Ухвала суду № 43529960, 08.04.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2015 р. Справа № 815/4397/13-а

Категорія: 8.2.8 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Приватного підприємства «Кабаре-Лідер» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Кабаре - Лідер» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

10.06.2013р. ПП «Кабаре - Лідер» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 16.05.2013 року №0002241701, №0001582202, №0001572202 та №0001562202.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем при проведенні перевірки були зроблені необґрунтовані висновки щодо порушення позивачем норм податкового законодавства, на підставі яких, відповідно, і були незаконно винесені спірні податкові повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року у задоволенні адміністративного позову ПП «Кабаре - Лідер» відмолено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ПП «Кабаре - Лідер» 13.08.2013р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального і процесуального права та просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.08.2013р. та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги підприємства задовольнити повністю.

В судове засідання суду апеляційної інстанції представник позивача не прибув з невідомих причин, про дату, час та місце слухання справи був своєчасно і належним чином повідомлений, та як вбачається з витягу з ЄДР ЮО та ФОП, підприємство визнано банкрутом та знаходиться у стані припинення.

Представник відповідача судове засідання суду апеляційної інстанції також не з'явився з невідомих підстав, про дату, час та місце слухання справи був своєчасно і належним чином повідомлений.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В квітні 2013 року, працівниками ДПІ у Київському районі, на підставі наказу №235-п від 29.03.2013 року, з урахуванням наказу №302-п від 15.04.2013 року, згідно з п.75.1 ст.75, пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України, у зв'язку з порушенням Господарським судом Одеської області провадження по справі про визнання банкрутом ПП «КАБАРЕ-ЛІДЕР», було проведено позапланову виїзну перевірку даного підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт №768/22-02/32783075/78 від 23.04.2013 року.

В подальшому, на підставі вищезазначеного акту перевірки 16.05.2013 року уповноваженою особою ДПІ у Київському районі м. Одеси прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0002231701 - про збільшення суми грошового зобов'язання ПП «КАБАРЕ-ЛІДЕР» з податку з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, за основним платежем у розмірі 10188 грн. 88 коп., за порушення п.1.3, п.1.15 ст.1, п.3.1 ст.3, пп.8.1.1,8.1.2 п.8.1 ст.8, п.16.1 ст.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV від 22.05.2003р. (зі змінами та доповненнями), пп.14.1.54, 14.1.180 п.14.1 ст.14, пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.163.1 ст.163, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України;

- №0002241701 - про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, за основним платежем у розмірі 89138 грн. 76 коп., за порушення пп. 164.2.7 п.164.2, п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1,168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України;

- №0001582202 - про збільшення суми грошового зобов'язання з комунального податку, за основним платежем у розмірі 10 грн. 20 коп., за порушення ст.15 Декрету КМУ №5 від 20.05.1993 року «Про місцеві податки і збори», пп.2 «Положення про комунальний податок» (затв. рішенням ОМР №2725-ХХVІІ від 15.10.2001р.), п.49.1.7 - 49.2 ст.49 ПК України;

- №0001572202 - про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 30916 грн., з яких: за основним платежем - 30 396 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 520 грн., за порушення п.184.6,184.7 ст.184, п.123.1 ст.123 ПК України;

- №0001562202 - про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, за основним платежем у розмірі 413711 грн., за порушення абз. «а» пп.14.1.11 п.14.1 ст.14, п.135.1 ст.135, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283-97-ВР.

Не погоджуючись з вищезазначеними діями та рішеннями податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог та відповідно, з правомірності спірних рішень податкового органу.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Як слідує з положень п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Так, як встановлено зі спірного акту перевірки, податковими інспекторами-ревізорами відповідача було встановлено порушення ПП «КАБАРЕ-ЛІДЕР» норм податкового законодавства України, в результаті чого виявлено заниження позивачем зобов'язання з ПДВ у вересні 2011 року та завищення від'ємного значення з ПДВ у жовтні 2011 року. Також, цією перевіркою встановлено, що підприємство, в порушення норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ПК України та Закону України «Про оплату праці», нараховувало заробітну плату нижчу ніж встановлено законодавством, а також не сплачувало самостійно нарахованих сум податку з доходу фізичних осіб із заробітної плати найманих працівників. Крім того, під час перевірки було встановлено не подання позивачем розрахунку комунального податку за 3-й квартал 2010 року та неправомірне і безпідставне віднесення витрат, пов'язаних із придбанням у контрагентів послуг до складу валових витрат та формування податкового кредиту на підставі того, що у бухгалтерському обліку відображались операцій з контрагентами-постачальниками, які не підтверджені належними письмовими доказами.

Як видно з матеріалів справи, в судовому засіданні суду 1-ї інстанції представник відповідача пояснив, що згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 «розрахунки з вітчизняними покупцями» станом на 31.12.2012 року за ПП «КАБАРЕ-ЛІДЕР» рахувалась прострочена дебіторська заборгованість фізичних осіб, по яким минув термін давності на загальну суму - 445 607 грн. 38 коп.

Представник же позивача, в свою чергу, зазначив, що під час перевірки керівник підприємства своїм листом від 22.04.2013 року надав з цього приводу пояснення та, посилаючись на приписи п.3.3 ст.159 ПК України, просив зарахувати безнадійну дебіторську заборгованість в рахунок кредиторської безнадійної заборгованості ПП «КАБАРЕ-ЛІДЕР».

Як слідує зі змісту положень п.п.164.2.7. п.164.2 ст.164 ПК України, сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50% місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розділом ІІ цього Кодексу, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу, а також дохід, що становить позитивну різницю між сумою коштів, одержаною платником податку від фінансової установи після реалізації заставленого майна платника податку при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у зв'язку з невиконанням платником податку своїх зобов'язань за договором кредиту (позики), та сумою фактично сплачених платником податку зобов'язань за таким договором кредиту (позики), і сумою, що утримана фінансовою установою в рахунок компенсації своїх витрат/втрат (включаючи залишок непогашеної платником податку суми фінансового кредиту) згідно з таким договором. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації.

Судовою колегією з матеріалів справи встановлено, що ні під час перевірки, ні до суду -ї1 інстанції, первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам позивача з вказаними в акті особами не надавались.

Під час нарахування (надання) доходів у будь-якій не грошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом помножена на коефіцієнт, який обчислюється як відношення 100 до 100 - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування (п.164.5 ст.164 ПКУ).

Ставка податку, згідно з приписами п.167.1 ст.167 ПК України, становить 15% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у п.п.167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм п.164.6 ст.164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17%

Так, приписами пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України передбачено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Таким чином, спірною перевіркою обґрунтовано встановлено порушення позивачем наведених вище норм податкового законодавства, а саме, позивачем не було оподатковано податком на доходи з фізичних осіб суму боргу фізичним особам, по яким минув термін давності (сума простроченого боргу) - дохід у сумі 445 607 грн. та занижено податок на доходи фізичних осіб на суму 89138,76 грн.

При чьому, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що позивач безпідставно просив зарахувати цю безнадійну дебіторську заборгованість в рахунок кредиторської безнадійної заборгованості ПП «КАБАРЕ-ЛІДЕР», оскільки нормами Податкового кодексу України не передбачено такого порядку.

Отже, на підставі зазначеного, судова колегія приходить до аналогічного, що і окружний суд, висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0002241701 від 16.05.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, за основним платежем у розмірі 89138,76 грн. було прийнято правомірно та у відповідності вимог законодавства, та відповідно, скасуванню не підлягає.

Далі, як видно зі спірного акту перевірки, перевіркою повноти нарахування комунального податку за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року було встановлено його заниження у ІІІ кварталі 2010 року на суму 10,20 грн., яке виникло внаслідок порушення ПП «КАБАРЕ-ЛІДЕР» п.49.1 ст.49 ПК України та п.15 Декрету КМУ «Про місцеві податки».

Так, згідно з п.36.1 ст.36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та сплатити суми податку та збору в порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Як передбачено приписами п.п.49.1,49.2 ст.49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи проводив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Комунальний же податок, згідно із ст.15 Декрету КМУ «Про місцеві податки і збори», справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10% річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Отже, враховуючи вказані вище обставини справи та норми діючого законодавства, судова колегія дійшла висновку про правомірність встановлення податковим органом порушення ПП «КАБАРЕ-ЛІДЕР» норм чинного податкового законодавства, в результаті чого позивачем не подано розрахунок комунального податку за 3 квартал 2010 року, що призвело до заниження суми податку, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 10 грн. 20 коп.

Таким чином, оскільки позивачем не виконано обов'язок обчислити, задекларувати та сплатити суми податку та збору у розмірах та в порядку, що визначені Податковим кодексом України, а зворотного позивачем не доведено, суд вважає правомірним спірне повідомлення-рішення №0001582202 від 16.05.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з комунального податку на 10,20 грн. та таким, що не підлягає скасуванню.

Що ж стосується інших позовних вимог, які стосуються неправомірності винесення податкового повідомлення-рішення №0001572202 від 16.05.2013 року, то судова колегія з цього приводу зазначає наступне.

Так, фактичною підставою для винесення цього спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки щодо порушення позивачем вимог п.184.6, п.184.7 ст.184 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2011 року в сумі 30396 грн. та завищено від'ємне значення з податку на додану вартість у жовтні 2011 року на суму 190284 грн.

Як вбачається зі спірного акту, перевіркою було встановлено, що відповідно до бази даних ДПІ, датою анулювання свідоцтва платника ПДВ є 25.10.2011 року.

По справі також встановлено, що станом на 01.10.2011 року у позивача обліковувались основні фонди балансовою вартістю 1 103 398 грн. 30 коп.

За загальним правилом, анулювання реєстрації платника податку на додану вартість здійснюється за наявності підстав, передбачених ст.184 Податкового кодексу України та в порядку, визначеному розділом V «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України №978 від 22.12.2010 року.

Так, відповідно до п.184.6 ст.184 ПК України, у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду та закінчується днем анулювання реєстрації.

У відповідності до вимог п.184.7 ст.184 ПК України (в редакції, яка діяла на момент анулювання свідоцтва платника ПДВ в останньому податковому звітному періоді та на момент проведення перевірки і прийняття спірного податкового повідомлення - рішення), якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Разом з тим, під час розгляду справи в судах обох інстанцій, позивачем не було доведено та не підтверджено будь якими письмовими доказами виконання передбаченого ст.184 ПК України обов'язку платника податку.

Слід вказати, що штрафні санкції за встановлені порушення справляння податку на додану вартість були розраховані відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України.

Таким чином, з урахуванням зазначеного та оцінивши всі докази в їх сукупності, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, погоджується з доводами податкового органу щодо порушення ПП «КАБАРЕ-ЛІДЕР» вказаних вище норм податкового законодавства, в результаті чого ним не було визнано умовне постачання основних фондів та не було враховано податкові зобов'язання на балансову вартість основних фондів, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань з ПДВ за вересень 2011 року у сумі - 220 680 грн.

Отже, за таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірне податкове повідомлення-рішення № 0001572202 від 16.05.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 30916 грн. є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що згідно наданих ПП «КАБАРЕ-ЛІДЕР» податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за І квартал 2012 року, за півріччя 2012 року, за ІІІ квартали 2012 року та за 2012 рік, за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року позивачем задекларовано інші доходи у розмірі - 00 грн. 00 коп.

З цього приводу представник відповідача в суді 1-ї інстанції пояснив, що в ході перевірки відображення інших доходів у податковій звітності з податку на прибуток було встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників декларації «Інші доходи» у 4 кварталі 2012 року на суму 1 811 665 грн. Слід зазначити, що під час цієї перевірки вказаного показника декларації були використані бухгалтерські рахунки, 311 «поточні рахунки в національній валюті», 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Згідно зі змісту вимог пп.135.5.4 п.135.4 ст.135 ПК України, інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

А як видно з приписів п.135.1 ст.135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст.137, на підставі документів, зазначених у п.135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п.135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до п.135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у п.135.3 цієї статті та у ст.136 цього Кодексу.

Під «безнадійною заборгованістю», згідно абз. «а» пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України слід розуміти заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, який згідно ст.256 ЦК України визначається як строк, протягом якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю 3 роки (ст.257 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з реєстру кредиторської заборгованості по яких пройшов строк давності, на балансі платника рахується кредиторська заборгованість за отримані товари, послуги, по яких минув строк позовної давності та які не внесені до реєстру вимог кредиторів відповідно до ухвали Господарського суду від 14.12.2012 року на загальну суму 1811665 грн. по взаємовідносинам з наступними контрагентами: ПП «Балкомпром» - 12 334 грн. 67 коп.; ТОВ «Віейві Лізінг» - 18 195 грн. 56 коп.; ТОВ «Євровендінг» - 98 252 грн. 34 коп.; ТОВ «Кабаре-Сервіс» - 818 917 грн. 06 коп.; ТОВ «Капс Сервіс» - 108 014 грн. 14 коп.; Кедр - 340 грн. 29 коп.; ПП «Техно-Експресс» - 65 601 грн. 66 коп.; ПП «Юрисбит» - 690 009 грн. 23 коп.

Отже, з аналізу наведених норм податкового законодавства вбачається, що якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за неоплачені товари/послуги залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, такі товари/послуги вважаються безоплатно отриманими і платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості (з урахуванням податку на додану вартість) включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Представник позивача в суді 1-ї інстанції пояснив, що відповідачем не відображено в акті перевірки усіх валових витрат ПП «КАБАРЕ-ЛІДЕР» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, а саме не відображені витрати по наступних підприємствах: ТОВ «Вітайн» на суму 749 грн. 32 коп.; ТОВ «Сі Пі Ес» на суму 2 236 грн. 50 коп.; ТОВ «АРТ Мастер» на суму 120 грн.; ТОВ «Немезида» на суму 1 954 254 грн. 64 коп. - витрати пов'язані з отриманням юридичних послуг; ТОВ «УСЦ» на суму 120 грн. та ВАТ «Укртелеком» на суму 3 711 грн. 18 коп.

Так, з матеріалів справи встановлено, що ТОВ «КАБАРЕ-ЛІДЕР» (замовник), згідно договору №Ю-2 від 01.04.2009 року про надання юридичних послуг, укладеного з ТОВ «НЕМЕЗІДА» (юридична фірма), відповідно до завдання замовника придбавало ці послуги. Розрахунки за отримані послуги проводились згідно додатку №1 договору «Графік платежів».

Як видно з пояснень представника позивача, необхідність замовлення цих послуг виникла у зв'язку із наявністю декількох судових справ, стороною в яких було ПП «КАБАРЕ-ЛІДЕР».

Так, на думку позивача, виконання зобов'язань за цим договором №Ю-2 від 01.04.2009 року підтверджується актом здачі-прийому виконаних робіт (наданих послуг) та наявними в матеріалах справи ухвалами, рішеннями та постановами Господарського суду Одеської області та Одеського апеляційного господарського суду.

Проте, із зазначеним твердженням позивача, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, не може погодитися, з огляду на те, що витрати, понесені позивачем за отримані послуги від ТОВ «Немезида» не відповідають вимогам п.5.1, п.п.5.2.1. п.5.2 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Також, на думку представника позивача, правомірність віднесення витрат по взаємовідносинам з ВАТ «Укртелеком» до складу валових, підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками за телекомунікаційні послуги.

Проте, суд не погоджується і з вказаною позицією позивача, виходячи з наступного.

Як слідує зі змісту приписів п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

А згідно з п.п.5.2.1. п.5.2 ст.5 цього ж Закону, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3 - 5.7 цієї ж статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підставою для включення витрат підприємства до валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат за правилами ведення податкового обліку, що відображають реальність господарської операції, їх зв'язок з господарською діяльністю товариства, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача встановлений з врахуванням характеристик придбаних товарів та наданих послуг, які свідчать про призначення таких для використання у господарській діяльності позивача та відповідають змісту цієї діяльності.

З метою встановлення факту здійснення платником податку господарської діяльності, формування витрат для визначення цілей оподаткування податком на прибуток, а також встановлення зв'язку між фактом придбання товарів та понесення витрат і господарською діяльністю платника податку, обов'язковому дослідженню підлягає наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій такого платника, тобто наявність мети використання придбаних послуг у такій діяльності.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що існування господарських правовідносин позивача з вищепереліченими підприємствами, по яким ПП «КАБАРЕ-ЛІДЕР» формувало свої валові витрати, не підтверджено цивільно-правовими угодами, у зв'язку із чим, неможливо встановити умов надання послуг та розрахунків з даними підприємствами, строків виконання зобов'язань тощо. Окрім того, витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Вітайн», ТОВ «Сі Пі Ес», ТОВ «АРТ Мастер», ТОВ «Немезида», ТОВ «УСЦ» та ВАТ «Укртелеком», які віднесені позивачем до складу валових, не відповідають положенням ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме не підтверджені належними письмовими доказами (т.б. податковими, видатковими накладними, банківськими виписками, платіжними дорученнями). В матеріалах справи наявний лише один цивільно-правовий договір, за яким отримувались юридичні послуги, по іншим підприємствам відсутні будь-які письмові угоди та первинні бухгалтерські документи. Таким чином, позивачем не доведено правомірності формування валових витрат та кредиту.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А згідно ж з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Кабаре - Лідер» - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко