Постанова № 43554603, 01.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2015 р. Справа№ 911/5382/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Корсакової Г.В.

Хрипуна О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Шпортило Я.І. - предст. за довір. № 1-22/6-104 від 17.01.2015

від відповідача (апелянт): не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІП Груп Аеропорт" на рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2015 у справі № 911/5382/14 (суддя: Щоткін О.В.)

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль "

до Товариства з обмеженою відповідальністю " ДІП Груп Аеропорт "

про стягнення 77 598, 66 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.02.2015 по справі № 911/5382/14 позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль " було задоволено повністю, а саме присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю " ДІП Груп Аеропорт " на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль " 72 967, 29 грн. - боргу, 3 362, 12 грн. - пені, 384, 74 грн. - 3% річних, 884, 51 грн. - інфляційних втрат та 1 827, 00 грн. - судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки надані позивачем послуги, які були прийняті відповідачем, не оплачені останнім у повному обсязі, доказів оплати суду відповідачем не надано, то вимога позивача про стягнення з відповідача 72 967,29 грн. заборгованості за договором № 37-14/1-124 від 01.04.2011 підлягає задоволенню. Крім того, суд першої інстанції, здійснивши перевірку правильності розрахунків позивача пені, 3% річних та інфляційних втрат, встановив, що вказані розрахунки є арифметично вірними, у зв'язку з чим дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2015 по справі № 911/5382/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення у справі № 911/5382/14 місцевим господарським судом було прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначив, що про розгляд справи він дізнався лише після отримання оскаржуваного рішення - 25.02.2015, а не як зазначено судом першої інстанції в рішенні Господарського суду Київської області від 09.02.2015, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Крім того, відповідач зазначив, що в матеріалах справи відсутні жодні акти приймання-здачі послуг, обумовлених договором № 37-14/1-124 від 01.04.2011, а висновки суду про те, що відповідачем начеб то було отримано первинні документи щодо приймання-передачі таких послуг не підтверджуються матеріалами справи, адже апелянт не одержував ані актів щодо послуг, ані рахунків-фактур та взагалі не мав будь-яких відомостей щодо надання таких послуг за спірний період. Також, посилаючись на розділ 14 договору № 37-14/1-124 від 01.04.2011, апелянт наголошує на тому, що висновок суду про існування між сторонами на час розгляду даної справи договірних відносин є припущенням, оскільки судом першої інстанції не було встановлено наявність згоди Міністерства інфраструктури України на пролонгацію наведеного договору. Враховуючи вищенаведене, відповідач вважає, що позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль " задоволенню не підлягають.

Одночасно апелянт порушив клопотання про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги, зазначивши, що строк на апеляційне оскарження пропущений ним із поважних причин, що пов'язано із затримкою у видачі оскаржуваного процесуального документу.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю " ДІП Груп Аеропорт" на рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2015, справу № 911/5382/14 призначено судді - доповідачу Станіку С.Р., а для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Корсакова Г.В., Власов Ю.Л.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. від 05.03.2015, у зв'язку із перебуванням судді Власова Ю.Л. на лікарняному, справу № 911/5382/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Корсакова Г.В., Хрипун О.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 Товариству з обмеженою відповідальністю "ДІП Груп Аеропорт" поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2015 у справі № 911/5382/14. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " ДІП Груп Аеропорт " прийнято до провадження та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи № 911/5382/14 призначено на 01.04.2015 о 11 год. 10 хв.

16.03.2015 через відділ канцелярії Київського апеляційного господарського суду Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІП Груп Аеропорт" було подано клопотання про розстрочення суми заборгованості, пені, інфляції та 3 % річних до кінця календарного року, яке мотивоване тим, що відповідач перебуває у досить скрутному фінансовому становищі, що ускладнює виконання рішення. Також, відповідач зазначив, що усі кошти, що надходять на рахунки товариства, спрямовуються на виконання зобов'язань перед контрагентами, бюджетом та перед власними працівниками. Крім того, апелянт повідомив суд про те, що сума, заявлена до стягнення в даній справі, є великою, а тому її сплата одразу призведе до зупинення діяльності відповідача та його неплатоспроможності.

В судовому засіданні 01.04.2015 представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, з урахуванням поданого через відділ канцелярії Київського апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає, що пунктом до п. 6.2. договору № 37-14/1-124 від 01.04.2011 передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору протягом одного місяця до закінчення строку його чинності, Договір вважається продовженим на кожний наступний рік. Так, враховуючи відсутність заяв щодо припинення або зміну умов договору, то вказаний договір діяв у спірний період. Доводи апелянта щодо відсутності доказів на підтвердження надання йому позивачем відповідних послуг спростовується наявністю в матеріалах справи № 911/5382/14 за період з серпня 2014 по вересень 2014 рахунками-фактури, що підписані сторонами договору, а також актами приймання-здачі виконаних послуг та клопотанням № 35-22/1-82 від 06.02.2015. Крім того, на думку позивача, наведені доводи відповідача спростовуються і фактичними діями апелянта, які полягають в оплаті Товариством з обмеженою відповідальністю " ДІП Груп Аеропорт " основного боргу по рахункам-фактурам № 61/589, № 61/595, № 62/392 від 31.08.2014, № 61/669, № 61/677 від 30.09.2014. Серед іншого, відповідач сплатив судовий збір в сумі 1 827,00 грн. по справі № 911/5382/14. Враховуючи вищенаведене, позивач зазначив, що рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування - відсутні.

Апелянт в судове засідання 01.04.2015 представників не направив, однак, через відділ канцелярії Київського апеляційного господарського суду 01.04.2015 подав клопотання про припинення провадження у справі, у зв'язку із перерахуванням відповідачем згідно платіжного доручення № 73 від 17.02.2015 на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в сумі 200 000 грн. в якості оплати заборгованості за договором № 37-14/1-124 від 01.04.2011. Також, апелянт зазначив, що оплата заборгованості, на його думку, підтверджується і актом звірки станом на 25.03.2015 за період з 01.01.2014 по 23.03.2015. Таким чином, враховуючи наведене, відповідач просить суд рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2015 у справі № 911/5382/14 скасувати та припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України провадження в даній справі.

Так, колегією суддів апеляційної інстанції в судовому засіданні 01.04.2015 було розглянуто та відхилене клопотання апелянта про припинення провадження у справі № 911/5382/14, з огляду на наступне.

Дослідивши, подані апелянтом платіжне доручення № 73 від 17.02.2015 та акт звірки розрахунків від 23.03.2015 на підтвердження наявності обставин для припинення провадження у справі № 911/5382/14, колегією суддів апеляційної інстанції було встановлено, що перерахування відповідачем на виконання зобов'язань за договором № 37-14/1-124 від 01.04.2011 на розрахунковий рахунок позивача грошових коштів на суму 200 000, 00 грн. було здійснене 17.02.2015, тобто після винесення судом першої інстанції рішення у справі № 911/5382/14.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Згідно ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В пункті 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» від 17.05.2011 № 7 роз'яснено, що частиною першою статті 104 ГПК не передбачено можливості скасування або зміни рішення у зв'язку із зміною стану розрахунків між сторонами (наприклад, зменшення або збільшення заборгованості), якщо така зміна сталася після прийняття рішення місцевого господарського суду.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, зокрема те, що перерахування грошових коштів згідно платіжного доручення № 73 від 17.02.2015 в якості погашення заборгованості за договором № 37-14/1-124 від 01.04.2011 було здійснено відповідачем після прийняття рішення місцевого господарського суду, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для припинення провадження на стадії апеляційного провадження на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Також, в судовому засіданні 01.04.2015, колегією суддів апеляційної інстанції було розглянуте клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2015 по справі № 911/5382/14, про що колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно зі ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Крім того, відповідно до ст. 129 Конституції України, сторони мають право на судовий захист своїх інтересів.

Таким чином, кожна особа (у тому числі позивач) має право на судовий захист своїх інтересів, у тому числі інтересу позивача до повного та своєчасного виконання рішення у цій справі будь-яким не забороненим законом способом.

Цій конституційній нормі вищої юридичної сили, у взаємозв'язку з приписом ст. 124 Конституції України, згідно з якою юрисдикція судів розповсюджується на усі правовідносини, які виникають в державі, відповідає право та обов'язок суду вживати усіх не заборонених прямо законом заходів до забезпечення своєчасного поновлення та захисту прав позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Пленум Вищого господарського суду України в п. 7.2 постанови "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 № 9 роз'яснив, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» від 17.05.2011 № 7, питання про відстрочку або розстрочку виконання постанови апеляційного суду та порядку її виконання вирішується апеляційним судом одночасно з прийняттям постанови за результатами перегляду судового рішення, про що зазначається у постанові.

Отже, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з клопотанням про розстрочку виконання рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2015 по справі № 911/5382/14, посилаючись на те, що відповідач перебуває у досить скрутному фінансовому становищі, що ускладнює виконання рішення. Усі кошти, що надходять на рахунки товариства, спрямовуються на виконання зобов'язань перед контрагентами, бюджетом та перед власними працівниками. Також апелянт зазначив, що сума, заявлена до стягнення в даній справі, є великою, а тому її сплата одразу призведе до зупинення діяльності відповідача та його неплатоспроможності.

Розглянувши зазначене клопотання апелянта про розстрочку виконання рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2015 по справі № 911/5382/14, врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, враховуючи те, що жодних доказів наявності дійсно виняткових обставин, які можуть бути підставою для задоволення заяви про розстрочку виконання оскаржуваного рішення, заявником не подано, як і не подано доказів, що б підтверджували такий майновий стан Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІП Груп Аеропорт", перебуваючи в якому апелянт не міг би виконати рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2015 по справі № 911/5382/14, а тому, за відсутності підстав для розстрочки виконання рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2015 по справі № 911/5382/14, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відмову заявнику у задоволенні вказаного клопотання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.04.2011 між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діп Груп аеропорт" (Орендар) було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 37-14/1-124 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, у зв'язку з наданням Орендарю в оренду частини нежитлового приміщення на першому поверсі будівлі терміналу "В" Балансоутримувача, площею 328,47 кв.м., Балансоутримавач надає, а Орендар отримує наступні послуги: забезпечення теплом; забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці; використання води для прибирання орендованого Майна самостійно Орендарем; прибирання (сміттєзбірника) та вивезення твердих побутових відходів; вода холодна (без податку на воду); вода гаряча (без податку на воду); вода стічна; підтримання в належному стані території прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під'їзних шляхів, приміщень загального користування.

Також, згідно з п. 1.1 Договору, Орендар здійснює відшкодування вартості спожитої електричної енергії та сплачує компенсацію земельного податку.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що сплата за послуги здійснюється Орендарем з дати підписання сторонами Акту передачі-приймання орендованого Майна від 14.12.2010 до Договору № 37-14-78 від 14.12.2010.

Пунктом 2.2.2 Договору передбачено обов'язок Орендаря своєчасно здійснювати розрахунки за Договором.

Згідно з п. 2.2.3 Орендар зобов'язується щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії Балансоутримувача рахунок та Акт приймання-здачі виконаних послуг (надалі - Акт). Сплата рахунку здійснюється Орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний Акт Орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію Балансоутримувача протягом п'яти днів з дати його отримання. Якщо протягом п'яти днів Акт не буде повернуто Балансоутримувачу, він вважається підписаний Сторонами.

Так, позивачем на виконання умов Договору за період з серпня 2014 року по вересень 2014 року були виставлені відповідачу рахунки-фактури № 61/595 від 31.08.2014, № 61/589 від 31.08.2014, № 62/392 від 31.08.2014, № 61/669 від 30.09.2014, № 61/677 від 30.09.2014, № 62/443 від 30.09.2014 та акти приймання-здачі виконаних послуг від 31.08.2014 на суму 10 631,39 грн., від 31.08.2014 на суму 3 709,12 грн., від 31.08.2014 на суму 22 514,15 грн., від 30.09.2014 на суму 4 296, 52 грн., від 30.09.2014 на суму 9 926,47 грн., від 30.09.2014 на суму 21 889,64 грн. згідно з договором № 37-14/1-124 від 01.04.2011, які були отримані останнім, про що свідчить наявні у матеріалах справи копії реєстрів отримання документів, а також підписані та скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю " ДІП Груп Аеропорт " без будь-яких претензій та зауважень вищевказані акти приймання-здачі виконаних послуг.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг згідно Договору належним чином не виконав, у зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю " ДІП Груп Аеропорт " перед Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль " виникла заборгованість в сумі 72 967, 29 грн., внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за період з серпня 2014 року по вересень 2014 року в сумі 72 967, 29 грн., а також 3 362, 12 грн. - пені, 384, 74 грн. - 3% річних, 884, 51 грн. - інфляційних втрат.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України,боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, судом першої інстанції встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що після отримання відповідачем актів приймання-здачі виконаних послуг від 31.08.2014 на суму 10 631,39 грн., від 31.08.2014 на суму 3 709,12 грн., від 31.08.2014 на суму 22 514,15 грн., від 30.09.2014 на суму 4 296, 52 грн., від 30.09.2014 на суму 9 926,47 грн., від 30.09.2014 на суму 21 889,64 грн. згідно з договором № 37-14/1-124 від 01.04.2011, апелянтом було підписано та скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю " ДІП Груп Аеропорт " вказані акти без будь-яких претензій та зауважень, що спростовує доводи апелянта про те, що матеріали справи № 911/5382/14 не містять доказів, що підтверджують отримання відповідачем первинних документів щодо приймання-передачі послуг за період з серпня 2014 по вересень 2014.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, зважаючи на те, що надані позивачем послуги, які були прийняті відповідачем, проте не оплачені останнім у повному обсязі, доказів протилежного до суду не подано, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовна вимога Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль " про стягнення з відповідача 72 967,29 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

Щодо доводів апелянта, в обгрунтування підстав скасування судового рішення, про те, що існування між сторонами на час розгляду даної справи договірних відносин за договором № 37-14/1-124 від 01.04.2011 є лише припущенням місцевого господарського суду, оскільки судом першої інстанції не було встановлено наявність згоди Міністерства інфраструктури України на пролонгацію наведеного договору, колегією суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Пунктом 6.2. Договору встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору протягом одного місяця до закінчення строку його чинності, Договір вважається продовженим на кожний наступний рік.

Так, судом першої інстанції встановлено, що матеріали справи № 911/5382/14 не містять заяви про припинення даного договору, у зв'язку з чим, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на момент пред'явлення позовної заяви договір № 37-14/1-124 від 01.04.2011 є чинним, а отже був чинним і у спірний період - з серпня 2014 по вересень 2014. Таким чином, наведене свідчить про наявність між сторонами договірних відносин за договором № 37-14/1-124 від 01.04.2011.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє наведені доводи як безпідставні та необґрунтовані.

Доводи апелянта, в обґрунтування підстав скасування судового рішення, щодо неналежного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання, спростовуються наступним.

Так, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, 23.12.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю " ДІП Груп Аеропорт " було отримано належним чином засвідчену копію ухвали Господарського суду Київської області від 17.02.2014 про порушення провадження у справі № 911/5382/14, проте, виходячи зі змісту протоколу судового засідання від 19.01.2015, відповідач своїх представників в судове засідання не направив, через канцелярію суду заяв та клопотань не подавав.

Крім того, на адресу відповідача було направлено ухвалу Господарського суду Київської області від 19.01.2015, що підтверджується штемпелем відділу канцелярії Господарського суду Київської області на звороті вказаної ухвали суду.

Отже, наведені доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи № 911/5382/14, у зв'язку з чим колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє такі доводи як безпідставні та необґрунтовані.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що за наявності обставин, що перешкоджають явку представника відповідача в судове засіданні, Товариство з обмеженою відповідальністю " ДІП Груп Аеропорт " не було позбавлене права, встановленого ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, надіслати свої пояснення, заперечення, відзив на позовну заяву до суду в письмовому вигляді за допомогою поштових засобів зв'язку.

Серед іншого, у зв'язку з несвоєчасною оплатою наданих у серпні та вересні 2014 року послуг за договором № 37-14/1-124 від 01.04.2011, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 362,12 грн.: за несвоєчасне виконання зобов'язань у серпні 2014 року позивач нарахував відповідачу пеню за період з 21.09.2014 по 08.12.2014, а за несвоєчасне виконання зобов'язань у вересні 2014 року - за період з 21.10.2014 по 08.12.2014.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.2 Договору, Орендар зобов'язаний в разі несвоєчасної оплати отриманих Послуг, сплачувати Балансоутримувачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи дату оплати.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок пені, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що поданий позивачем розрахунок є арифметично вірним, відповідає нормам законодавства та матеріалам справи, а відтак вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 3 362,12 грн.: за несвоєчасне виконання зобов'язань у серпні 2014 року за період з 21.09.2014 по 08.12.2014, а за несвоєчасне виконання зобов'язань у вересні 2014 року - за період з 21.10.2014 по 08.12.2014.

Позивачем також заявлено позовну вимогу щодо стягнення з відповідача 384,74 грн. 3% річних та 884,51 грн. інфляційних втрат за період з 21.09.2014 по 08.12.2014 , які нараховані у зв'язку з несвоєчасною оплатою наданих у серпні та вересні 2014 року послуг за договором № 37-14/1-124 від 01.04.2011.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога про стягнення 3% річних в розмірі 384,74 грн. та 884,51 грн. інфляційних втрат за період з 21.09.2014 по 08.12.2014 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІП Груп Аеропорт» про розстрочку виконання рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2015 по справі № 911/5382/14 - відмовити.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІП Груп Аеропорт» на Господарського суду Київської області від 09.02.2015 по справі № 911/5382/14 - залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2015 по справі № 911/5382/14 - залишити без змін.

4. Матеріали справи № 911/5382/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Г.В. Корсакова

О.О. Хрипун