Ухвала суду № 43532655, 24.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2015 року м. Київ К/800/14574/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Приходько І.В.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - ДПІ) на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 8 січня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тусмо» (далі - Товариство) до ДПІ,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 000084225 від 28.08.2013 року, № 000137225 від 30.09.2013 року.

Зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами, які підтверджують здійснення господарських операцій.

8 січня 2014 року постановою Житомирського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року, позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ № 000084225 від 28.08.2013 року, № 000137225 від 30.09.2013 року визнані протиправними та скасовані.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Житомирського окружного адміністративного суду та ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 5.08.2013 року до 7.08.2013 року ДПІ була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з питань господарських операцій з ТОВ «Фрейтедж» за період з 1.11.2012 року до 31.12.2012 року, за наслідками якої 10.08.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариство у порушення вимог пп. 198.1 п 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України занизило податок на додану вартість, у розмірі 41 690,00 грн.

28 серпня 2013 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 000084225 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 62 535,00 грн., у тому числі 41 690,00 грн. - основного платежу, 20 845,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

9 вересня ДПІ здійснила документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань господарських операцій з ТОВ «Фрейтедж» за період з січня до лютого 2013 року, за наслідками якої того ж дня був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариство у порушення вимог п.,п. 198.1, 198.3 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України занизило податок на додану вартість, у розмірі 98 160,00 грн.

30 вересня 2013 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 000137225 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 147 240,00 грн., у тому числі 98 160,00 грн. - основного платежу, 49 080,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих/сплачених/ платником податків за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподаткування операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними/ або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушеннями вимог ст. 201 Податкового кодексу України/ чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму подану на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності)податкову накладну.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 цього Кодексу сума податку, що підлягає сплаті /перерахуванню/ до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного / податкового / періоду та сумою податкового кредиту такого звітного / податкового / періоду.

Відповідно до ст. 9 Закону України № 996-ХІУ від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції транспортних не може бути підставою для не включення витрат до складу валових та не відображення податкового кредиту з ПДВ.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 1.10.2012 року між Товариством та ТОВ «Фрейтедж» був укладений договір купівлі - продажу №01-10 відповідно до якого продавець зобов'язується передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору. Найменування та асортимент товару, строки та порядок доставки, ціна, загальна вартість, порядок та спроби розрахунків, а також інші істотні умови визначаються сторонами у видаткових накладних. Продавець зобов'язується передати товар покупцю у повному обсязі протягом 5 днів з моменту оплати. Перехід права власності відбувається в момент передачі товару (оплати), що оформляється видатковою накладною (актом прийому-здачі). Постачання товару здійснюється у місце призначення, визначене сторонами на підставі усної домовленості.

Для підтвердження виконання зазначеного договору Товариство надало видаткові накладні; акти прийому-здачі; податкові накладні; платіжні доручення; накази №49/к від 6.10.2010 року, №67-к від 28.12.2010 року; накази №180-в, №181-в, №182-в від 30.11.2012 року про відрядження до ТОВ «Форейтедж» водія, фінансового директора, комірника; посвідчення про відрядження від 30.11.2012 року водія, фінансового директора, комірника; накази №198-в, №199-в, №200-в від 29.12.2012 року щодо відрядження до ТОВ «Форейтедж» водія, фінансового директора, комірника; технічний паспорт на автомобіль; подорожні листи вантажного автомобіля № 37 від 30.11.2012 року, № 50 від 29.12.2012 року.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що при здійсненні Товариством господарських операцій з TOB «Фрейтедж» підприємства були належним чином зареєстровані, як юридичні особи, мали статус платників податку на додану вартість.

Товариство сформувало податковий кредит на підставі виписаних TOB «Фрейтедж» податкових накладних, що були видані в порядку виконання господарських операцій, виконання зазначених договорів повністю підтверджено первинною документацією бухгалтерського і податкового обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 8 січня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Приходько І.В.