Ухвала суду № 43532657, 05.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/24281/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Моторного О.А., Рибченка А.О.,

при секретарі судового засідання Гончар Н.О.,

за участю представника відповідача Української Т.О., представники позивача в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Миколаївський суднобудівний завод "Океан" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012 у справі № 2а-5852/11/1470 за позовом Публічного акціонерного товариства "Миколаївський суднобудівний завод "Океан" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство звернулося до суду з позовом до Державною податковою інспекцією про скасування податкових повідомлень-рішень:

- від 19.07.2011 № 0000853600, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за лютий, березень, травень, липень 2010 року у розмірі 131 897,67 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 98 923,25 грн.;

- від 19.07.2011 № 0000863600, яким платнику податку зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2010 року на 803 666,78 грн., за липень 2010 року на 467 767,21 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 950 575,49 грн.;

- від 19.07.2011 № 000873600, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1 471 611,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 1 103 708,00 грн.;

- від 19.07.2011 № 000883600, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 11 592 305,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 8 694 229,00 грн.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 18.10.2011 позовні вимоги Товариства задовольнив.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 15.03.2012 рішення суду першої інстанції скасував та у задоволенні позовних вимог відмовив у повному обсязі.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, де порушує питання скасувати судове рішення апеляційної інстанції, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі судове рішення першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, наведені у скарзі доводи та вислухавши пояснення сторін, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою прийняття оспорюваних податкових повідомлень - рішень у цій справі був акт від 01.07.2011, складений працівниками Державної податкової інспекції за результатами проведеної виїзної планової перевірки Товариства з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010.

У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено ряд порушень у позивача, в тому числі і порушення п. 1.8 ст. 1, пп. 3.3.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 пп. 7.3.1, пп. 7.4.1 п. 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011), що полягало у реалізації несамохідних двохтрюмних суден за цінами нижче їх собівартості, у формуванні ціни договорів купівлі - продажу земельних ділянок без урахування капітальних поліпшень земель у вигляді придбаних послуг із вивезення та утилізації відходів гальванічного виробництва 4-го класу небезпеки з цих земель, а також формуванні даних податкового кредиту за наслідками господарських операцій з контрагентами (ТОВ "Билбудстрой", ТОВ "Шип Арматура"), що не спричинили реального настання юридичних наслідків, оскільки аналіз господарської діяльності вказаних контрагентів свідчить про її спрямованість лише на здійснення операцій, що пов'язані з наданням податкової вигоди третім особам.

Розв'язуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ціна реалізації несамохідних суден сформована позивачем виходячи із середньої собівартості аналогічних замовлень, встановленої на підставі даних, наданих підприємствами та науковими інститутами суднобудівної галузі, збільшеної на певну суму прибутку та враховував ситуацію, що склалася на відповідному ринку, а податковим органом не доведено той факт, що ціна товару, визначена у договорах з реалізації несамохідних суховантажних двохтрюмних суден, не відповідає рівню звичайної ціни. Аналізуючи передумови та наслідки отриманих послуг від ПП "Еколайн Плюс" зі збирання, вивезення та знищення відходів з території земель позивача, суд дійшов висновку, що у податковому обліку вибуття вартості капітального поліпшення землі як окремого об'єкта власності не відбулося, оскільки послуги по вивезенню та ліквідації відходів від господарської діяльності позивача спеціалізованою організацією (ПП "Еколайн Плюс") і збереження екологічних систем, які перебувають під негативним впливом господарської діяльності позивача в операціях, які звільнених від оподаткування, ним не використовувалися і були придбані саме з метою забезпечення власної господарської діяльності, дотримання умов безпеки цього підприємства, тому підстав вважати їх проданими за звичайною ціною, відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, немає. Щодо позиції, викладеної у акті перевірки відповідача, про завищення платником податку податкового кредиту на підставі формально складених первинних документів, суд першої інстанції з урахуванням досліджених у ході розгляду справи доказів, наданих позивачем та зібраних судом на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, а також тієї обстави, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з ПДВ порушення податкової дисципліни контрагентами платника податку, дійшов висновку про реальність вчинених позивачем господарських операцій та відповідності їх економічному змісту.

Однак суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками суду першої інстанції, зазначивши, що:

- на запити державного податкового органу щодо обґрунтування формування ціни на баржі позивачем за підписом головного бухгалтера було надано лише довідку від 26.05.2011, в якій зазначено, що бюджет на будування барж був затверджений Генеральним директором Романчуком М.П., інших документів, пов'язаних з розрахунком планової ціни на біржі, надати не має змоги;

- експертна оцінка землі проводилась з урахуванням витрат, понесених на їх поліпшення. Посилання на те, що у 2010 році ПАТ "МСЗ "Океан"" здійснювало виправлення помилки, не є обґрунтованим, так як за рахунок витрат, понесених по операціях з ТОВ "Еколайн" було сформовано об'єкт основних фондів 1 групи "Капітальні витрати на поліпшення земель". З 2007 року проводились амортизаційні відрахування по даному об'єкту, які не коригувались у 2010 році. Земельне поліпшення - результати будь-яких заходів, що призводять до зміни якісних характеристик земельної ділянки та її вартості. До земельних поліпшень належать матеріальні об'єкти, розташовані у межах земельної ділянки, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення, а також результати господарської діяльності або проведення певного виду робіт (зміна рельєфу, поліпшення ґрунтів, розміщення посівів, багаторічних насаджень, інженерної інфраструктури тощо). Документальною перевіркою за період з 01.01.2007 по 31.12.2007, яка оформлена актом від 30.05.2008 № 403/36/14307653 підтверджено проведення підприємством робот по поліпшенню землі та відображення даних робіт в складі окремого об'єкту основних фондів першої групи. Таким чином, у бухгалтерському обліку дана операція була відображена як списання вартості об'єкту 1 групи основних фондів, а не як коригування валових витрат;

- з урахуванням обставин, встановлених державним податковим органом у ході перевірки, зокрема, неможливість ТОВ "Билдбудстрой" та ТОВ "Шип Арматура" реально здійснювати відповідні господарські операції внаслідок відсутності матеріально - технічних, трудових ресурсів для здійснення відповідної господарської діяльності, що підтверджено актами перевірки вказаних контрагентів, а також того факту, що вказані контрагенти не декларують податкові зобов'язання, а відносно ТОВ "Шип Арматура" до ЄДР внесено запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, позивач не мав права на податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих такими контрагентами.

Так, основні засади державної політики щодо формування платником податків податкового кредиту та відповідних сум бюджетного відшкодування на момент виникнення спірних правовідносин було врегульовано Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011).

У п. 1.3 ст. 1 вказаного Закону платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР покупець має право відобразити сплачені суми податку у податковому кредиті за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

А пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із наведеного випливає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення продавцем правил здійснення господарської діяльності, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

При цьому сама собою фіктивність контрагента платника податків, а так само невиконання свої податкових контрагентами платника податків не можуть бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника податків, який ці дані задекларував. Також наявність або відсутність матеріально - технічної бази у контрагента господарюючого суб'єкта не є передумовою для визначення господарської компетенції останнього та не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними угодами або порушення позивачем правил оподаткування.

Відповідно до наведеного та з урахуванням наданих позивачем доказів (договори, акти прийому - здачі робіт, специфікації, калькуляції, видаткові та податкові накладні, платіжні документи), оцінка яких зроблена судом першої інстанції з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а також враховуючи встановлену судом наявність у ТОВ "Билдбудстрой" та ТОВ "Шип Арматура" господарської та податкової правосуб'єктності на момент укладення та виконання господарських операцій з позивачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що дії Товариства як платника податку є добросовісними, вчинені ним господарські операції сумніву в їх реальності не викликають, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються достатніми і належним чином оформленими первинними документами, а відтак висновки податкового органу про допущення Товариством податкового правопорушення за наслідками господарських операцій із ТОВ "Билдбудстрой" та ТОВ "Шип Арматура" є безпідставними.

Цілком обґрунтованого висновку дійшов суд першої інстанції щодо позиції державного податкового органу про те, що вибуття вартості капітального поліпшення землі з податкового обліку пов'язане з вибуття поліпшеної земельної ділянки, як окремого об'єкта власності та послуги, спрямовані на поліпшення цієї ділянки, використанні в операціях, які звільнені від оподаткування згідно з пп. 5.1.17 п. 5.1 ст. 5 Закону № 168/97-ВР, і відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону, послуги вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Судом першої інстанції встановлено, що у податковому обліку вибуття вартості капітального поліпшення землі як окремого об'єкта власності не відбулося, оскільки послуги по вивезенню та ліквідації відходів від господарської діяльності Товариства спеціалізованою організацією (ПП "Еколайн Плюс") і збереження екологічних систем, які перебувають під негативним впливом господарської діяльності позивача в операціях, які звільнених від оподаткування, ним не використовувалися і були придбані саме з метою забезпечення власної господарської діяльності, дотримання умов безпеки цього підприємства, тому підстав вважати їх проданими за звичайною ціною, відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, немає. Таким чином, витрати з вивезення та утилізація відходів гальванічного виробництва 4-го класу небезпеки, що були понесені у 2007 році, є операцією, необхідною саме для ведення господарської діяльності і дотримання умов безпеки підприємства, цілком правомірно віднесені позивачем до валових витрат на підставі пп. 5.4.5 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР.

Стосовно порушення Товариством податкового законодавства під час визначення ціни договору, яка на думку контролюючого органу не відповідає рівню звичайної ціни слід зазначити наступне.

Згідно з п. 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Отже, законом встановлено, що база оподаткування - це договірна (контрактна) ціна, визначена за вільними цінами, які не можуть бути нижчими за звичайні ціни.

Пунктом 1.20.8 ст. 1 Закону № 334/94-ВР зазначено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, враховуючи, що договори з будівництва суден мають певні особливості, зокрема, на момент його укладання готова продукція ще відсутня і це впливає на встановлення ціни товару, який заплановано виготовити і реалізувати, встановлену судом першої інстанції обставину, що згідно даних, наданих Асоціацією суднобувників України "Укрсудпром", Національним університетом кораблебудування ім. адмірала Макарова, Компанії "Euro Ship Design, LTD", максимальна собівартість насамохідної баржі, розрахована цими підприємствами та науковими інститутами суднобудівної галузі, не перевищувала 1 400 000 дол. США (згідно довідки Державного підприємства "Укрпромзовнішекспертиза" від 11.02.2010 № 249 на запит ВАТ "Вадан Ярдс Океан" від 19.01.2010 № 77 про надання інформаційної довідки про рівень собівартості несамохідної баржі), факт надання позивачем відповіді на запит податкового органу щодо обґрунтування ціни товару, а також що відповідачем не був проведений повний аналіз цін на товари даного виду, не були використані статистичні дані внутрішнього ринку та не досліджена маркетингова політика по продажу даного виду продукції, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що висновок Державної податкової інспекції щодо невідповідності реалізованої позивачем продукції (12 несамохідних суховантажних двохтрюмних суден) рівню звичайної ціни є необґрунтованим.

За таких обставин суд першої інстанції застосував норми матеріального та процесуального права та спір у справі вирішив правильно, тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення ухвалене судом першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миколаївський суднобудівний завод "Океан" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012 у справі № 2а-5852/11/1470 скасувати та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.10.2011.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді О.А. Моторний

А.О. Рибченко