьому, норми обох вищевказаних законів як наслідок розірвання договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань, передбачають повернення приватизованого об'єкту у державну власність.

Так, із огляду на порушення Відповідачем умов Договору та недобудову об'єкту у встановлений Договором строк, Позивачем було направлено Відповідачу претензію про розірвання Договору (копію претензії з доказами відправки залучено до матеріалів справи).

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів задоволення Відповідачем претензії Позивача в добровільному порядку - розірвання Договору та повернення об'єкту незавершеного будівництва у державну власність, матеріали справи не містять, і також Відповідачем не спростовано наведених Позивачем та відображених у актах від 23.09.2013 обставин недобудови об'єкту у встановлений Договором строк.

Також Відповідачем не доведено обставин укладення між ним та Позивачем договорів про внесенні змін у строк завершення добудови об'єкту приватизації, або що існували незалежні від Відповідача обставини, які перешкоджали закінчити добудову та Відповідачу була надана відстрочка виконання його зобов'язань за Договором.

Посилання відповідача на вчинення дій упродовж строку дії Договору, що, спрямовані на виконання договірних умов, які на його думку, є свідченням відсутності вини з боку покупця та підставою звільнений від відповідальності у вигляді розірвання Договору та повернення приватизованого об'єкта у державну власність, не заслуговують на увагу та спростовуються наступним.

Умовами продажу ОНБ згідно із публікацією у газеті "Відомості приватизації" від 23.07.2004 року № 28(316) передбачалось, що питання земельної ділянки вирішується саме новим власником об'єкта за встановленим законом порядком після підписання договору купівлі-продажу.

Вирішення питання земельної ділянки, всупереч твердженню апелянта, врегульовано п. 5.3 Договору, що передбачає обов'язок Покупця здійснити відповідні дії щодо переоформлення права забудовника на об'єкт та права землекористування на земельну ділянку під придбаним об'єктом.

Саме по собі вжиття Покупцем заходів, спрямованих на виконання зобов'язань, не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання умови Договору.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про те, що вимоги Позивача про розірвання Договору визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 14.01.2015 року у справі №910/25156/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/25156/14 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Л.Г. Сітайло

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови складено 09.04.2015 року.