Рішення № 43543278, 06.04.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/13663/13-ц

Провадження № 22-ц/779/842/2015

Категорія 24

Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.

Суддя-доповідач Ковалюк Я.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Ковалюка Я.Ю.

суддів: Матківського Р.Й., Шишка А.І.

секретаря Капущак С.В.

з участю представників: апелянта - Жиляка М.Д., відповідача - ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4

розглянувши апеляційну скаргу представника комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр» - Жиляка Михайла Дмитровича на рішення Івано-Франківського міського суду від 19 лютого 2015 року у цивільній справі за позовом комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр» до ОСОБА_4 про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій укладеним,-

в с т а н о в и л а :

В серпні 2013 року КП «Єдиний розрахунковий центр» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_4 про визнання укладеним договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач проживає за адресою АДРЕСА_1 та користується послугами з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Відповідно до ст.1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» є споживачем послуг, які надані їй, оскільки їх отримує. Виконавцем таких послуг з 01.10.2011 року визначено позивача. В квітні 2012 року КП «Єдиний розрахунковий центр» прийняв на баланс будинок АДРЕСА_1 та почав надавати послуги. Перед початком надання вказаних послуг, у спосіб передбачений ст. 634 ЦК України, як договір приєднання позивач здійснив публікацію договору, що складений на підставі нормативного акту обов'язкової дії в офіційному виданні та на інтернет-сайті, після чого відкрив відповідний особовий рахунок для споживача послуг. Крім цього, неодноразово направляв на адресу відповідача претензії про несплату за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, у яких роз'яснено суть укладення договору. Оскільки протягом тривалого часу, позивач виконує свої зобов'язання за договором, а відповідач отримує, та користується послугами, і не відмовилась від їх надання, то на думку позивача між сторонами встановились фактичні договірні відносини.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 19 лютого 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

На дане рішення представник КП «Єдиний розрахунковий центр» - Жиляк М.Д. подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначає, що суд відмовляючи в задоволенні позову дійшов до помилкового висновку про те, що позивач не надав суду доказів, зазначених в ухвалі ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.12.2014 року в даній справі, а суд не повинен збирати докази на обґрунтування позову. Так, судом не взято до уваги той факт, що в матеріалах справи наявні докази того, що квартира АДРЕСА_1 не приватизована. Відповідно до довідки про склад сім'ї, основним квартиронаймачем вказаної квартири являється ОСОБА_5, а ОСОБА_4 зареєстрована, як член сім'ї. Проте, судом не враховано, що оскільки ОСОБА_4 є членом сім'ї основного квартиронаймача та платником житлово-комунальних послуг, проект договору направлявся на адресу квартири, у якій проживає відповідач, то вона являється належним відповідачем у даній справі, а даний позов ґрунтується на вимогах чинного законодавства України.

Вважає, що з моменту передачі будинку на баланс позивача, ним виконуються обов'язки стосовно житлово-комунальних послуг, надаються відповідачу послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, а відповідач отримує ці послуги, не відмовляється від їх надання та здійснює часткову оплату.

На думку апелянта, суд даним обставинам не дав належної оцінки та ухвалив рішення з порушенням вимог закону.

З вище наведених підстав просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з мотивів поданих у апеляційній скарзі, просив про їх задоволення.

Відповідач та її представник доводи апеляційної скарги не визнали та заперечили проти їх задоволення.

Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до частковово задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.12.2014 року рішення Івано-Франківського міського суду від 14.02.2014 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 25.03.2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду доказів, зазначених в ухвалі ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.12.2014 року в даній справі, а суд не повинен збирати докази на обґрунтування позову.

Проте погодитись із таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів не може.

Установлено, що позивач КП «Єдиний розрахунковий центр» з 01.10.2011 року визначено виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з управління будинком, спорудою, або групою будинків з ремонту приміщень, будинків, споруд, на підставі рішення Івано-Франківської міської ради «Про організацію та забезпечення роботи комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр» від 02.06.2011 р. №212-Х.

Будинок по АДРЕСА_1 в якому проживає відповідач ОСОБА_4 віднесено до переліку будинків, щодо яких позивач надає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що підтверджується актом прийняття-передачі об'єкта в управління.

З матеріалів справи, зокрема із виписки з будинкової книжки про реєстрацію та склад сім'ї від 01.07.2013 року, в квартирі АДРЕСА_1. зареєстровано 4 особи: ОСОБА_5, його дружина ОСОБА_6, дочка - відповідач ОСОБА_4 та онука ОСОБА_7 З вказаної довідки також вбачається, що основним квартиронаймачем було визначено ОСОБА_5 і саме на його ім'я відкрито особовий рахунок №83880.

Позивач КП «Єдиний розрахунковий центр» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5 В процесі розгляду справи позивач в порядку ст. 33 ЦПК України звернувся з заявою про заміну неналежного відповідача ОСОБА_5 на ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_5 зняти з реєстрації із квартири АДРЕСА_1 і вибув з неї.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 28.01.2014 року проведено заміну неналежної сторони відповідача ОСОБА_5 на ОСОБА_4 та визнано вищевказаний договір укладеним саме з ОСОБА_4

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Принцип свободи договору, передбачений статтями 6, 627 ЦК України, означає право сторін вільно вирішувати питання укладення договору, вибору контрагента та погодження умов договору.

Згідно з частиною 3 статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до статей 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг зобов'язаний укласти письмовий договір з виконавцем послуг на основі типового договору.

Обов'язку споживача житлово-комунальних послуг укласти договір з виконавцем послуг, що передбачений пунктом 3 частини 2 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідає обов'язок виконавця підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

Зважаючи на викладене, умови типового договору є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд, так як такий типовий договір набув юридичної сили, акта цивільного законодавства, яким його затверджено.

Отже, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору.

Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам частини 3 статті 6, статтям 627, 630 ЦК України та статтям 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

У разі такої відмови виконавець послуг має право на звернення до суду за захистом свого права та інтересу, які підлягають захисту на підставі пункту 1 частини 2 статті 6 ЦК України, шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Встановлено, що проект договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій 21 квітня 2012 року було надіслано КП «Єдиний розрахунковий центр» для його укладення з ОСОБА_5, який фактично там не проживає, судом проведено заміну неналежної сторони відповідача ОСОБА_5 на ОСОБА_4

В засіданні апеляційного суду сама ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_3 підтвердили ту обставину, що після вибуття основного квартиронаймача договір найму житла не переукладався. Також вказали, що квартира не приватизована, а ОСОБА_4 є споживачем послуг, які надає позивач. У лютому 2014 року вона ознайомлювалась із умовами договору, який надійшов за її адресою від позивача, а також з усіма матеріалами справи та подала відповідне заперечення (а.с.86-87).

А тому колегія суддів приходить до висновку, що пред'явлений позов до ОСОБА_4 про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій укладеним є підставним.

На адресу відповідачки надіслано проект договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкових територій, однак остання відмовилась його підписувати, оскільки зазначений договір не відповідає положенням Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

У силу положень статей 64, 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються на рівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, не врахував, що оскільки ОСОБА_4 зареєстрована та постійно проживає по АДРЕСА_1, користується комунальними послугами та проводить часткову оплату, проект договору направлявся на поштову адресу цієї квартири, то ОСОБА_4 є належним відповідачем у зазначеній справі, тому звернення КП «ЄРЦ» до неї з зазначеним позовом ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Виходячи з аналізу зазначених норм права, умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, статей 627, 630 ЦК України та статей 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував зазначених положень закону, залишив поза увагою, що запропонований позивачем договір про надання житлово-комунальних послуг відповідає типовому договору, безпідставно вважав, що вона є неналежним відповідачем у зазначеній справі.

Дослідивши вищевказаний договір, колегія суддів приходить до висновку, що він відповідає типовому договору, а тому відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону № 1875 -IV від 24.06.2004р.

За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків, колегія суддів приходить до висновку про те, що в разі невизнання відповідачем (споживачем) права позивача (виконавця) послуг на укладення договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Враховуючи формулювання позовних вимог із зазначенням дати укладення договору в минулому часі, що фактично є проханням визнати його укладеним, а також вищезазначені положення закону, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позову шляхом визнання договору укладеним з лютого 2014 року, тобто з часу ознайомлення з договором, що також відповідає принципу публічності цивільного процесуального права.

Судові витрати слід покласти на відповідача, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр» задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 19 лютого 2015 скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр» до ОСОБА_4 про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій укладеним задовольнити частково.

Визнати договір про надання послуг із утримання будинків і споруд та прибудинкової території укладеним з лютого 2014 року між комунальним підприємством «Єдиний розрахунковий центр» та ОСОБА_4 на підставі нормативного акту обов'язкової дії.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр» 236,50грн. сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Я.Ю. Ковалюк

Судді: Р.Й. Матківський

А.І. Шишко