Ухвала суду № 43532653, 31.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.03.2015р. м. Київ К/800/55052/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Ігнатенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 серпня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року

по справі №826/8534/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (надалі - ТОВ «Хімагромаркетинг»)

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (надалі - ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м.Києві)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м.Києві №0002462201 та №0002452201 від 05.06.2014р.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 04.08.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014 р., позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, контролюючим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Хімагромаркетинг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2012р. по 28.02.2014р. по взаємовідносинах з ТОВ «Старксервіс», за результатами якої складено акт №34/26-53-22-01-26-30262667 від 22.05.2014р.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013р.; п.198.1, п.198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень - вересень 2013р. та грудень 2013р.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення №0002452201 від 05.06.2014р., згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання податку на прибуток у спірному розмірі та №0002462201 від 05.06.2014р., згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у спірному розмірі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших встановлених документів.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України,).

Відповідно до п.п.«а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст.201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на включення до складу валових витрат, витрат у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та формування податкового кредиту можуть мати лише реально вчинені господарські операції з метою їх використання у власній господарській діяльності та підтверджені оформленими належним чином первинними документами.

Судами також встановлено, що у період з 01.09.2012р. по 28.02.2014р. ТОВ «Хімагромаркетинг» мало господарські взаємовідносини із ТОВ «Старксервіс» на підставі укладеного договору поставки №300513 від 30.05.2013р., згідно із яким ТОВ «Старксервіс» (продавець) зобов'язується передати у власність ТОВ «Хімагромаркетинг» (покупець) засоби захисту рослин (товар). Найменування товару, одиниця виміру кількості товару, місце та строк поставки зазначаються в специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного Договору.

У період з червня по жовтень 2013р. між сторонами Договору поставки №300513 від 30.05.20131р. були підписані відповідні до нього специфікації №1-14.

На підтвердження виконання вимог укладеного із ТОВ «Старксервіс» договору поставки позивачем надані видаткові накладні.

Крім того, у перевіряємий період між позивачем та ТОВ «Старксервіс» було укладено ряд тотожних договорів про надання інформаційно-консультаційних послуг, згідно яких ТОВ «Хімагромаркетинг» (замовник) доручає, а ТОВ «Старксервіс» (виконавець) зобов'язується за плату надати інформаційно-консультаційні послуги за напрямком, що цікавлять Замовника, а саме:

- за Договором №010143/3 від 01.04.2013р. - поняття тритикале та особливості його вирощування. Замовник за цим договором виплачує виконавцю відповідну плату за надання послуг терміном виконання до 07.07.2013 р.;

- за Договором №010413/1 від 01.04.2013р. - характеристика препаратів Скала та Фунгазіл, а також актуальність застосування препаратів Амістар Екстра та Антракол. Замовник за цим договором виплачує виконавцю відповідну плату за надання послуг терміном виконання до 12.06.2013 р.;

- за Договором №010413/4 від 01.04.2013р. - актуальність застосування препаратів Хорус, Форс, Нурел та Пульсар. Замовник за цим договором виплачує виконавцю відповідну плату за надання послуг терміном виконання до 10.06.2013р.;

- за Договором №300413/1 від 30.04.2013р. - сучасні тенденції і проблеми управління оплати праці. Замовник за цим договором виплачує виконавцю відповідну плату за надання послуг терміном виконання до 20.07.2013р.;

- за Договором №300413/2 від 30.04.2013р. - характеристика бур'янів овочевих, технічних культур та сої. Замовник за цим договором виплачує виконавцю відповідну плату за надання послуг терміном виконання до 04.07.2013р.;

- за Договором №300413/3 від 30.04.2013р. - вплив рекламної діяльності на доходи підприємства. Замовник за цим Договором виплачує Виконавцю відповідну плату за надання послуг терміном виконання до 20.07.2013р.;

- за Договором №300413/4 від 30.04.2013 р. - технологія вирощування озимої пшениці. Замовник за цим Договором виплачує Виконавцю відповідну плату за надання послуг терміном виконання до 15.07.2013р.;

- за Договором №300413/5 від 30.04.2013р. - технологія вирощування озимого жита. Замовник за цим Договором виплачує Виконавцю відповідну плату за надання послуг терміном виконання до 15.07.2013р.

На підтвердження надання ТОВ «Старксервіс» вказаних вище послуг за укладеними із ТОВ «Хімагромаркетинг» Договорів позивачем надані акти надання послуг.

До кожного із укладених договорів між позивачем та ТОВ «Старксервіс» були укладені додаткові угоди від 10.01.2014 р., відповідно до яких сторони дійшли згоди здійснити оплату за надані послуги шляхом видачі покупцем простих не авальованих векселів із визначеною загальною номінальною вартістю.

Відповідно до наявних в матеріалах справи актів від 26.02.2014р. та від 26.03.2014р. приймання-передачі векселів на виконання вимог укладених правочинів ТОВ «Хімагромаркетинг» видало, а ТОВ «Старксервіс» прийняло векселя, зазначені у викладених в них реєстрах.

Також, позивачем було надано банківські виписки, які підтверджують часткову оплату ТОВ «Хімагромаркетинг» коштів за придбані у ТОВ «Старксервіс» товари та послуги.

На виконання ухвали суду першої інстанції про витребування документів, позивачем додатково було надано копії звітних матеріалів, які посвідчую надання контрагентом послуг за напрямками, пов'язаними з господарською діяльністю ТОВ «Хімагромаркетинг», а саме: актуальність препаратів Хорус, Пульсар, Нурел, Форс; характеристика бур'янів овочевих, технічних культур та сої; сучасні тенденції і проблеми управління оплати праці; характеристики препарату Фалькон та особливості технології вирощування озимого жита; характеристика препаратів Скала, Фунгазіл, Амістар Екстра, Антракола; вплив рекламної діяльності на доходи підприємства; поняття тритикале та особливості його вирощування; технологія вирощування озимої пшениці, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до пояснень свідка ОСОБА_1, наданих в суді першої інстанції, на підставі отриманих відомостей про бур'яни овочевих та інших культур відповідно до укладеного Договору №300413/2, ТОВ «Хімагромаркетинг» вирішило розширити свою асортиментну лінійку препаратів для боротьби із ними та відповідно збільшити свої об'єми продаж засобів захисту рослин, для чого Позивачем були подані 4 заявки на випробування нових препаратів та їх подальшої реєстрації з метою продажу на митній території України.

На підтвердження реальності надання ТОВ «Старксервіс» послуг з маркетингового дослідження за Договором №010413/2 в матеріалах справи наявні звітні матеріали з аналізу ринку засобів захисту рослин по основним препаратам та діючим речовинам, звіт про середні витрати засобів захисту рослин в розрізі культур по регіонам України. Крім того, ТОВ «Хімагромаркетинг» надано дані про потенційних покупців засобів захисту рослин по території України, а також аналітична записка по даним проведеного аналізу. Також позивачем надано ряд укладених договорів поставки, які були укладені зі знайденими ТОВ «Старксервіс» клієнтами на виконання умов Договором №010413/2.

На підтвердження факту передачі придбаного позивачем товару у ТОВ «Старксервіс» суду надані акти прийому-передачі товару та рахунки на оплату до Договору №300513 за період з червня по жовтень 2013р.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що господарські операції позивача з його контрагентом ТОВ «Старксервіс» здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, а тому вони є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, які містять усі обов'язкові реквізити та розкривають зміст та обсяг господарських операцій. Зміст отриманих позивачем інформаційно-консультаційних послуг та маркетингових досліджень відповідає напрямам господарської діяльності товариства та спрямовані на оптимізацію господарської діяльності підприємств та отримання економічної вигоди.

Податковим органом, в свою чергу, не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Доводи контролюючого органу про нікчемність укладених правочинів обґрунтовано не взято судами попередніх інстанції до уваги, оскільки відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним. Самі по собі спірні угоди не є такими, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Посилання відповідача на акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Старксервіс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період діяльності з 01.09.2012р. по 28.02.2014р.», яким не встановлено фактичного місцезнаходження контрагента позивача правомірно відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки акти про неможливість проведення перевірки та акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.

Крім того, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Так само і перевірка фактичного перебування посадових осіб контрагента за місцем реєстрації не входить до кола обов'язків платника податків - покупця, а відтак не може впливати на порядок формування ним даних податкового обліку.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.04.2013р. у справі №826/5015/14, яка набрала законної сили згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2013р., зокрема, визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС по проведенню зустрічної звірки ТОВ «Старксервіс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період діяльності з 01.09.2012р. по 28.02.2014р.

Судами попередніх інстанції правомірно не взято до уваги посилання податкового органу на безтоварність спірних угод з огляду на наявність вироку Шевченківського районного суду м.Києва від 24.09.2013р. №761/22932/13-к за обвинуваченням ОСОБА_2 у попередній змові із ОСОБА_3, який був директором ТОВ «Старксервіс» з 01.09.2012р. по 31.10.2012р., оскільки у період господарських взаємовідносин із ТОВ «Хімагромаркетинг» (2013р.) директором контрагента позивача був ОСОБА_4

Слід також зазначити, що згідно з постановою Слідчого відділу фінансових розслідувань ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 30.09.2014р. кримінальне провадження №32014100040000052 від 16.06.2014р. щодо службових осіб ТОВ «Хімагромаркетинг» за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 Кримінального кодексу України закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

На момент складання податкових накладних, контрагент позивача - ТОВ «Старксервіс» (код ЄДРПОУ 38292311) був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, що підтверджується свідоцтвом №200063371 про реєстрацію платника податку на додану вартість та довідкою про взяття на облік платника податків №4634 від 06.12.2012р., мав діючу ліцензію серії АЕ №195369 від 11.04.2013р., видану Міністерством аграрної політики та продовольства України на торгівлю пестицидами та агрохімікатами.

Отже, оцінюючі зібрані по справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправними й скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м.Києві №0002462201 та №0002452201 від 05.06.2014р.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів м.Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов.