Вирок № 43542789, 10.04.2015, Житомирський районний суд Житомирської області

КП№ 278/4624/14-к

УКРАЇНА

Житомирський районний суд Житомирської області

В И Р О К

Іменем України

10 квітня 2015 року м. Житомир

Колегія суддів Житомирського районного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді - Баренко С.Г., суддів: Мокрецького В.І., Зубчук І.В.

за участю секретаря судового засідання - Лабенської Л.І., сторін кримінального провадження: прокурора - Колоші Є.В., обвинуваченого - ОСОБА_1, адвоката Логінова Р.М., потерпілого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, що зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 25.06.2014 за № 12014060170000640 по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Житомира, мешканця АДРЕСА_1, з середньо-спеціальною освітою, непрацюючого, не одруженого , раніше судимого:

- 16.08.2001 Богунським районним судом м.Житомира за ч.1 ст. 229-6 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі з випробуванням та іспитовим строком на 1 рік;

- 25.01.2002 Корольовським районним судом м. Житомира за ч.1 ст. 158 КК України на 1 рік позбавлення волі з випробуванням та іспитовим строком 1 рік;

- 24.10.2002 Богунським районним судом м. Житомира за ч.2 ст. 309, ч.1 ст. 311 КК України, на 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

- 22.10.2003 Корольовським районним судом м. Житомира за ч.1 ст. 81, ч.4 ст. 70 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі;

- 03.10.2005 Богунським районним судом м. Житомира за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі;

- 11.06.2009 Бердичівським міським судом Житомирської області за ч.1 ст. 390 КК України, ч.1 ст. 71, 72 КК Укаїни нп 1 рік 10 днів позбавлення волі

- 12.08.2013 Житомирським районним судом за ч.1 ст. 125 КК України до сплати штрафу в сумі 850 грн.,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

За версією обвинувачення, 24.06.2014 близько 11-15 год. ОСОБА_1 з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством, яке є небезпечним для життя та здоров'я особи, проник із сокирою до будинку ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2. Реалізуючи свій злочинний умисел, обвинувачений підійшов до ліжка, на якому відпочивав потерпілий, та з метою подавлення волі останнього до опору, замахнувся сокирою і намагався нанести нею удар в область голови ОСОБА_3 Потерпілий почав чинити активний опір злочинним діям ОСОБА_1, під час якого останній отримав легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров'я, а саме: глибоке садна на обличчі, садна та синець на правій кисті, у подальшому зумів втекти від обвинуваченого..Після цього ОСОБА_1 заволодів грошовими коштами потерпілого в сумі 113 грн., мобільним телефоном «Nokia» 1616-2, вартістю 240 грн. з сім-картою мобільного оператора «Київстар», на рахунку якої було 30 грн. для ведення розмов, а всього на загальну суму 383 грн. Викраденим розпорядився на власний розсуд.

За поясненнями ОСОБА_1 24.06.2014 він прийшов до ОСОБА_3 забрати господарські сапки, які належали матері обвинуваченого(сапки взяла співмешканка потерпілого). Останній відпочивав на ліжку. Розбудивши його, ОСОБА_1, став вимагати сапки. Розмова перейшла у сварку, під час якої потерпілий дістав з-під ліжка сокиру, замахнувся нею, але обвинувачений силою забрав її. Після чого потерпілий вибіг на вулицю. Коли обвинувачений вийшов на подвір'ї з сокирою і намагався поговорити з сусідом ОСОБА_4, якого викликав потерпілий, сусід став його утримувати, а потерпілий - бити палицею по голові, тулубу, кінцівках. У нього з голови йшла кров. Він ледве доїхав до дому. Гроші та телефон не викрадав та їх у нього не вилучали. А коли потерпілий побажав викликати міліцію, ОСОБА_1 надав потерпілому телефон та дізнався, що він належить останньому. Хоча до цього вважав, що це його телефон, оскільки був схожий на його власний. Визнав, що під час штовханини міг спричинити потерпілому певні тілесні ушкодження, однак сам обвинувачений постраждав від ОСОБА_3 сильніше. Просив справедливо вирішити справу, з врахуванням дій ОСОБА_5

Захисник обвинуваченого вказував на необ'єктивне та однобічне проведення досудового слідства. Наполягав, що у ОСОБА_1 був відсутній умисел на заволодіння майном потерпілого, що, зокрема, доводиться змістом заяви потерпілого про злочин, первісною кваліфікацією дій обвинуваченого за ч.1 ст.125 КК тощо. Вважає, що конфлікт між обвинуваченим та потерпілим виник раптово, на ґрунті взаємних претензій. Доказів, що обвинуваченому належить сокира у справі не має. Вказав на розбіжності (у деталях) у показаннях потерпілого та свідка ОСОБА_4 з приводу появи грошей та їх розміру, побиття обвинуваченого ОСОБА_3 Зокрема, потерпілий стверджував, що коли відбирали сокиру, обвинувачений впав, і в цей час потерпілий сильно вдарив останнього палицею по голові, потім наносив удари по голові та кінцівках обвинуваченого, коли той сидів на лавці. А свідок стверджував, що він лише «зщемив останнього», а грошей з кишені обвинуваченого у дворі випало небагато, а потім ще трохи на лавці. Зауважив, що обвинувачений не втікав, чекав на міліцію. Грошові кошти обвинуваченням не вилучалися, не оглядалися, не є речовими доказами та піддав сумніву і довід про заволодіння грошима обвинуваченим. Просив виправдати ОСОБА_1

За поясненнями ОСОБА_3 у той день, близько 11 год., коли він відпочивав на ліжку у своєму будинку та глядів телевізор, почув кроки і побачив сокиру над головою. З переляку він утримував сокиру, але вона вдарила по брові, він відштовхнув обвинуваченого, вибіг з хати у нижній білизні до сусіда ОСОБА_4, який забрав у ОСОБА_1 сокиру. Розлютившись, потерпілий вдарив його палицею по голові та кінцівках. Підтвердив обставини проведення слідчого експерименту, під час якого потерпілий дещо по - іншому розповідав про події. Зокрема, він вказав, що ОСОБА_1 замахнувся на нього сокирою, потерпілий схопив сокиру руками за лезо, відштовхнув обвинуваченого і таким чином уникнув удару. Не заперечував, що, бив обвинуваченого палицею в своєму дворі і побачив, як з кишені останнього випали викрадені у нього гроші. Вказував, що обвинувачений віддав телефон для виклику міліції. Наполягав на суворості покарання.

ОСОБА_4 засвідчив, що 24.06.2014 він знаходився на своєму подвір'ї, почув крики, потім прибіг ОСОБА_3 в спідній білизні з розсіченими закривавленими руками, пояснив, що хтось увірвався до його будинку. З хати вийшов обвинувачений з сокирою, яку вони разом із потерпілим у нього відібрали. Потерпілий палицею збив ОСОБА_1 з ніг, в цей час із його кишені випали якісь гроші(небагато по 2-10 грн.) ОСОБА_3 вирішив викликати міліцію, телефон йому дав обвинувачений, який виявився телефоном потерпілого. ОСОБА_1 розповів свідку, що прийшов до потерпілого, щоб забрати сапки. Однак у ході слідчого експерименту ОСОБА_4 вказував, що вперше гроші випали з кишені обвинуваченого, коли на лавочці він витягнув телефон і віддав потерпілому.

Свідок ОСОБА_6, фельдшер медичного пункту, пояснила, що 24.06.2015 на прохання ОСОБА_4 прийшла надавати медичну допомогу ОСОБА_3 Грошей та мобільного телефону особисто не бачила. Про те, що сталося дізналася зі слів ОСОБА_4 та потерпілого.

За свідченнями матері обвинуваченого 24.06.2014, десь до обіду, вона була вдома. Почула пищить собака. Вийшла з будинку і побачила побитого сина на сходах, говорив, що побився із сусідом. Вона надала йому допомогу.

Детальний аналіз і оцінка досліджених безпосередньо судом доказів, в їх сукупності та взаємозв'язку, дають ґрунтовні підстави вважати, що на момент вчинення інкримінованого обвинуваченому злочину, останній діяв не з мотивів на заволодіння майном потерпілого, із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я особи, а на ґрунті особистих неприязних стосунків, у зв'язку із чим вони не можуть бути кваліфіковані як розбій.

А тому суд перекваліфіковує дії обвинуваченого з ч.3 ст.187 на ч.1 ст.125 КК України та викладає нову форму обвинувачення, а саме:

26.04.2014 близько 11 год.15 хв., перебуваючи в будинку потерпілого ОСОБА_3, обвинувачений ОСОБА_1, під час сварки з останнім з приводу повернення сільськогосподарських сапок його матері, на ґрунті раптово виниклих неприязнених відносин, умисно заподіяв останньому легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров'я, у виді глибокого садна на обличчі, садна та синця на правій кисті.При цьому судом враховані наступні обставини

Так, на порушення ст.91 КПК України сторона обвинувачення не перевірила належними та допустимими доказами версію ОСОБА_1, що він прийшов до потерпілого за сапками, які на його думку знаходилися у останнього. Не було порушено жодного питання з цього приводу прокурором або потерпілим і в суді.

Зі змісту протоколу додаткового огляду місця події від 25.06.2014 вбачається, що при огляду застосовувалася фотозйомка, однак знімки до протоколу не долучені.

У постанові про визнання речових доказів від 28.07.2014 зазначено, що під час проведення огляду місця події були вилучений лише мобільний телефон та господарську сокиру. Проте дані про мобільний телефон наведеній постанові не відповідають його опису в протоколі додаткового огляду (а.с. 8-10, 59).

Господарська сокира визнана речовим доказом, як знаряддя злочину, втім обвинувачення не представила суду належних та допустимих доказів про належність сокири саме обвинуваченому та обставини, за яких він прибув до будинку потерпілого. Відсутність сокири під ліжком у житлі ОСОБА_3, під час проведення слідчого експерименту 16.09.2014, тобто після того, як сокира була вже вилучена слідством, не є беззаперечним доказом, що сокира належала саме ОСОБА_1 Таким чином обвинуваченим не спростований довід захисту, що сокира обвинуваченому не належить.

Таким чином твердження сторони захисту, що сокира належить саме потерпілому не спростована. А тому сумнівним є висновок обвинувачення, що обвинувачений з метою нападу прийшов до житла потерпілого із сокирою.

Обвинувачений також твердив, що мобільний телефон потерпілого зовні схожий на його мобільний телефон і він міг його взяти переплутавши зі своїм. Проте версія ОСОБА_1 про схожість телефонів та чи дійсно у ОСОБА_1 був в користуванні мобільний телефон, стороною обвинувачена належним чином також не перевірена і не спростована.

Не були вилучені і не оглянуті і грошові кошти в сумі 113 грн. про які йдеться в обвинувальному акті без зазначення причин цього. Хоча, за версією обвинувачення вони були повернуті ОСОБА_1 потерпілому. А показання потерпілого та свідка ОСОБА_4 в суді і під час проведення з останніми слідчого експерименту з приводу їх розміру, купюр, виявлення тощо не збігаються між собою, як вже було зазначено вище (т.1 а.с. 114-123).

Окрім цього, з протоколу прийняття заяви потерпілого про вчинене кримінального правопорушення, вбачається, що ОСОБА_3 повідомляв уповноважені органи лише про його побиття, без заволодіння при цьому його майном (а.с. 6)

За висновком судово-медичної експертизи № 1456 від 25.06.2014 у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у виді глибокого садна на обличчі, садна та синця на правій кисті, які утворилися від дії тупо-загостреного предмету та тупих твердих предметів та відносяться до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров'я (а.с. 17). Однак категоричного висновку щодо механізму їх спричинення, саме за таких обставин, на які вказує потерпілий, а не ОСОБА_1, судовий експерт не дав. Сторона обвинувачення не використала своє право на доведення цих обставин у суді у межах та у спосіб, передбачений процесуальним законом(ст.26 КПК).

Відповідно до ч.2 ст.17 КПК України обвинувачений не повинен доводити свою невинуватість. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи( ч.4 ст.17 КПК).

Згідно з висновком експерта №1469 від 26.06.2014 у ОСОБА_1 були виявлені легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров'я у вигляді саден на ногах та волосистій частині голови, що утворилися від дії тупих твердих предметів (а.с. 19). Свідок ОСОБА_4 також підтвердив, що голова обвинувачена була розбита. ОСОБА_1 також пояснював, що він поїхав додому, оскільки погано себе відчував після побиття.

Слушним є і твердження захисту, що протягом майже всього досудового розслідування дії обвинувачення кваліфікувалися за ч.1 ст.125 КК і спочатку обвинувачений допитувався як свідок.

Висновки експертів про виявлення крові людини на дерев'яній палці, фрагментах деревини та ґрунті не мають практичного значення для встановлення істини по справі, оскільки її належність конкретній людині не перевірялася, а тілесні ушкодження, як було зазначено виявлені як в обвинуваченого, так і в потерпілого (а.с. 34-44).

Таким чином, з наведеного вбачається, що між обвинуваченим і потерпілим була бійка на ґрунті неприязних стосунків.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд, з огляду на конкретні обставини справи переходить до іншої кваліфікації дій обвинуваченого. Перекваліфіковуючи дії ОСОБА_1 суд також дотримується правил за якими, перекваліфікація не допустима при такій зміні в характері обвинувачення, при якій новий злочин містить хоча б одну ознаку, яка відсутня у складі того злочину, який йому було раніше інкриміновано. Тобто об'єм обвинувачення ні в якому разі не можна розширювати.З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що дії ОСОБА_1 слід перекваліфікувати за ч.1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.

Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 не встановлено. Обставиною, що обтяжує покарання останнього, є рецидив злочинів. Обвинувачений характеризуються негативно, схильний до зловживання спиртним, у стані сп'яніння поводить себе неадекватно.. При призначенні покарання, суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховує, що обвинувачений вчинив умисний злочин невеликої тяжкості, наслідки його протиправних дій, особу винного, його минуле, думку потерпілого, міркування

прокурора. Суд призначає ОСОБА_1 громадські роботи у максимальному розмірі, визначених санкцією ч.1 ст. 125 КК України.

Проте, враховуючи, що обвинувачений перебував під вартою з 18.09.2014 по 03.03.2015, відповідно до ч.1 ст. 72 КК України суд зараховує 25 днів попереднього ув'язнення як фактичне відбування вказаних громадських робіт.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 65, 72 КК України ст. ст. 349, 368, 73-376 КПК України, суд, -

З А С У Д И Л А:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді 200 год. громадськіх робіт.

На підставі ст.72 КК України, зарахувати термін перебування ОСОБА_1 під вартою в період з 18.09.2014 по 12.10.2014 (25 днів) в строк відбуття призначеного судом покарання.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь НДКЦ при УМВС України 196 грн. 56 коп. за проведення товарознавчої експертизи (отримувач: УДКСУ у м. Житомирі (м.Житомир), банк отримувача: ГУДКУ у Житомирській області, МФО 811039, код ЗКПО: 38035726, р/р 31117115700002).

Речові докази: господарську сокиру, що зберігається в камері зберігання речових доказів Житомирського РВ УМВС - знищити, а мобільний телефон із сім-картою - повернути потерпілому.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Житомирський районний суд Житомирського району протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий суддя: С.Г.Баренко

Судді: В.І. Мокрецький

І.В. Зубчук