Рішення № 43545755, 24.03.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1983/15

Головуючий у першій інстанції Літвінова І. А.

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Погорєлової С.О.

суддів - Сидоренко І.П., Цюри Т.В.

при секретарі - Колмакові В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про поділ майна подружжя, вселення та виселення, встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка, стягнення коштів, -

встановила:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача та просила визнати за нею право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, вказуючи, що на придбання цієї квартири вона витратила особисті кошти у розмірі 70 656 гривень, що були виручені з продажу належної її матері квартири за адресою: АДРЕСА_2. Також позивач в обґрунтування необхідності виділити їй саме чотирикімнатну квартиру посилалась на те, що з нею залишається проживати їх із відповідачем спільна дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, якій необхідна ізольована кімната. Крім цього, позивач просить визнати за нею право власності на холодильник марки "Самсунг", пральну машинку марки "Зануссі", та право особистої приватної власності на меблі: трюмо з дзеркалом, шафа з антресоллю 3-х дверна, 2 ліжка з тумбами при ліжках, письмовий стіл; за відповідачем визнати право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та бойлер марки "Електролюкс", диван, телевізор та тумбу під телевізор, килим настінний вовняний 3х5 м. червоно-чорного кольору; велику бібліотеку, що складається з підручників та словників з математики, фізики, хімії, біології, російської, української та англійської мови, дитячої та художньої літератури; килим настінний 2х3 з довгим ворсом; килим для підлоги вовняний 0,6х2 м. зеленого кольору; ковдру двоспальну кофейного кольору; іграшку "Ведмідь" м'яку жовтого кольору 100 см.; ляльку з фарфоровим обличчям та кінцівками; холодильник марки "Дніпр-2"; коробку з ялинковими прикрасами; набір посуду для заморозки 3 шт. марки "Tupperware" та право власності на стіл кухонний з фігурними жовтими ніжками; табурети жовті -2 шт.; люстри - 2 шт.; комп'ютер, системний блок, монітор, миша, клавіатура, колонки; книжкові полиці зі склом - 3 шт.; книжкові полиці зі скла - 2 шт.; газова плита "Дружківка", а за відповідачем ОСОБА_2 визнати право власності на ноутбук з мишею; шафу з антресоллю 2-х дверна; люстри - 2 шт.; стільці м'які - 3 шт.; кухонні шафи - 2 шт. (настінна та напільна); одно-касетний магнітофон; годинник настінний прямокутний.

Уточнивши свої позовні вимоги, позивач просила суд визнати, що кошти, у розмірі 70 656 гривень, отриманні за продаж квартири за адресою: АДРЕСА_2, та витрачені на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 - є об'єктом її особистої приватної власності. Пізніше, позивач доповнила свої позовні вимоги вимогою про встановлення факту її проживання однією сім'єю як жінки та чоловіка із відповідачем з 04 березня 1998 року по 17 липня 2011 року, а також просила виселити відповідача з квартири АДРЕСА_1 та вселити її до квартири АДРЕСА_1.

В останній заяві про доповнення позовних вимог позивач просила стягнути з відповідача на її користь суму коштів у розмірі 30 018 гривень та витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи, посилаючись на той факт, що різниця у вартості спільно придбаних квартир, згідно із висновком № 26/14 судової будівельно-технічної експертизи від 05.09.2014 року, складає 142 855 гривень, що за курсом НБУ становить 11 401 доларів США, а її особистих коштів було витрачено у розмірі 13 719 доларів США, тому різницю цих сум у розмірі 2 318 доларів США, що дорівнює 30 018 гривень позивач просить стягнути з відповідача на її користь (т. 1 а. с. 1-4, 22-25, 154-155, 182-183, т. 2 а. с. 7-9, 142).

Ухвалою суду від 27.02.2013 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено. Встановлено заборону ОСОБА_2 на вивіз з квартири майна, складено його опис на накладено арешт (т. 1 а. с. 86-87).

Ухвалою суду від 24.04.2013 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Складено опис майна, яке знаходиться в квартирі АДРЕСА_3 та накладено на нього арешт (т. 1 а. с. 186-187).

Ухвалою суду від 23.05.2013 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено. Складено опис майна, яке знаходиться в квартирі АДРЕСА_1 та накладено на нього арешт (т. 1 а. с. 210-212).

Ухвалою суду від 10.09.2013 року по справі призначено судову будівельно-технічну експертизу (т. 2 а. с. 15-16).

Ухвалою суду від 27.02.2014 року по справі призначено судову будівельно-технічну експертизу (т. 2 а. с. 46-47).

Ухвалою суду від 29.07.2014 року по справі призначено судову будівельно-технічну експертизу (т. 2 а. с. 111-112).

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім'єю як жінки та чоловіка ОСОБА_3 із ОСОБА_2 з 04 березня 1998 року по 17 липня 2011 року.

Визнано за ОСОБА_3 право особистої приватної власності дружини на кошти у розмірі 13 719 доларів США, що за курсом НБУ становить 70 656 гривень, які отримані з продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2, отриманої у спадок після смерті ОСОБА_5, померлої 23 вересня 2004 року.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 що складається в цілому з 4-х житлових кімнат, загальною площею 60,4 кв.м., у тому числі житловою площею 44,0 кв.м.

Припинено право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 що складається в цілому з 4-х житлових кімнат, загальною площею 60,4 кв.м., у тому числі житловою площею 44,0 кв.м.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на пральну машинку марки "Зануссі", стіл кухонний з фігурними жовтими ніжками; табурети жовті - 2 шт.; люстри - 2 шт.; комп'ютер, системний блок, монітор, миша, клавіатура, колонки; книжкову полицю зі склом - 1 шт.; книжкові полиці без скла - 2 шт., які згідно акту опису та арешту майна від 03.07.2013 року серії В-4 № 594 знаходяться у квартирі АДРЕСА_1 газову плиту "Дружківка", яка згідно акту опису та арешту майна від 03.07.2013 року серії В-4 № 594 головного державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_6 знаходиться у квартирі АДРЕСА_3

Визнано за ОСОБА_3 право особистої приватної власності дружини на меблі: трюмо з дзеркалом, шафа з антресоллю 3-х дверна, 2 ліжка з тумбами при ліжках, письмовий стіл; килим настінний вовняний 3х5 м. червоно-чорного кольору; велику бібліотеку, що складається з підручників та словників з математики, фізики, хімії, біології, російської, української та англійської мови, дитячої та художньої літератури; килим настінний 2х3 з довгим ворсом; килим для підлоги вовняний 0,6х2 м. зеленого кольору; ляльку з фарфоровим обличчям та кінцівками; коробку з ялинковими прикрасами; набір посуду для заморозки марки "Tupperware" - 3 шт., які згідно акту опису та арешту майна від 15.03.2013 року серії В-4 № 31 та акту опису та арешту майна від 03.07.2013 року серії В-4 № 594 знаходяться у квартирі АДРЕСА_1

Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 34,4 кв.м., житловою площею 17,4 кв.м.

Припинено право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 загальною площею 34,4 кв.м., житловою площею 17,4 кв м.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на бойлер марки "Електролюкс", диван, телевізор та тумбу під телевізор, шафу з антресоллю 2-х дверну; люстри - 2 шт.; стілець м'який - 1 шт.; кухонні шафи - 2 шт. (настінна та напільна), які згідно акту опису та арешту майна від 15.03.2013 року серії В-4 № 31 та акту опису та арешту майна від 03.07.2013 року серії В-4 № 594 знаходяться у квартирі АДРЕСА_1

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти, що є особистою приватною власністю дружини у розмірі 28 988,96 гривень.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 2 233 гривень, 114,70 гривень, 114,70 гривень, витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 2 987,42 гривень, що разом складає 5 449,82 гривень.

Виселено ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1

Вселено ОСОБА_3 до квартири АДРЕСА_1

В решті позову ОСОБА_3 - відмовлено (т. 2 а. с. 167-172).

Ухвалою суду від 24.12.2014 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (т. 2 а. с. 183).

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 та визнати право власності за позивачкою на квартиру АДРЕСА_3, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права (т. 2 а. с. 189-194).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає,що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Сторони погодились з рішенням суду першої інстанції в частині розподілу рухомого майна, у зв'язку з чим колегія суддів не перевіряє правильність висновків суду в цій частині.

Згідно з ч. 3 ст. 368 ЦК України та ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ст. 70 СК України).

Відповідно до положень ч.1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 04 березня 1998 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_1, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Роздільнянського району Одеської області. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05.07.2013 року шлюб між сторонами розірвано (справа № 1512/15048/2012) (т. 2 а. с. 10).

Під час перебування у зареєстрованому шлюбі подружжям будо придбане наступне нерухоме майно: за договором купівлі - продажу № 117/99 від 13.02.1999 року, укладеного на Одеській новій біржі, який визнано дійсним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23.08.2013 року, (справа № 520/5923/13ц) квартира за адресою: АДРЕСА_3, площею 34,4 кв.м., житловою площею 17,4 кв.м.(т. 1 а. с. 26-27); за договором купівлі-продажу квартири від 09.11.2005 року, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 15 листопада 2005 року, квартира за адресою: АДРЕСА_1, що складається в цілому з 4-х житлових кімнат, загальною площею 60,4 кв.м., у тому числі житловою площею 44,0 кв.м. (т. 1 а. с. 231, т. 2 а. с. 152).

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 26/14 від 05.09.2014 року ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 складає 581 174, 00 гривень, що еквівалентно (за курсом НБУ 1:12,53) - 46 387 доларам США; ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА_3 складає 438 319 гривень, що еквівалентно (за курсом НБУ 1:12,53) - 34 985 доларам США.

ОСОБА_3 просила встановити факт її проживання однією сім'єю як дружини і чоловіка із ОСОБА_2 в період з 04.03.1998 року по 17.07.2011 року.

Задовольняючи цю вимогу, суд першої інстанції не врахував приписи Сімейного кодексу України.

Так, відповідно до п. 1 розділу VII Прикінцевих положень Сімейного кодексу України цей Кодекс набуває чинності одночасно з набуттям чинності Цивільним кодексом України, тобто з 1 січня 2004 року, й до сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набуття ним чинності. Ці права і обов'язки, визначаються на підставах, передбачених СК України, у тому числі й положеннями ч. 1 ст. 74 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Сімейного кодексу України (далі - СК України), якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Тобто, при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що ця норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь - якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, яки притаманні подружжю.

Нормами діючого на час виникнення спірних правовідносин Кодексом законів про шлюб та сім'ю України не передбачалось виникнення права спільної сумісної власності чоловіка та жінки, які проживають однією сім'єю без шлюбу. Крім того, встановлення факту проживання однією сім'єю в період до 1 січня 2004 року також не передбачено Кодексом законів про шлюб та сім'ю України.

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі між собою з 04 березня 1998 року по 05.07.2013 року, що унеможливлює визнання факту перебування в фактичних шлюбних відносинах між собою та визнання права спільної сумісної власності на спільне майно з підстав наявності фактичних шлюбних відносин, передбачених ст. 74 СК України.

Таким чином, вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю як жінки та чоловіка ОСОБА_3 із ОСОБА_2 з 04 березня 1998 року по 17 липня 2011 року не підлягають задоволенню за безпідставністю вимог.

Що стосується вимог про визнання за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_3 а за ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_1 стягнення грошової компенсації та виселення з квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та вселення в цю квартиру ОСОБА_3 слід зазначити наступне.

Згідно з частиною 1 статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина 1 статті 70 СК України).

Згідно з пунктами 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (частина 4 статті 65 СК України).

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що кошти у розмірі 70 656 гривень, які на період 22 вересня 2005 року були еквіваленті 13 719 доларам США, були отриманні ОСОБА_3 від продажу спадкового майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, за договором купівлі-продажу квартири від 22.09.2005 року, зареєстрованого у реєстрі за № 3102, згідно з яким ОСОБА_7 та ОСОБА_3 продали, а ОСОБА_8 придбала вказану квартиру, є її особистими коштами (т. 1 а. с. 6).

Сторонами у судовому засіданні вказані обставини підтверджені та визнано, що грошові кошти у розмірі 70 656 гривень, які на період 22 вересня 2005 року були еквіваленті 13 719 доларам США, отримані від продажу спадкового майна, тому, відповідно до частини 1 статті 61 ЦПК України, такі обставини не підлягають доказуванню.

Отже рішення в цій частині є правильним, підстав для його скасування не вбачається.

Проте, судова колегія не вбачає правових підстав для визнання за ОСОБА_2 права особистої власності на квартиру АДРЕСА_3 а за ОСОБА_3 права особистої власності на квартиру АДРЕСА_1 оскільки вказані квартири були куплені в період шлюбу, а відтак належать сторонам на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до частини 7 статті 57 СК України, якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (пункт 3 частини 1 статті 57 СК України).

Доводи суду першої інстанції про те, що під час придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 було витрачені кошти, що є її особистою приватною власністю у розмірі 13 719 доларів США, що станом на 09.11.2005 року по курсу НБУ 1 долар США- 5,15 гривень є еквівалентом 70 656 гривень, то різниця вартості цієї квартири становить: 46 387 - 13 719 = 32 668 доларів США, що за курсом НБУ 1далар США - 12,53 гривень становить еквівалент 409 330,04 гривень - ці кошти, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Різниця між вартостями квартир без урахування коштів, що є об'єктом особистої приватної власності позивача складає 438 319,0 - 409 330,04 = 28 988,96 гривень, тому ця різниця повинна бути стягнута з відповідача на її користь, за неї може бути визнано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 не кореспондується з матеріалами справи та вимогами закону.

Відповідно до ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу.

Дійшовши висновку про придбання квартири АДРЕСА_1 в тому числі за рахунок коштів, що є об'єктом особистої приватної власності ОСОБА_3 в розмірі 13 719 доларів США, суд послався на договір купівлі-продажу квартири від 22.09.2005 року, яким було відчужене спадкове майно за 70 656 гривень, що на той час складало 13 800 доларів США. При цьому, всупереч вимогам статей 57, 59, 60, 213, 215 ЦПК суд не взяв до уваги, що зміст п.7 договору купівлі-продажу квартири від 09 листопада 2005 року, в якому вказано, що продаж квартири за домовленістю сторін вчиняється за 249 975 гривень, які отримані продавцями від покупця повністю до підписання цього договору. Будь-яких інших приписів цей пункт договору не містить. Крім того, в матеріалах справи немає будь-яких документальних підтверджень факту внесення ОСОБА_3 коштів на рахунок продавців 09 листопада 2005 року.

Недоведеними є доводи ОСОБА_2 про те, що він набув остаточне право розпоряджатись квартирою АДРЕСА_1 у 2010 році після самостійного здійснення сплати 60% вартості квартири, яка була сплачена після припинення шлюбних відносин де-факто, у зв'язку з чим позивачці кореспондує 20% вартості квартири.

За кошти, які одержані ОСОБА_2, за укладеним в період шлюбу, з АКБ "Райффайзенбанк Україна" за кредитним договором № МL-502/025/2005 від 09 листопада 2005 року була придбана квартира АДРЕСА_1 (т. 2 а. с. 86-96).

З метою забезпечення вимог Банку, що витікають з кредитного договору № МL-502/025/2005 від 09 листопада 2005 року між АКБ "Райффайзенбанк Україна" та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_2 передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1.

За правилами ст. 70 СК України передбачено, що в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Отже, колегія суддів вважає, що за загальним правилом майно, придбане подружжям у кредит, є спільною власністю чоловіка та дружини.

Доводи ОСОБА_2 про те, що 40% вартості квартири або 101 970 гривень ним виплачено особисто за рахунок доходів від праці відповідача на судах закордонного плавання під час спільного проживання з ОСОБА_3, а 60% вартості квартири, або 152 955 гривень за рахунок договору кредиту, зобов'язання за яким ним сплачувались після припинення шлюбних відносин з позивачкою, є недоведеними. Положення Цивільного кодексу, Сімейного кодексу, Закону України "Про іпотеку" чи іншого акту законодавства України не містять заборону здійснювати поділ спільного мана майна чи визнавати права власності на частку в такому майні, яке виникло у колишнього подружжя, на підставі ст.ст.60,61 СК України, за час їх перебування у шлюбі, якщо воно придбано за кошти, отримані за кредитним договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина 4 ст. 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Це означає, що дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обов'язки щодо спільно нажитого у шлюбі майна, оскільки розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов'язань за кредитом.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції указані норми закону залишив поза увагою й не дав оцінки тому, що спірна квартира була придбана ОСОБА_2 в період шлюбу, на кошти, які він отримав за кредитним договором, для придбання житла, тобто в інтересах сім'ї. В результаті придбання подружжям квартири в кредит боргові зобов'язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той із подружжя, хто підписав кредитний договір, а тому предметом поділу може бути не лише майно, а й борги подружжя.

Зобов'язання по кредитному договору № МL-502/025/2005 від 09 листопада 2005 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перед банком виконані достроково (т. 1 а. с. 79).

Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що кошті, які були одержані ОСОБА_2 в АКБ "Райффайзенбанк Україна" на придбання квартири АДРЕСА_1, і які в подальшому в період шлюбу були повернуті банку, не можна вважати особистими коштами ОСОБА_2

Крім того, не можна вважати особистими коштами і його дохід від праці на судах закордонного плавання, оскільки за приписами ч. 2 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата.

Доказів того, що з 2005 року ОСОБА_2 окремо проживає від ОСОБА_3 у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин матеріали справи не містять.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2, у зв'язку з чим підлягає розподілу в порядку ч. 1 ст. 70 СК України.

Також судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1, оскільки він є співвласником вказаної квартири і за правилами ст. 393 ЦК України має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для вселення ОСОБА_3, як співвласника квартири АДРЕСА_1, оскільки вона також має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2014 року в частині встановлення факту проживання однією сім'єю як жінки та чоловіка ОСОБА_3 із ОСОБА_2 з 04 березня 1998 року по 17 липня 2011 року; визнання за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1, що складається в цілому з 4-х житлових кімнат, загальною площею 60,4 кв.м., у тому числі житловою площею 44,0 кв.м.; припинення права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 що складається в цілому з 4-х житлових кімнат, загальною площею 60,4 кв.м., у тому числі житловою площею 44,0 кв.м.; визнання за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 34,4 кв.м., житловою площею 17,4 кв.м.; припинення право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 загальною площею 34,4 кв.м., житловою площею 17,4 кв м.; стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти, що є особистою приватною власністю дружини у розмірі 28 988,96 гривень; виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 підлягає скасуванню з ухваленням нового по суті заявлених вимог.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2014 року - скасувати в частині встановлення факту проживання однією сім'єю як жінки та чоловіка ОСОБА_3 із ОСОБА_2 з 04 березня 1998 року по 17 липня 2011 року; визнання за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1, що складається в цілому з 4-х житлових кімнат, загальною площею 60,4 кв.м., у тому числі житловою площею 44,0 кв.м.; припинення права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 що складається в цілому з 4-х житлових кімнат, загальною площею 60,4 кв.м., у тому числі житловою площею 44,0 кв.м.; визнання за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 34,4 кв.м., житловою площею 17,4 кв.м.; припинення право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 загальною площею 34,4 кв.м., житловою площею 17,4 кв.м.; стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти, що є особистою приватною власністю дружини у розмірі 28 988,96 гривень; виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1

В цій частині ухвалити нове рішення.

Позовну заяву ОСОБА_3 задовольнити частково.

Позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити частково.

Провести розподіл майна, яке є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 загальною площею 34,4 кв.м., житловою площею 17,4 кв.м.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 загальною площею 34,4 кв.м., житловою площею 17,4 кв.м.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, що складається в цілому з 4-х житлових кімнат, загальною площею 60,4 кв.м., у тому числі житловою площею 44,0 кв.м.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, що складається в цілому з 4-х житлових кімнат, загальною площею 60,4 кв.м., у тому числі житловою площею 44,0 кв.м.

В решті позову ОСОБА_2 - відмовити.

В решті позову ОСОБА_3 - відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Погорєлова С.О.

Судді Цюра Т.В.

Сидоренко І.П.