Ухвала суду № 43530892, 04.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.03.2015р. м. Київ К/9991/77218/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула в письмовому провадженні касаційні скарги Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 по справі №2а-3915/11/1370 (№131062/11/9104) за позовом Відкритого акціонерного товариства «Миколаївцемент» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові, Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Миколаївцемент» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові, Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області від 22.10.2010 №0002971650/0, №0002981650/0, №0002961650/0 та від 31.12.2010 №0002971650/1, №0002981650/1, №0002961650/1. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові від 25.03.2011 №0000030801/5425 та №0000040801/5426.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Миколаївська міжрайонна державна податкова інспекція Львівської області Державної податкової служби 27.11.2012 та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові Державної податкової служби 30.11.2012 звернулись з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, який ухвалами від 05.12.2012 та 14.12.2012 прийняв їх до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідачі просять постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Миколаївська міжрайонна державна податкова інспекція Львівської області Державної податкової служби та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові Державної податкової служби посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5, підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами», пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що Державною податковою інспекцією у Миколаївському районі Львівської області проведено перевірку Відкритого акціонерного товариства «Миколаївцемент» з питань дотримання вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» за період з 04.12.2009 по 28.09.2010, за результатами якої складено акт від 11.10.2010 №999/150/00293025.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме несвоєчасну сплату позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість: 1265328,00грн. із затримкою до 30 календарних днів, 224079,69грн. із затримкою від 31 до 90 календарних днів, 846354,00грн. із затримкою більшою 90 календарних днів

На підставі акта перевірки від 11.10.2010 №999/150/00293025 Державною податковою інспекцією у Миколаївському районі Львівської області прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.10.2010 №0002961650/0, яким за затримку на 237 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 423177,00грн.; від 22.10.2010 №0002971650/0, яким за затримку на 60 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 44815,93грн.; від 22.10.2010 №0002981650/0, яким за затримку на 25 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 126532,80грн.

За наслідками адміністративного оскарження, вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення та прийнято податкові повідомлення рішення від 31.12.2010 №0002961650/1, №0002971650/1, №0002981650/1.

Вищезазначені штрафні санкції нараховані податковим органом на несплачене позивачем податкове зобов'язання, визначене згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 19.02.2007 №0000192321/0, від 26.04.2007 №0000192321/1, від 07.06.2007 №0000192321/2 та від 23.09.2007 №0000192321/3.

Відповідно до пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

Процедура адміністративного оскарження здійснюється тим контролюючим органом, який надіслав платнику податків податкове повідомлення, відповідно до своєї компетенції, визначеної цим Законом.

Заява, подана із дотриманням строків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2009 по справі №22а-8524/08/9104 відмовлено у задоволені позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Миколаївцемент» про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень рішень від 19.02.2007№0000192321/0, від 26.04.2007 №0000192321/1, від 07.06.2007 №0000192321/2.

В той же час, судовий розгляд справи №6882/09/1370 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Миколаївцемент» про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.2007 №0000192321/3 не завершений, рішення не прийнято.

Таким чином, оскільки процедура судового оскарження податкового повідомлення-рішення від 23.09.2007 №0000192321/3 не завершена, податкове зобов'язання вважається неузгодженим, а відтак у податкового органу відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату вказаних податкових зобов'язань, що свідчить про протиправність податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області від 22.10.2010 №0002971650/0, №0002981650/0, №0002961650/0 та від 31.12.2010 №0002971650/1, №0002981650/1, №0002961650/1.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 25.03.2011 №0000030801/5425 та №0000040801/5426 колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Львові проведено перевірку Відкритого акціонерного товариства «Миколаївцемент» щодо своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання до бюджету, за результатами якої складено акт від 16.03.2011 №3/08-01/00293025.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами», пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, внаслідок несвоєчасної сплати суми самостійно визначеного податкового зобов'язання протягом граничних строків., а саме: 219109,44грн. із затримкою у 28 днів; 19821,00грн. із затримкою у 17 днів; 78004,90грн. із затримкою у 17 днів; 137514,70грн. із затримкою у 59 днів; 18877,00грн. із затримкою у 36 днів; 74320,00грн. із затримкою у 36 днів; 229891,20грн. із затримкою у 21 день.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Відкритим акціонерним товариством «Миколаївцемент» платіжними дорученнями від 29.07.2010 №3304, від 28.09.2010 №4413, від 28.10.2010 №4892, від 23.09.2010 №4300, від 18.11.2010 №5101, від 18.11.2010 №5100, від 30.12.2010 №5604, від 28.12.2009 №5903 було здійснено платежі, грошові суми по яких розподілялися податковим органом на погашення попереднього податкового боргу позивача за минулі податкові періоди.

За змістом підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно підпункту 7.7 статті 7 вказаного Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами», джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним, що свідчить про протиправність податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові від 25.03.2011 №0000030801/5425 та №0000040801/5426.

Доводи касаційних скарг зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 222, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційні скарги Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 по справі №2а-3915/11/1370 (№131062/11/9104) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв