Ухвала суду № 43543273, 09.04.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/12234/14-ц

Провадження № 22-ц/779/750/2015

Категорія 59

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Васильковський В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Девляшевського В.А., Меленко О.Є.

секретаря Мельник О.В.,

з участю: заінтересованої особи ОСОБА_2

представників ОСОБА_3, Івасів Я.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою Міністерства юстиції України в інтересах ОСОБА_5, заінтересовані особи в.о. начальника відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції та ОСОБА_2 на дії в.о. начальника відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції за апеляційною скаргою головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції України в Івано-Франківській області на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 23 лютого 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

у серпні 2014 року Міністерство юстиції України в інтересах ОСОБА_5 звернулося із зазначеною скаргою, посилаючись на те, що головним державним виконавцем Калуського ВДВС неправомірно закінчено провадження по виконанню рішення Івано-Франківського міського суду від 02.07.2010 року, оскільки рішення не виконане, державним виконавцем не вжито належних заходів для його примусового виконання. Тому просило визнати неправомірними дії в.о. начальника ВДВС Калуського МРУЮ Лисенчук О.С. при розгляді скарги МЮ України на постанову від 20.06.2014 року головного державного виконавця ВДВС Калуського МРУЮ Івасів Я.Я. про закінчення виконавчого провадження; скасувати постанову від 20.06.2014 року головного державного виконавця ВДВС Калуського МРУЮ Івасів Я.Я. про закінчення виконавчого провадження № 42508324 про зобов'язання ОСОБА_2 повернути малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, в супроводі батька ОСОБА_5 на територію Чеської Республіки до місця його реєстрації за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати головного державного виконавця ВДВС Калуського МРУЮ Івасів Я.Я. провести виконавчі дії по виконанню рішення Івано-Франківського міського суду від 02.07.2010 року по справі № 2-1512/2010 у відповідності до вимог ч. 2 ст. 75 та ст. 77 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 23 лютого 2015 року в задоволенні скарги Міністерства юстиції України в інтересах ОСОБА_5, заінтересовані особи в.о. начальника відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції та ОСОБА_2, на дії в.о. начальника відділу державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції відмовлено.

В апеляційній скарзі начальник головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що суд не врахував вимоги ч. 2 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" про те, що якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом. Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 27.09.2011 року змінено спосіб та порядок виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 02.07.2010 року, зобов'язано ОСОБА_2 передати дитину ОСОБА_7 батькові в присутності представника служби у справах дітей Галицької РДА для повернення дитини на територію Чеської Республіки до місця його реєстрації. Ця ухвала є підставою для вчинення заходів для примусового виконання рішення суду по аналогії з відібранням, оскільки законом не передбачено окремий порядок виконання рішень про повернення дитини. Відповідно до ст. 77 Закону України "Про виконавче провадження" під час виконання рішення про відібрання дитини державний виконавець провадить виконавчі дії за обов'язковою участю особи, якій дитина передається на виконання із залученням представників органів опіки і піклування. Виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 02.07.2010 року може бути проведено без участі боржника і державний виконавець зобов'язаний був у випадку відмови ОСОБА_2 в добровільному порядку передати дитину батькові, зробити це в примусовому порядку. Оскільки передача дитини фактично не відбулася, тому винесення постанови про закінчення виконавчого провадження є порушенням вимог закону. При посиланні в оскаржуваній ухвалі на рішення Галицького районного суду від 09.12.2013 року про визначення місця проживання дитини з матір'ю ОСОБА_2 суд не врахував, що на час ухвалення цього рішення виконавче провадження закрито не було, так як ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 05.09.2013 року скасовано постанову державного виконавця ВДВС Галицького РУЮ від 07.02.2013 року про закінчення виконавчого провадження та зобов'язано державного виконавця провести виконавчі дії. Чинне законодавство України не містить положень, відповідно до яких рішення судів не підлягають виконанню у зв'язку зі зміною обставин у справі. Також судом взагалі не досліджувалось питання в частині визнання неправомірними дій в.о. начальника ВДВС Калуського МРУЮ Лисенчук О.С. при розгляді скарги МЮ України на постанову від 20.06.2014 року головного державного виконавця Івасів Я.Я. про закінчення виконавчого провадження. Тому просить оскаржувану ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою скаргу Міністерства юстиції України задовольнити.

В засіданні апеляційного суду представник головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області апеляційну скаргу підтримав, головний державний виконавець ВДВС Калуського МРУЮ Івасів Я.Я. та боржник ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги заперечили.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що враховуючи встановлений факт покладання певного обов'язку на боржника, дії суб'єкта оскарження вірно проведені із застосуванням та з урахуванням ч. 3 ст. 75, п. 11 ст. 49 "Про виконавче провадження"; лист Міністерства юстиції України був правомірно розглянутий як звернення, а не як скарга на дії державного виконавця.

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна.

Відповідно до ст. ст. 1, 2, 3 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, яка була підписана державами - учасницями 25.10.1980 року в Гаазі, до якої Україна приєдналась 11.01.2006 року, і є чинною для України з 1 вересня 2006 року, цілями цієї Конвенції є: забезпечення негайного повернення дітей, незаконно переміщених до будь-якої з Договірних держав або утримання у будь-якій з Договірних держав; забезпечення того, щоб права на опіку і на доступ, передбачені законодавством однієї Договірної держави, ефективно дотримувалися в інших договірних державах.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, який є громадянином Чеської Республіки, існує спір щодо визначення місця проживання та опіки над малолітнім сином, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Празі, де мав постійне місце проживання.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 02 липня 2010 року визнано незаконним вивезення ОСОБА_2 після 27 червня 2009 року з території Чехії малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, на територію України та утримання його поза постійним місцем звичайного проживання до переміщення в с. Демешківці Галицького району Івано-Франківської області. Зобов'язано ОСОБА_2 повернути малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, в супроводі батька ОСОБА_5 на територію Чеської Республіки до місця його реєстрації за адресою: АДРЕСА_1.

Вказане рішення було залишене без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2010 року та ухвалою Верховного Суду України від 15 березня 2011 року.

На виконання судового рішення видано виконавчий лист.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2011 року задоволено заяву начальника ВДВС Галицького РУЮ про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 02.07.2010 року; зобов'язано ОСОБА_2 передати дитину ОСОБА_7 батькові ОСОБА_5 в присутності представника служби у справах дітей Галицької РДА для повернення дитини на територію Чеської Республіки до місця його реєстрації.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2013 року скасовано постанову державного виконавця відділу ДВС Галицького РУЮ від 07.02.2013 року про закінчення виконавчого провадження № 21573997 про зобов'язання ОСОБА_2 повернути малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, в супроводі батька ОСОБА_5 на територію Чеської Республіки до місця його реєстрації за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язано державного виконавця відділу ДВС Галицького РУЮ провести виконавчі дії по виконанню рішення Івано-Франківського міського суду від 02 липня 2010 року у відповідності до вимог ст. 77 Закону України "Про виконавче провадження".

Вище зазначені ухвали апеляційного суду набрали законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ст. 14 ЦПК України).

Таким чином, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 11 Порядку виконання на території України Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 року № 952 (у редакції постанови КМ України від 02.09.2010 року № 795) примусове виконання рішення суду про зобов'язання боржника повернути дитину здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності.

Зі змісту оскаржуваної постанови від 20.06.2014 року вбачається, що головний державний виконавець Івасів Я.Я. при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження керувався п. 11 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню в разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), яким видано виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Однак, поза увагою суб'єкта оскарження залишились ухвали апеляційного суду Івано-Франківської області: від 27 вересня 2011 року про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 02.07.2010 року, а саме зобов'язання ОСОБА_2 передати дитину ОСОБА_7 батькові ОСОБА_5 в присутності представника служби у справах дітей Галицької РДА для повернення дитини на територію Чеської Республіки до місця його реєстрації; від 05 вересня 2013 року про зобов'язання державного виконавця ВДВС Галицького РУЮ провести виконавчі дії по виконанню рішення суду від 02.07.2010 року у відповідності до вимог ст. 77 Закону України "Про виконавче провадження", а також положення Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей щодо забезпечення негайного повернення дітей, незаконно переміщених до будь-якої з Договірних держав або утримання у будь-якій з Договірних держав.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Як видно з матеріалів справи, про вчинення виконавчих дій ОСОБА_5 і представник служби у справах дітей Галицької РДА не повідомлялись та при складанні актів державного виконавця 5 і 12 травня 2014 року присутні не були.

Крім того, обов'язок державного виконавця залучати для проведення виконавчих дій представників органів опіки і піклування, передбачено ч. 2 ст. 7 Закону України "Про виконавче провадження" та п. 2.4 Інструкції про з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 N 512/5.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про передчасність винесення головним державним виконавцем ВДВС Калуського МРУЮ Івасів Я.Я. спірної постанови з огляду на невжиття ним усіх передбачених законом заходів для належного виконання судового рішення про повернення дитини на територію Чеської Республіки.

Посилання в оскаржуваній ухвалі на рішення Галицького районного суду від 09 грудня 2013 року про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_7 разом з матір'ю ОСОБА_2 як підставу правомірності дій державного виконавця при винесенні постанови від 20.06.2014 року про закінчення виконавчого провадження є необґрунтованим. Зазначене судове рішення за своїм змістом не являється рішенням суду про відмову у поверненні дитини до місця постійного проживання в контексті положень ст. ст. 12, 13 Гаазької Конвенції. Чинне законодавство України не містить положень, відповідно до яких рішення суду не підлягає виконанню у зв'язку з ухваленням рішення в іншій справі.

Також не можна визнати обґрунтованим висновок суду про правомірність дій в.о. начальника ВДВС Калуського МРУЮ Лисенчук О.С. при розгляді скарги Міністерства юстиції України, оскільки при цьому допущено порушення права скаржника на належний розгляд його скарги в порядку, передбаченому ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження".

Посилання боржника ОСОБА_2 на подані нею в засіданні апеляційного суду судові рішення як підставу правомірності її дій у виконавчому провадження колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені судові рішення не стосуються предмету оскарження дій головного державного виконавця Івасів Я.Я. по виконанню рішення Івано-Франківського міського суду від 02.07.2010 року.

З огляду на викладене, суд першої інстанції при розгляді скарги не дослідив усіх обставин, якими заявник обґрунтовував свої вимоги, не звернув уваги на вищенаведені вимоги закону, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що зазначені порушення призвели до неправильного вирішення скарги, тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції України в Івано-Франківській області задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 23 лютого 2015 року скасувати.

Визнати неправомірними дії в.о. начальника ВДВС Калуського міськрайонного управління юстиції Лисенчук О.С. при розгляді скарги Міністерства юстиції України на постанову від 20.06.2014 року головного державного виконавця ВДВС Калуського міськрайонного управління юстиції Івасів Я.Я. про закінчення виконавчого провадження .

Скасувати постанову від 20.06.2014 року головного державного виконавця ВДВС Калуського міськрайонного управління юстиції Івасів Я.Я. про закінчення виконавчого провадження № 42508324 про зобов'язання ОСОБА_2 повернути малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, в супроводі батька ОСОБА_5, на територію Чеської Республіки, до місця його реєстрації за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язати головного державного виконавця ВДВС Калуського міськрайонного управління юстиції Івасів Я.Я. провести виконавчі дії по виконанню рішення Івано-Франківського міського суду від 02.07.2010 року по справі № 2-1512/2010 у відповідності до вимог ч. 2 ст. 75 та ст. 77 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Девляшевський В.А.

Меленко О.Є.