Ухвала суду № 43542679, 08.04.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4045/15 Справа № 203/4725/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Католікян М. О. Доповідач - Волошин М.П.

Категорія 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Волошина М.П.,

суддів - Куценко Т.Р., Демченко Е.Л.,

при секретарі - Жидковій Г.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, визнання права власності на частку квартири , -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, визнання права власності на частку квартири.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 Під час шлюбу ОСОБА_3 було приватизовано 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, отже 1/6 частина вказаної квартири належить позивачу як одному з подружжя. Крім того, позивачкою за її рахунок було проведено ремонт спірної квартири. У зв'язку з чим просила визнати за нею право власності на 1/6 частину квартири як на майно, придбане під час шлюбу та визнати за нею права власності на 1/6 частину квартири в рахунок проведеного нею ремонту.

Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 04 грудня 2014 року за заявою позивача залишено без розгляду позов у частині про визнання права власності на 1/6 частину квартири в рахунок проведеного ремонту.

Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 лютого 2015 року у задоволенні позовних ОСОБА_2 про поділ майна подружжя відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 04 березня 1989 року по 26 листопада 2010 року.

19 листопада 1993 року відповідачі та ОСОБА_6 (покійний чоловік ОСОБА_5 та батько ОСОБА_3.) у порядку приватизації у рівних частках (по 1/3) набули право власності на квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 19 листопада 1993 року, виданим Дніпропетровським міськвиконкомом.

На час виникнення спірних правовідносин діяв Кодекс про шлюб та сім'ю України.

Згідно з ч.1 ст. 22 КпІІІС майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд послався на те, що природа набуття права власності на нерухоме майно у порядку приватизації полягає у безкорисному придбанні майна - без передачі за нього компенсації у вигляді матеріального або нематеріального блага, що виключає можливість застосування до таких правовідносин приписів частини 1 статті 22 КпШС, на підставі чого суд прийшов висновку, що право спільної сумісної власності позивачки та ОСОБА_3 не поширюється на 1/3 частку спірної квартири.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що судом невірно застосовані норми матеріального права, а саме ст.ст. 60, 61, 70 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст.60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п.п.1-3 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких находиться державний житловий фонд. Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі(будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). Передача квартир(будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Відповідно до роз'яснень п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року, суди, розглядаючи позови, пов'язані з спільною власністю громадян, повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є: майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст.16 Закону "Про власність", ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю України; майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське(фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім'ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (п.1 ст.17, ст.18, п.2 ст.17 Закону "Про власність"); квартира(будинок), кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, передана при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім'ї наймача у їх спільну сумісну власність (ст.8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду").

Правовідносини сторін щодо спірної квартири регулюються Кодексом про шлюб та сім'ю, оскільки 1/3 спірної квартири набута у власність відповідачем у 1993 році в порядку приватизації державного житлового фонду.

Враховуючи обставини, які встановлені судом І інстанції, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду І інстанції про відмову у задоволенні позову позивача, оскільки спірна квартира набута ними в порядку приватизації державного житлового фонду, позивачка, не брала участі у приватизації спірної квартири та на час приватизації не була в ній зареєстрована.

Доводи позивачки про порушення судом норм Сімейного кодексу України, необґрунтовані, оскільки права й обов'язки щодо спірного майна виникли в момент його приватизації у 1993 році, і правовідносини із приводу нього не регулюються нормами СК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 рок.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно дослідив надані сторонами докази, встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки.

Відповідно до положень ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308,315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду чинна з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.П.Волошин

Судді: Е.Л.Демченко

Т.Р.Куценко